5.2. Амортизація основних фондів

У процесі функціонування основні фонди тривалий час зберігають натуральну форму, а вартість переносять на готовий продукт у процесі зношування. Розрізняють фізичний та моральний знос основних фондів.

Фізичний знос - це втрата основними фондами своїх первісних техніко-економічних якостей.

Моральний або економічний знос відбувається внаслідок здешевлення основних фондів або створення нових, більш продуктивних і економічних основних фондів даного виду й призначення. Моральний знос відбувається в результаті технічного прогресу у машинобудуванні та будівництві. Урахування морального зносу основних фондів набуває в торгівлі та ресторанному господарстві в умовах ринку актуального значення у зв'язку з конкуренцією та завоюванням ринку. Його розвиток вимагає більш інтенсивного відновлення обладнання і т.і.

Вартість зносу основних фондів відображається в амортизаційних відрахуваннях. Під амортизацією основних фондів і нематеріальних активів варто розуміти поступове віднесення витрат на придбання, виготовлення або поліпшення на зменшення прибутку підприємства у межах норм амортизаційних відрахувань.

Амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів і нематеріальних активів, самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об'єкта, встановлюваного підприємством. При визначенні строку корисного використання варто враховувати:

• очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності й продуктивності;

• фізичний та моральний знос;

• правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта.

Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації надана у наступній таблиці 5.1.

Таблиця 5.1- Класифікація основних фондів

Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання, років
група 1 – земельні ділянки
група 2 – капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом	15
група 3 – будівлі, споруди, передавальні пристрої	20 15 10
група 4 – машини та обладнання з них: електронно–обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом) інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 1000 гривень	5 2
група 5 – транспортні засоби	5
група 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі)	4
група 7 – тварини	6
група 8 – багаторічні насадження	10
група 9 – інші основні засоби	12
Продовження таблиці 5.1
група 10 – бібліотечні фонди
група 11 – малоцінні необоротні матеріальні активи
група 12 – тимчасові (нетитульні) споруди	5
група 13 – природні ресурси
група 14 – інвентарна тара	6
група 15 – предмети прокату	5
група 16 – довгострокові біологічні активи	7

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об’єкта його ліквідаційної вартості

Амортизація основних фондів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням наступних методів, які можуть бути використані в ресторанному господарстві:

1) прямолінійного, відповідно до якого річна сума амортизації визначається діленням вартості амортизаційних відрахувань на очікуваний період часу використання об'єкта основних фондів. Лінійний метод застосовується для амортизації нематеріальних активів, коли кожний окремий вид нематеріальних активів амортизується рівними частками, виходячи з його первинної вартості протягом строку, що визначається підприємством самостійно, але не більше 10 років безперервної експлуатації. Нематеріальні активи – це об'єкти промислової та інтелектуальної власності, а також інші права, встановлені відповідним законодавством (патенти, торгові марки і т.і.)

2) зменшення залишкової вартості, відповідно до якого річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта і річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, відповідно до якого річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок року або первісної вартості на дату нарахування амортизації й річної норми амортизації, що нараховується, виходячи зі строку корисного використання об'єкта та подвоюється.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об’єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби).

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

На основні засоби груп 1 і 13 амортизація не нараховується.

Суми амортизаційних відрахувань не підлягають вилученню до бюджету, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов’язкових платежів).

Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою (5.1):

Б(а)= Б(а-1)+П(а-1)-В(а-1)-А(а-1),

(5.1)

де Б_(а) – балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Б_(а-1) – балансова вартість групи на початок періоду, що передує звітному;

П_(а-1) – сума видатків на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернізації та інших поліпшень основних фондів;

В_(а-1) – сума виведених із експлуатації основних фондів протягом року, що передує звітному;

А_(а-1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахована в періоді, що передує звітному.

Тобто, якщо говорити про метод амортизації, то це є застосовувані норми амортизації до залишкової вартості.

Із 1.04.2011 р. норми амортизації по окремих групах основних фондів, що формують виробничі ресурси підприємств готельно-ресторанного бізнесу, складають:

Будівлі – 5 % (квартальна – 1,25 %)

Інструменти, інвентар, меблі – 25 % (квартальна – 6,25 %)

Машини, устаткування, транспортні засоби – 20% (квартальна – 5 %)

ЕОМ, телефони, мікрофони, рації – 50% (квартальна – 12,5 %)

У 2004 р. Наказом Міністерства фінансів України № 671 введено забалансовий рахунок 09 «Амортизаційні відрахування». На цьому рахунку ведеться облік нарахування та використання амортизаційних відрахувань.

Будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищують 10% сукупної балансової вартості основних фондів, відносяться на витрати. Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості основних фондів і підлягають амортизації за встановленими нормами.