2.1. Поняття юридичних документів. Класифікація юридичних документів

Правову інформацію за ознаками матеріального вираження та зафіксованості у просторі можна поділити на документальну та недокументальну. Характеристика документальної інформації базується на по­нятті «юридичний документ».

Юридичний документ — це письмовий акт, який складається згідно з правовими вимогами та містить правову інформацію (підтвердження прав, обов'язків або підтвердження юридичних фактів, подій чи дій, що тягнуть виникнення певних прав та обов'язків). Він є письмовим ак­том, який встановлює, розвиває, змінює чи припиняє певні правовідно­сини або фіксує юридично значущі факти й дії. Письмова форма юри­дичного документа зумовлена необхідністю багаторазового звертання до формулювань його тексту, можливістю використання як доказу при вирішенні будь-яких спірних питань органами влади, правосуддя, уп­равління.

Юридичний документ — це, як правило, текстовий документ на паперових носіях. Проте з розвитком систем електронної інформації з'являються також документи на машинних носіях — диски, дискети, пластикові магнітні картки тощо. Правова інформація, хоча матеріаль­но й виражена, проте не зафіксована будь-яким способом на матеріаль­ному носії у вигляді документа, є недокументальною (незакріпленою) правовою інформацією. До такої інформації можна віднести, наприклад, уопо виражені погляди щодо права та його прояви у житті суспільства.

В юридичних документах містяться відомості про суспільно-полі­тичний лад, звичаї народу, його культуру. Розкрити суть правового життя можна, вивчивши природу юридичних документів, за допомо­жімо яких отримуються знання про право, правові явища. Зокрема, вивчаючи тексти актів давньоруського права, актові книги, судебники, Литовські статути тощо, ми дізнаємося про історичні події тих часів. І Ірії нове життя є своєрідним дзеркалом суспільства. Юридичні до-N Vменти полегшують спілкування людей, їх діяльність і життя. Вони 11V11 р< і ноджують всі стадії правового регулювання.

За допомогою юридичних документів засоби правового регулюван­ня (норми, індивідуальні рішення, угоди тощо) стають об'єктивовани­ми, доступними для інших суб'єктів, їм надається певна офіційність. За їх допомогою досягається визначеність правового регулювання, не­залежність від сваволі окремих осіб, стабільність суспільних відносин, правового та соціального стану людини.

Для більш чіткого й кращого розуміння суті юридичних документів необхідно визначити їх ознаки та види. Слід зазначити, що сьогодні не існує одностайної думки щодо їх класифікації.

Можна погодитися з авторами підручника «Общая теория государства и права», які залежно від характеру правової інформації по­діляють всі юридичні документи на п'ять основних груп:

1. Нормативні документи. До них належать всі нормативні правові акти як джерела, форми права. Це акти, що містять такі ідеальні об'єкти, як норми права. До числа цих документів слід віднести також інтерпретаційні акти загального характеру, що містять інтерпретаційні норми та приймаються компетентними органами у встановленому порядку і спря­мовані на роз'яснення чинних законів і підзаконних нормативних актів.

2. Документи, що містять рішення індивідуального характеру, ма­ють владно-обов'язковий характер, тягнуть правові наслідки, тобто встановлюють, змінюють, припиняють суб'єктивні права та юридичні

обов'язки:

а) індивідуальні рішення державних органів (рішення вищих ор­ганів державної влади й управління; рішення, вироки, постанови судів, рішення арбітражних органів, накази міністрів, керівників під­приємств, установ, організацій, рішення державних інспекцій, акти

слідства й дізнання тощо);

б) індивідуальні рішення органів громадських організацій і окре­мих осіб, коли їх рішенням у загальному чи індивідуальному плані надається юридично обов'язкове значення (рішення комісій із трудо­вих спорів профспілкових комітетів, третейського судді тощо).

3. Документи, що фіксують юридичні факти. Це найбільша група

юридичних документів.

