- •Тема 1. Українська термінологія в професійному спрямуванні
- •2. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
- •3. Способи творення термінів.
- •4. Проблеми сучасного термінознавства.
- •Тема 2. Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні План
- •Особливості наукового тексту
- •Структура наукового тексту
- •Загальні вимоги до наукового тексту
- •Вимоги до складання тез
- •Конспектування наукової інформації, що сприймається на слух
- •Правила конспектування лекції
- •Вимоги до конспекту
- •1.Заява. Види заяв
- •Види заяв
- •Правила оформлення бібліографії
- •Способи розташування бібліографічних відомостей
- •Правила складання бібліографічного опису
- •Взірець бібліографічного опису джерел:
- •II. Багатотомні видання
- •III. Електронні джерела
- •IV. Стаття зі збірника, журналу, наукових праць і т. П.
- •План аналізу документа при складанні довідкової анотації:
- •План аналізу документа при складанні рекомендаційної анотації:
Тема 2. Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні План
Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки.
Оформлювання результатів наукової діяльності.
План, тези, конспект як засіб організації розумової праці.
Загальноприйняті скорочення.
Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань.
Анотування і реферування наукових текстів.
Стаття як самостійний науковий твір.
Вимоги до виконання та оформлювання курсової, дипломної робіт.
Рецензія, відгук.
1. ОСОБЛИВОСТІ НАУКОВОГО ТЕКСТУ І ПРОФЕСІЙНОГО НАУКОВОГО ВИКЛАДУ ДУМКИ
Науковий стиль української мови має свої особливості. Його основна функція - інформативна (повідомлення, пояснення, з'ясування, обґрунтування, класифікація понять, систематизація знань, аргументований доказ); завдання - передавання інформації. Загальні ознаки наукового стилю - поняттєвість, об'єктивність, точність, логічність, доказовість, аргументованість, переконливість, узагальнення, абстрагованість, висновки; мовні ознаки - усна і писемна форми, широке використання термінів та іншомовної лексики, номенклатурних назв, символів, таблиць, діаграм, схем, графіків, цитат, переважання складних речень; форма тексту - монологічна (опис, міркування).
Активно функціонуючи в різних формах вираження наукової думки (найчастіше - у письмовій, рідше - в усній), науковий стиль розгалужується, за традиційною класифікацією, на три основні різновиди: власне науковий, науково-навчальний, науково-популярний.
Основне призначення власне наукового підстилю – об'єктивувати наукові відомості і кінцеві результати аналітико-синтетичного перероблення даних. Цей підстиль збагачений інтернаціональними загальнонауковими термінами. У межах власне наукового підстилю виділяють науково-інформативний різновид з жанрами (реферат, анотація, резюме, огляд) та науково-довідковий (довідники,словники, каталоги).
Науково-популярний – застосовується для дохідливого, доступного викладу інформації про наслідки складних досліджень для нефахівців, із використанням у неспеціальних часописах і книгах навіть засобів художнього та публіцистичного стилів;
Науково-навчальний – наявний у підручниках, лекціях, бесідах для доступного, логічного й образного викладу. Головною рисою науково-навчального підстилю є доступність викладу інформації, спрощеність системи доведень, програмність викладу матеріалу, спрямованою на активізацію мислення учня, послідовність уведенням термінологічної лексики.
Науковий текст - спосіб репрезентації наукової інформації, результат наукового дослідження.
Особливості наукового тексту
науковий текст обов'язково відображає ту чи іншу проблему, висуває гіпотези, орієнтує на нове знання, характеризуються доцільністю і раціональністю усіх положень, орієнтований на досягнення дослідницької мети та завдань;
він має раціональний характер, складається із суджень, умовиводів, побудованих за правилами логіки науки і формальної логіки;
широке використання понятійного, категоріального апарату науки;
текст не ґрунтується на образі, не активізує почуттєвий світ його читача, а орієнтований на сферу раціонального мислення;
його призначення не в тому, щоб змусити повірити, а в тому, щоб довести, обґрунтувати, аргументувати істину.
