62. Позиції Франції в світовій економіці та в єс.

1. Загальні індикатори: Входить до “Великої сімки”; Населення 64 млн. осіб ВВП за ПКС 2216 млрд дол. США (9 місце у світі у 2011 р.) ВНД на душу населення за ПКС 34440 дол. США (20 місце із 180 країн світу у 2010 році). Експорт – 580 млрд. дол. у 2011 р. (5 м-це) ІЛР 2011 р. – 20-е місце в світі (2004 р. – 16-е) Рейтинг “Doing business” – 29 м-це у 2012 р. (26-е у 2011 р. , 31-е у 2010 та 2009 рр.) 2. Позиції у світовій економіці: 3,14 % глобального ВВП; Індекс глобальної конкурентоспроможності (GCI) 18-те місце - у 2012, 2007 та 2006 рр.),12-те (2005); Глобальний інноваційний індекс INSEAD – 22-е місце із 125 країн у 2011 р. ВВП Франції склав 2 773 млрд. $ у 2011 році 4,47 % від світового показника . 3. Секторальне лідерство: ядерна енергетика; аерокосмічна та авіаційна промисловість; хіміко-фармацевтична. 4. Позиції в ЄС: суттєвий вплив на рішення ЄС; перенесення національної моделі індикативного планування на рівень ЄС; стосунки Франції з колишніми колоніями: заморські департаменти (Французька Гайяна (Південна Америка), Гваделупе (Центральна Америка і Карибський регіон), Мартінік (Центральна Америка і Карибський регіон), острів Реюньйон );африканські країни.

63. Еволюція французької моделі господарства

1. Трансформація моделі госп-ва Франції (2 пол. Хх ст.)

Чинники: збільшення частки державної власності (з 10% до 50% у структурі ВВП, 1950 → 1980); відмова від політики колоніальних війн; високі темпи НТП; концентрація та централізація промислового і фінансового капіталу; підтримка державою фундаментальних та прикладних досліджень; розвиток виробничої та соціальної інфраструктури; диверсифікація зовн.ек. зв’язків з ЄС; гнучка соціальна політика; проведення політики дирижизму; 2. Основні складові французького “дирижизму”: контроль за цінами; емісія цінних паперів; активна кредитна діяльність держави. активна підтримка державного підприємництва; прямі державні інвестиції в бізнес; 3. Індикативне планування – прогноз основних макропропорцій соц.-ек. розвитку та застосування державних механізмів та інструментів регулювання

64. Основні напрями політики «дирижизму» та індикатив-ного планування у Франції.

Основні складові французького “дирижизму”: контроль за цінами; емісія цінних паперів; активна кредитна діяльність держави. активна підтримка державного підприємництва; прямі державні інвестиції в бізнес; 3. Індикативне планування – прогноз основних макропропорцій соціально-економічного розвитку та застосування державних механізмів та інструментів регулювання. ІП: 1. Формуванням основного інституціонного закладу – Комісаріату планування, який включав не тільки чиновників різного рангу, а й представників великих фірм та компаній, профспілок, університетських професорів, експертів, представників споживачів тощо, які були об’єднані у два види комісій: вертикальні та горизонтальні. 2. Основними інструментами впливу на макроекономічну ситуацію були: регулювання сукупного попиту та сукупної пропозиції, проведення політики “дорогих” чи “дешевих” грошей, надання пільг, дотацій та субсидій, підтримка державного сектору економіки. 3. Перерозподіл фінансово-економічних ресурсів в інтересах розв’язання загальнонаціональних проблем та здійснення реформ. Посилення концентрації та централізації капіталу.