Численність і різноманітність цих документів вимагає класифікації

за характером фактів:

а) документи, що фіксують факти, які визначають правовий статус суб'єктів (паспорт, військовий квиток, документи про осві­ту, різноманітні посвідчення (пенсіонера, інваліда, учасника війни), документи, що посвідчують службовий стан, свідоцтва про народжен­ня, про шлюб, про усиновлення тощо);

б) документи, що фіксують факти, від яких залежить право­вий режим об'єктів права (технічний паспорт автомашини, рахунки в банку й ощадні книжки, документ про відведення земельної ділян­ки під будівництво, сільськогосподарське використання тощо);

в) документи, що фіксують факти-волевиявлення суб'єктів пра­ва (угоди, договори, довіреності, скарги, заяви тощо);

г) документи, що фіксують факти-події (акти про псування чи знищення посівів, худоби, будівель, транспортних засобів та іншого майна внаслідок стихійного лиха тощо);

д) документи, що фіксують факти руху товарно-матеріальних та інших цінностей (прибутково-видаткові фінансові документи дер-жбанків, ощадних кас, грошових кас установ і підприємств, докумен­ти на приймання і передачу товарно-матеріальних цінностей від однієї організації іншій, від однієї матеріально-відповідальної особи іншій

тощо).

4. Гроші й цінні папери. Цінні папери — це документи, що фіксу­ють майнові права їх власників. Вони є юридичними документами, тому що фіксують юридичні права. Це — облігації, банківські серти­фікати, чеки, акції, векселі тощо. Своєрідними документами є паперо­ві гроші у вигляді банківських білетів. Як юридичний документ гро­шовий білет посвідчує майнове право особи — власника білета, право використовувати цей документ в обороті як засіб платежів за різного роду послуги й матеріальні цінності.

5. Документи, що фіксують факти-докази, використовуються для обґрунтування (доказування) фактів, які мають юридичне значення (юридичних фактів).

Документи третьої групи служать для того, щоб бути доказами юри­дичних фактів, які вони фіксують. А документи п'ятої групи фіксу­ють такі факти, які самі по собі не є юридичними, але служать для доказування таких. До них належать різного роду правові документи як джерела доказів: протоколи, які складаються в процесі слідства й дізнання (огляду місця події, допиту, очної ставки, обшуку, виїмки документів, висновку експерта) та в судових процесах (протоколи су­дових засідань).

Юридичні документи як носії інформації, що має юридичне зна­чення, носять, як правило, офіційний характер, тому що виходять від офіційних органів, уповноважених на їх прийняття чи видачу.

К. С. Шугріна пропонує іншу класифікацію юридичних документів і поділяє їх на чотири групи: Нормативні акти

Нормативний акт — це односторонній владний юридичний до­кумент, який адресований невизначеному колу осіб, розрахований на їх обмежене використання та регулює типові відносини. За юридич­ною силою нормативні акти поділяються на законодавчі та підзаконні.

До підзаконних актів належать деякі акти виконавчих і представниць­ких органів публічної влади, статути муніципальних утворень.

Акти застосування права

До актів правозастосування належать рішення (ухвали) суду, рішення органів державної влади та місцевого самоврядування з кон­кретних правових питань або спорів, постанови правоохоронних органів щодо визначення прав або виду юридичної відповідальності. Правозастосовні акти конкретизують норму права у зв'язку з індиві­дуальними ситуаціями та відносинами. Вони є обов'язковими не тільки для адресатів, а й для інших суб'єктів, які зобов'язані їх вико­нувати чи враховувати їх юридичне значення.

Правозастосовні акти видаються тільки органами публічної влади в межах їх компетенції, призначені для реалізації чинних норм права і тому не можуть утворювати нові правові приписи; втілюють резуль­тат діяльності органів публічної влади стосовно вирішення конкрет­ного правового питання чи спору; адресовані певним суб'єктам права; розраховані на одноразове використання.

Договори

За своєю юридичною природою договір є добровільною угодою рівноправних сторін. Договори поділяються на цивільно-правові (пе­редача майна, виконання робіт, заснування різноманітних утворень, надання послуг тощо), адміністративні (регулювання управлінських відносин), трудові (регулювання трудових, соціально-економічних і професійних відносин в установі, організації).

Інші види юридичних документів

До цієї групи відносим позовні заяви, претензії, скарги, за­яви (клопотання) та всі форми юридичного листування .