Об'єднання підприємств
Підприємства на добровільній основі мають право поєднувати свою виробничу, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.
В основі різного роду об'єднань, створюваних торговельними підприємствами добровільно, знаходяться взаємні інтереси:
посилення конкурентних позицій на ринку кожного з підрозділів, що входять в об'єднання, і одержання ще більшого прибутку;
захист загальних майнових інтересів;
скорочення розміру капітальних вкладень і ризику;
зниження витрат обігу та підвищення ефективності комерційної діяльності;
координація і проведення погоджених дій із закупівлі та реалізації товарів.
Найпоширенішим видом об'єднання є асоціація.
Асоціація – це добровільне об'єднання підприємств на основі спільних інтересів. Більшість підприємств є дрібними та через невеликі обсяги малоефективні й неконкурентоспроможні. Це спонукає їх до об'єднання на основі асоціативного принципу. Шляхом такого об'єднання при збереженні самостійності вони одержують ряд економічних переваг за рахунок:
створення у рамках асоціації загальних спеціалізованих функціональних підрозділів, що укомплектовані кваліфікованими фахівцями з постачання, реклами, комерційних питань;
спільного здійснення закупівлі товарів;
об'єднання зусиль у вирішенні інвестиційних, інноваційних проблем і т.п.
Крім асоціацій існують:
корпорації – договірні об'єднання, створювані на основі сполучення виробничих, наукових і комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного із учасників;
консорціуми – тимчасові статутні об'єднання промислового та банківського капіталу для досягнення загальної мети;
концерни – статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців.
Об'єднання не відповідають по зобов'язанням підприємств, що входять до його складу, а підприємства не відповідають по зобов'язанням об'єднань. Підприємства можуть вийти із його складу зі збереженням взаємних зобов'язань і укладених договорів з іншими підприємствами та організаціями.
Об'єднання може бути ліквідоване за рішенням підприємств, що входять до його складу. Ліквідація об'єднання здійснюється в порядку, установленому Господарським кодексом України. Майно, що залишилося після ліквідації об'єднань, розподіляється між учасниками відповідно до статуту об'єднання.
Різні види підприємств та їх об'єднань мають такі організаційно-правові форми.
Товариство з обмеженою відповідальністю – це організаційно-правова форма підприємства, при якій статутний капітал утворюється тільки за рахунок внесків засновників, учасники товариства не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю суспільства, у межах вартості своїх внесків. Мінімальний статутний капітал для товариства з обмеженою відповідальністю становить 100 мінімальних заробітних плат.
Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Для поточного керівництва діяльністю товариства створюється виконавчий орган. Він може бути колегіальним і (або) одноособовим.
Акціонерне товариство закритого типу — це товариство, акції якого розподіляються тільки серед його засновників або заздалегідь визначеного кола осіб. Учасники акціонерного товариства не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості їх акцій. Число учасників закритого акціонерного товариства не повинно перевищувати числа, визначеного Законом „Про акціонерні товариства”, інакше воно підлягає перетворенню у встановлений термін в акціонерне товариство відкритого типу, а після закінчення цього строку - ліквідації в судовому порядку, якщо число учасників не зменшиться до зазначеної законом межі.
Учасники акціонерного товариства відкритого типу можуть відчужувати свої акції без згоди інших акціонерів. Таке товариство має право проводити відкриту передплату на акції, і їх вільний продаж відповідно до умов, встановленими законодавством. Воно зобов'язано щорічно публікувати для загальної спільноти річний звіт, бухгалтерський баланс, рахунок прибутків і збитків. Вищим органом управління акціонерним товариством як відкритого, так і закритого типу є загальні збори акціонерів. При загальному числі акціонерів більше п'ятдесятьох створюється рада директорів (наглядацька рада), що є органом управління в інтервалах між загальними зборами. У період між засіданнями директорів всією діяльністю товариства в межах своєї компетенції керує виконавчий орган. При цьому виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) і (або) одноособовим (генеральний директор, директор).
