Правила оформлення бібліографії

БІБЛІОГРАФІЯ – це список літератури з певного питання. У книзі бібліографія слугує для поглиблення і розширення знань читачів з певної галузі науки чи техніки, які присвячено основний зміст книги. Розрізняють бібліографію:

Реєстраційну – знайомить читача з назвами усіх книг з конкретного питання;

Рекомендаційну – містить назви книг, які автор радить прочитати;

Як список використаної літератури – містить перелік книг, на які посилається автор.

Вибір автором певного типу бібліографії залежить від характеру та призначення видання.

Способи розташування бібліографічних відомостей

• Абетковий: список використаних джерел має самостійну нумерацію за прізвищами авторів; перших слів назв, якщо авторів не зазначено; авторів з однаковими прізвищами розміщують за абеткою їх ініціалів, а роботи одного автора - за назвою роботи; окремо подають абетковий ряд кирилицею (українською, російською мовами) і ряд мовами з латинським написанням літер (англійською, французькою, німецькою тощо).

• За типами документів: матеріал у списку розташовують за типом видання (книжки, статті, офіційні документи, стандарти тощо), а в межах розділу - за абеткою.

• Хронологічний список зазвичай використовують у працях історичного спрямування, де важливо продемонструвати періоди і звернути увагу на те, коли опубліковано те чи інше джерело.

• За ступенем використання: такий спосіб застосовують зазвичай у статтях (доповідях), де список використаних джерел невеликий.

Правила складання бібліографічного опису

Бібліографічний опис літературних (інформаційних) джерел складається за стандартом "Бібліографічний запис. Бібліографічний опис" (ДСТУ 7.1:2006). Загальні вимоги та правила складання», який набув чинності 1 липня 2007 року. Він є базовим для системи стандартів, правил, методичних посібників зі складання бібліографічного опису.

При складанні бібліографічного опису необхідно дотримуватися певних вимог:

Точність — усі бібліографічні відомості мають відповідати даним документа;

Повнота — повний набір даних, що допомагають встановити відмінність документа від інших подібних;

Єдність опису — склад відомостей, форма і послідовність мають бути стабільними;

Стислість, оскільки бібліографічні описи вміщають на невеликій площі;

Зрозумілість і чіткість.

У бібліографічному описі використовують такі умовні розділові знаки (за термінологією нового стандарту — знаки приписної пунктуації):

. — крапка і тире

. крапка

, кома

: двокрапка

; крапка з комою

/ коса риска

// дві косі риски

() круглі дужки

[ ] квадратні дужки

+ плюс

= знак рівності).

Ці знаки ставляться між зонами бібліографічного опису та їх елементами. Виконують розпізнавальну функцію елементів та зон.

Взірець бібліографічного опису джерел:

І. Однотомні видання

Книжки одного, двох, трьох авторів

Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посіб.- К.: Либідь, 2001. - 240 с.

Книги чотирьох авторів

Словник-довідник з культури української мови / Д. Гринчишин, А. Капелюшний, О. Сербенська, 3. Терлак.- 3-тє вид., випр.- К.: Знання, 2006. - 367 с.

Перекладні видання

Пейн Т. Права людини / Пер. з англ. Ігор Савчак.- Львів: Літопис, 2000. -288 с.

Іншомовні джерела

Garnett J. L. Communicating for Results in Government: A Strategic Approach for Public Managers - San Francisco: Jossey-Bass Publishers, 1992.- 306 p.

Праці конгресів, симпозіумів, конференцій, семінарів і т. п.

Олійник Т. Прізвисько як джерело національних традицій // Наукові записки Кіровоградського держ. пед. ун-ту.- Вип. 37.- Кіровоград, 2001. -С. 134-137.

Словники, довідники, енциклопедії

Довідник здобувача наукового ступеня: 36. нормах док. та інформац. мат. з питань атестації наук, кадрів вищої кваліф. / Упоряд. Ю. І. Цеков, переднє слово Р. В. Бойка. -К: Редакція «Бюлетеня ВАК України», 2000.- 64 с.

Навчальні програми

Українська мова за професійним спрямуванням : Типова програма вступного іспиту до аспірантури / Уклад. Шевчук С. В., Висоцький А. В., Клименко І. В. - К.: Видавництво Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. - 20 с.