модуль 3

Тема 1. Українська термінологія в професійному спрямуванні

1. Термінологія як система.

2. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.

3. Способи творення термінів.

4. Проблеми сучасного термінознавства.

1. Термінологія як система.

Відомо, що близько 90% нових слів, що з’явилися у мові – це терміни. В Україні поняття «термін» поширюється ще з 18 століття. Слово термін відоме ще з античних часів, що означало «кордон», «кінець», «межа». У середньовіччі набуло значення «визначення», «позначення».

Термін (з латинської мови – межа, кінець) – слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі науки, культури, техніки, мистецтва, суспільно – політичного життя.

Історія розвитку різних галузей знань засвідчує, що найчастіше перевагу надають терміну, що має найдовшу традицію вжитку, часто всупереч національним традиціям.

Аналіз термінів за походженням дав змогу мовознавцям зробити висновок, що близько 40% у різногалузевих мікросистемах – це слова, запозичені з інших мов.

З грецької мови прийшла частина медичних, природничих, суспільно-політичних термінів, хімічні назви, терміни математики, астрономії, фізики, географії, мовознавства: біологія, автономія, теорема, йод, озон тощо.

З латинської мови – терміни з біології, техніки, медицини, філософії, соціально-економічні: інфекція, оренда, гербарій, еволюція тощо.

З німецької мови – військові поняття, терміни торгівлі, техніки, виробництва: солдат, офіцер, шахта, акція, маклер, гвинт тощо.

З французької мови – терміни суспільно-політичного життя, мистецтва, військової галузі, техніки: парламент, бюро, сюжет, п’єса, армія, парашут, шасі тощо.

З англійської мови – терміни мореплавства, спортивні, технічні, економічні, інформаційних технологій: бюджет, спонсор, фініш, хокей, комбайн, ескалатор, менеджер, бартер, модем, принтер, файл тощо.

З голландської мови – морські терміни: боцман, каюта, трап, матрос тощо.

З італійської мови – музичні терміни: дует, соло, тенор, піаніно, опера тощо.

Від 18 ст. активно вживається слово номенклатура ( з латинської мови – перелік, список).

В основі терміна – загальне поняття, а в основі номенклатури – одиничне. Номенклатурою є серійні назви машин, приладів, верстатів, продуктів, назв рослин, найменувань підприємств тощо, наприклад: у географічній номенклатурі (Чорне море, Шацькі озера, річка Десна).

Під номенклатурними назвами розуміють:

• сукупність назв продукції, що виробляється, напр., Н. кабелів, тросів, сит, доліт, електродвигунів, центрифуг, фільтрів, конвеєрів, екскаваторів тощо.

• сукупність умовних символів, позначок, що нерідко складаються з цифр та букв: щит ТП-1 трансформатори RM 6;

• сукупність термінів без дефініцій;

сукупність міжнародних назв (греко-латинських) на позначення видів та елементів у медицині, хімії, біології, економіці. Напр., у ботанічній лексиці назви дерев: дуб, смерека, ялина); термін валюта і номенклатурні назви долар, євро, крона).

Система термінів кожної галузі складається з термінології та терміносистеми. Термінологія – розділ мовознавства, що вивчає терміни; сукупність термінів певної мови або галузі. Наприклад, можемо говорити про англійську, російську, українську термінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, хімічну тощо. Науку, що вивчає українську термінологію, називають термінознавством.

Основні функції термінології:

• позначає наукові поняття;

• задовольняє потреби спілкування фахівців (за умови, якщо вона є загальноприйнята, унормована).

Терміносистема – сукупність термінів конкретних галузей. Наприклад, економічні поняття, терміни у сукупності складають цілісну терміносистему, яка дає нам загальне уявлення про функціонування економіки.

Основні ознаки терміна:

системність: кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення;

точність: термін повинен якнайточніше та найповніше передавати зміст поняття (неточний термін може бути джерелом непорозумінь між фахівцями);

прагнення до однозначності: більшість термінів однозначні (хоча зустрічаються і двозначні терміни);

наявність дефініції: дефініція (визначення), чітко окреслює обмежує значення Так, дефініцією терміна аудиторський висновок є вислів “документ, що містить результати

аудиторської перевірки”.

Деякі термінознавці називають і такі ознаки (або вимоги) до терміна:

• нейтральність, відсутність емоційно-експресивного забарвлення;

• відсутність синонімів (розвинена синонімія ускладнює наукове спілкування: профіцит- прибуток - зиск - вигода);

• інтернаціональний характер;

• стислість (дуже зручно користуватися короткими термінами, але не завжди вдається утворити короткий термін, який би при цьому був ще й точним);

• здатність утворювати похідні: зношення - зношування - зношеність - зношуваний.

Що таке кодифікація термінів?

Кодифікація – систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання. Сьогодні в Україні видається велика кількість словників з різних галузей знань. Це в основному словники таких типів: перекладні,

енциклопедично-довідкові, тлумачно-перекладні.

Види словників:

• словники терміносистем, затверджені у вигляді стандартів;

• словники термінології (універсальні енциклопедії, галузеві енциклопедії, галузеві термінологічні словники).

Перекладні словники – це найпоширеніший тип сучасних термінологічних словників.

Енциклопедично-довідкові – фіксують терміни, подають пояснення наукових понять.

Тлумачно-перекладні словники – це праці змішаного типу, які перекладають термін іноземною мовою і подають його тлумачення.

Електронний словник – комп’ютерна база даних, що містить закодовані словникові статті, які дозволяють добирати потрібні слова з урахуванням морфологічних форм і особливостей поєднання слів.

Стандартизація термінології – це вироблення термінів-еталонів, термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія обов’язкова для вживання в офіційних, наукових, ділових, виробничих текстах.

Теоретичні основи стандартизації розробив німецький учений В. Вюстер. В українській історії першим нормувальним термінологічним центром можна вважати Наукове товариство імені Т. Шевченка (кінець 19–початок 20 століття). У липні 1992 року створено Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології.

Термінологічний стандарт укладають за таким алгоритмом:

• систематизують поняття певної галузі науки чи техніки; переділяють їх з категоріями (предмети, процеси, якості, величини тощо);

• розмежовують родові та видові поняття;

• розподіляють терміни за групами: а) вузькоспеціальні терміни; б) міжгалузеві; в) загальнонаукові;

• добирають еквіваленти англійською, німецькою, французькою, російською мовами з відповідних міжнародних стандартів;

• формулюють українською мовою означення (дефініції) поняття.

Стаття стандарту має таку будову:

• назва поняття українською мовою;

• скорочена форма терміна;

• недозволений (не рекомендований) синонім);

• родове поняття;

• видове поняття;

• еквіваленти англійською, німецькою, французькою, російською мовами;

• дефініції;

• формула або схема.