Для створення акціонерного товариства необхідний капітал у сумі, рівній 1250 мінімальним заробітним платам.
Дочірні та залежні господарчі товариства, як правило, є супутніми ланками великих акціонерних товариств і господарських товариств. Господарське товариство вважається дочірнім, коли інше акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю або товариство в силу своєї переважної участі в статутному капіталі або іншим способом одержує право визначати підготовку та прийняття рішень даним господарчим товариством. З огляду на останню обставину, законом передбачається, що акціонери-учасники дочірнього товариства вправі вимагати від основного товариства відшкодування збитків, нанесених з його провини дочірньому товариству. Товариство називається залежним, коли інше товариство розміщує більш ніж 20 % голосуючих акцій акціонерного товариства або більш ніж 20 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю.
Останнім часом у сфері товарного обігу розвиваються і такі організаційно-правові форми підприємницької діяльності, як господарські товариства: повні товариства і товариства на вірі (командитні товариства).
Повне товариство — це організаційно-правова форма комерційної організації, при якій її учасники на основі складеної між ними угоди займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства та несуть відповідальність по зобов'язанням цього товариства усім своїм майном. Фірмова назва повного товариства складається з імен його учасників, або з ім'я одного чи декількох учасників з додаванням слів «і компанія». У тому та в іншому випадку у назві фірми в обов'язковому порядку вказується, що це «повне товариство».
Прибуток і збитки між учасниками товариства розподіляються відповідно до їх часток у загальному капіталі. Управління діяльністю товариства здійснюється за спільною згодою його учасників або шляхом ухвалення рішення більшістю голосів, якщо це передбачено договором .
Товариство на вірі (командитне товариство) являє собою товариство, у складі якого поряд з його учасниками, що відповідають за зобов'язаннями товариства своїм майном (повними товаришами), входять один або кілька учасників, які зробили внески в товариство, несуть ризик збитків товариства тільки у межах цих внесків і не приймають участі в діяльності товариства. В управлінні діяльністю товариства на вірі беруть участь «повні товариші». Командитисти такого права не мають. Правила присвоєння фірмового найменування товариству на вірі ті, що й для повного товариства. У переліку імен позначаються лише імена «повних товаришів» і відзначається, що це «товариство на вірі» або «командитне товариство».
Джерелами формування майна підприємств різних форм власності є:
грошові й матеріальні внески засновників;
доходи, отримані від реалізації продукції та інших видів господарської діяльності;
доходи від цінних паперів;
кредити банків й інших кредиторів;
капіталовкладення і дотації з бюджету;
надходження від роздержавлення і приватизації;
придбання майна інших підприємств і організацій;
безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;
інші джерела, не заборонені законодавством.
Підприємства, якщо інше не передбачено статутом, мають право продавати й перепродувати іншим підприємствам, організаціям, об'єднанням, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в борг свої будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності. Виключення становлять державні підприємства, які не правомочні безоплатно передавати майно.
Підприємницька діяльність і економіка країни в значному ступені залежать від державної політики. Своїми діями держава може істотно загальмувати або прискорити ці процеси.
Ринкова економіка, незважаючи на її багато позитивних рис, не здатна автоматично регулювати всі економічні та соціальні процеси в інтересах усього суспільства і кожного громадянина. Вона не забезпечує соціально справедливий розподіл доходу, не гарантує право на працю, не націлює на охорону навколишнього середовища та не підтримує незахищені верстви населення. Приватний бізнес не зацікавлений вкладати капітал у такі галузі і такі проекти, які не приносять досить високого прибутку, але для суспільства і для держави вони просто життєво необхідні. Ринкова економіка не вирішує і багато інших актуальних проблем. І про все це повинна подбати держава. Прерогативою держави є забезпечення належного правопорядку в країні і національної безпеки, що, у свою чергу, є основою для розвитку підприємництва та економіки.
1. Підприємство як господарська система