2.3. Фінансова політика держави

Вирішальне значення на всіх рівнях господарювання, від підприємств до центральних органів управління економікою держави, є системи управління фінансами.

Фінанси являють собою економічні відносини, пов'язані з формуванням й використанням централізованих і децентралізованих фондів коштів з метою виконання функцій і завдань держави, забезпечення умов розширеного відтворення.

У теоретичному плані фінанси - це відносини між:

• державою, з однієї сторони, і юридичними та фізичними особами, з іншої;

• самими юридичними особами;

• окремими державами із приводу створення, розподілу і використання фондів (фінансових ресурсів).

Іншими словами, до фінансів відноситься формування грошових доходів і видатків окремих ринкових суб'єктів, галузей і секторів господарства, держави.

Виділяють фінанси:

• підприємництва (бізнесу);

• населення;

• держави.

Фінанси підприємництва поєднують фінанси всіх суб'єктів економіки під різними титулами власності - акціонерні компанії, партнерство, індивідуальні власники, кооперативні підприємства і т.п.

Саме у середовищі фінансів підприємництва формуються основні грошові доходи:

1. Заробітна плата;

2. Доходи від власності, які розподіляються на три категорії:

а) дивіденди - доходи на такий вид цінних паперів, як акції;

б) відсотки - плата за надання певної грошової суми у тимчасове користування іншій особі або господарському суб'єкту;

в) орендна плата - за надання у тимчасове користування яких-небудь матеріальних цінностей;

3. Нерозподілений прибуток акціонерних компаній (до вилучення податків) – прибуток після сплати дивідендів.

4. Доходи неакціонерного підприємництва.

5. Доходи державного підприємництва.

Представлені грошові доходи, створені в сфері підприємництва, виступають як первинні доходи.

Причому заробітна плата та більша частина доходів від власного і неакціонерного підприємництва є первинними доходами населення. Вони, по суті, формують доходну частину фінансів населення. Нерозподілені прибутки акціонерних компаній, частина доходів від власності, неакціонерних фірм виступають як первинні доходи підприємництва.

Усі первинні доходи піддаються складним процесам перерозподілу. Одним із найважливіших каналів подібного перерозподілу слугує система податків населення та підприємництва, що формує левову частину доходів державних фінансів у країнах з розвитою ринковою економікою.

Фінанси підрозділяються на централізовані або державні, та децентралізовані. До централізованих відносяться державний бюджет і різні позабюджетні фонди. До децентралізованого відносяться всі фонди коштів, які утворюються на підприємстві: це фонд заробітної плати, прибуток, амортизаційний фонд та інші.

Державні фінанси становлять центральну частину всієї системи фінансів. І головне місце займає бюджет - план грошових доходів і видатків держави.

Саме за допомогою державного бюджету держава здійснює в основному територіальний та міжгалузевий розподіл і перерозподіл валового національного продукту. За своєю структурою держбюджет носить багаторівневий характер.

Структура доходів і видатків бюджетів різних держав різна. Доходи держбюджетів країн із розвитою ринковою економікою у переважній частині формуються з податкових платежів. Причому, роль прямих і непрямих доходів різна. У США переважають прямі податки. Роль непрямих податків менш значна. У західноєвропейських країнах, особливо у Франції, непрямі податки мають більш широке застосування.

В Україні бюджетна система складається із державного бюджету, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів. Сукупність всіх бюджетів становить зведений бюджет України, зміст якого має такий вигляд (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 – Зміст веденого бюджету

Доходи	Видатки
Усі доходи	Усі видатки
З них:	З них:
ПДВ	Соціальний захист населення
Податок на прибуток	Фінансування соціально-культурних установ
Акцизний збір	Фінансування науки
Плата за використання природних ресурсів	Охорона навколишнього середовища
Прибутковий податок	Фінансування оборони країни
Державне мито	Утримання органів законодавчої, виконавчої й судової влади
Надходження від зовнішньоекономічної діяльності	Фінансування заходів з державного регулювання цін
Надходження у Пенсійний фонд	Державні капіталовкладення
Інші доходи	Інші видатки

Роль фінансів у діяльності підприємств проявляється у виконанні фінансами розподільчої та контрольної функції.

Економічний зміст розподільчої функції фінансів полягає в обслуговуванні грошовими ресурсами господарської діяльності підприємств і організацій, досягненні повної відповідності між рухом матеріальних і грошових ресурсів на всіх стадіях кругообігу коштів. Для цього підприємства, відповідно до фінансового плану, визначають потреби в коштах (власних і залучених), регулюють їх використання, забезпечують нормальний розрахунково-фінансовий стан господарства. При реалізації продукції та послуг вони одержують грошову виручку, з якої відшкодовуються витрати. Інша частина виручка становить прибуток.

У ході використання грошової виручки створюються фонди коштів для фінансування капіталовкладень, економічного стимулювання та інші спеціальні фонди, здійснюються платежі в бюджет. Фонди коштів, створені в процесі розподілу доходів, мають цільове призначення.

Контрольна функція фінансів полягає в перевірці правильності формування, розподілу та використання коштів у процесі виробництва і реалізації продукції. Вона охоплює всі сторони господарської діяльності підприємств: рух і використання основних та оборотних фондів, оплату рахунків постачальників і одержання коштів від покупців, сплату платежів у бюджет, одержання і погашення позик у банках, нарахування і виплату заробітної плати, створення і використання різних спеціальних фондів. Контроль дозволяє одержувати повне уявлення про хід господарсько-фінансової діяльності, ступень виконання планових завдань. За допомогою добре поставленого контролю вчасно розкриваються і мобілізуються резерви підвищення доходів і зниження видатків, ефективніше використовуються фінансові ресурси.

Контрольна функція діє на всіх стадіях кругообігу коштів: при витратах на придбання сировини, товарів, оплату праці та інших витрат; при надходженні виручки від реалізації, фінансуванні капіталовкладень і капітального; одержанні кредитів і вкладень грошей у банк, створенні та використанні фондів економічного стимулювання, розподілі прибутку, при сплаті платежів у бюджет.

Через контрольну функцію держава здійснює контроль за використанням коштів і матеріальних цінностей як у масштабах країни, так і у масштабах окремого підприємства.