11.3.6. Неправильне вживання абревіатур, скорочень

В юридичних документах типовою помилкою є вживання скорочень, які не є загальноприйнятими в українській мові та часто невідомі її носіям. Наприклад:

Переяслав-Хм. — Переяслав-Хмельницький;

виявлено недостачу тмц — товарно-матеріальних цінностей;

наявність аяк-ю — наявність алкоголю;

ав-ль — автомобіль;

Г/'лікар — головний лікар;

б/р — безготівковий рахунок;

м.п. — мале підприємство;

соц. служба — соціальна служба;

власний п/р — власний пенсійний рахунок;

відп./секр. — відповідальний секретар;

р.н. — рік народження;

прож. — який проживає;

сі рада, С/Рада — сільська рада, сільрада;

К/о — Київська область;

секретар с/з — секретар судового засідання;

трансзасіб — транспортний засіб;

Інд. вл. — індивідуальний власник;

п І волі — позбавлення волі;

огляд м/п, омп — огляд місця події;

т.т.п. — з тексту зрозуміло, що це тяжке тілесне ушкодження;

ЦРЛ — з тексту зрозуміло, що це Центральна районна лікарня;

викликано для дачі показань про нарк. зас. — тобто наркотичні

засоби.

Також часто використовуються незрозумілі скорочення, які у тексті не пояснюються, наприклад: у результаті її було доставлено на ліку­вання до КМКЛШМД; склад ПММ; НАСК «Оранта», СППБКФ.

Написання скорочень має бути уніфікованим. Не допускається в одному тексті документа вживати різні скорочення, напр.: гр., грн„ грвн. — гривня; р., р-н — район тощо. Не можна скорочувати позна­чення фізичних величин, слова мільярд, мільйон, тисяча без цифр. Не дозволяється вживати знаки номер (№) і процент (%) без цифр.

Як уже зазначалося, всі скорочення, що вживаються в юридични; документах, повинні відповідати правилам орфографії та пунктуац! української мови, вимогам державних стандартів. Для довідок реко мендується використовувати матеріал розділу «Скорочення слів у пра* вових документах. Оформлення цифрової інформації» та наведений у кінці посібника словник абревіатур і скорочень.

11.4. Правила цитування

Цитати (нім. 2ііаі від лат. сііо — наводжу, проголошую) — буквально відтворені фрагменти чужої промови чи статті для підтвердження влас­ного погляду, для полеміки з цитованим автором або з іншою метою.

Цитати наводяться для підтвердження власних аргументів поси­ланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу певного друкованого твору.

Етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо наймен­ше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Використання цитат вимагає дотримання правил, що включають як загальні вимоги до цитатного матеріалу, так і вказівки на ті чи інші особливості його оформлення.

До загальних вимог слід віднести такі:

• Цитований текст має наводитися у лапках без будь-яких змін. Повинні зберігатися всі особливості авторських записів, адже зміна таких записів призводить до перекручення змісту висловлювання, стилю авторського викладу.

• Всі цитати слід супроводжувати вказівкою на джерело. Це доз­воляє за необхідності перевірити правильність цитування, підвищує иідповідальність автора і редактора за точність цитування.

• Цитування має бути повним, без довільного скорочення автор­ського тексту і без перекручень думок автора. Не допускається про­пускати слова, речення без вказування на те, що такий пропуск ро­биться. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Коми ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на КІНЦІ). Не допускається заміна слів, тому що заміна всього одного слова Навіть дуже близьким синонімом може суттєво змінити зміст вислов­иш пя. Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий пише, він не зберігається.

• Цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім.

• При непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших мнторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути г|ш 11 и чно точним у викладенні думок автора, коректним щодо оціню-нііп пя його результатів і давати відповідні посилання на джерело.

• ГГе можна об'єднувати в одній цитаті декілька уривків, узятих Ііі різних місць цитованого джерела. Кожен такий уривок повинен Вформлюватись окремою цитатою.

• Текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться | ТІЙ грпматичній формі, в якій він поданий у джерелі. зі збереженням

особливостей авторського написання. Цитата пишеться в лапках і супро­воджується посиланням на джерело, наприклад: Конституція Украї­ни (ст. 3) офіційно проголосила: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найви­щою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії ви­значають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відпо­відає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави» [Конституція України: Офіційний текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина. — К., 1999. — С. 22].

• Якщо цитата включається у текст, тоді перше слово пишеться з малої літери: Справедливо зазначив Г. І. Роменський, що «у нашій свідомості поняттяродина асоціюється з безпечною територією, на якій відчуваєш себе комфортно і спокійно, де панує любов і злагода».

• Якщо цитата пишеться скорочено (у ній робиться пропуск текс­ту), це слід зазначити крапками, наприклад: «Щодо сучасного кримі­нального законодавства України, то воно йде шляхом не утворен­ня самостійних термінів для норм.., а вимагає звернення до цих інститутів для тлумачення положень кримінальних норм та ви­користання в них термінів цієї галузі» [Васильцева О.О. Співвідно­шення термінів у контексті кримінально-правової норми, що перед­бачає відповідальність за доведення до банкрутства // Науковий вісник НАВС України. — 2003. — № 2. — С. 15].

Маємо надію, що дотримання викладених у розділі правил полег­шить майбутнім юристам і юристам-практикам укладання правових документів, допоможе уникнути граматичних і стилістичних помилок.

1. Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитися і правильно говорити: По* сібник / За заг. ред. О. Сербенської. — Львів: Світ, 1994. — С. 6.

2. Коваль А.П. Ділове спілкування: Навч. посібник. — К.: Либідь, 1992. — С. 256.

3. Н. Ботвина вважає, що російські форми на -ущ, -ющ в українській момі слід передавати іменниками, зокрема: исполняющий обязанности — яи конавець обов'язків (див. Ботвина Н. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навч. посібник. — К.: АртЕк, 1999. — С. 146).

4. Словник-довідник з культури української мови / Укладачі: Д. Гринчишин, А. Капелюшний, О. Сербенська та ін. — Львів: Фенікс, 1996. — С. 191| 289.