- •Правове регулювання як рух інформації
- •Поняття про документ. Функції документа
- •Справочинство як функція управління та його організаційне забезпечення
- •1.4. Класифікація документів, які створюються й використовуються в процесі управлінської діяльності
- •1.5. Реквізити документів
- •1.6. Загальні правила оформлення реквізитів
- •1.7. Оформлення копій документів
- •2.1. Поняття юридичних документів. Класифікація юридичних документів
- •2.2. Правові акти
- •2.3. Документи управлінської діяльності
- •2.3.1. Організаційно-розпорядча документація
- •2.3.2. Документація з кадрових питань та особиста офіційна
- •2.3.3. Планова і звітна документація
- •2.3.4. Інформаційно-довідкова документація
- •2.4. Цивільні процесуальні документи
- •2.5. Кримінально-процесуальні документи
- •2.6. Адміністративно-правові документи
- •3.1. Поняття юридичної техніки
- •3.2. Елементи юридичної техніки
- •3.3. Види юридичної техніки
- •3.4. Характеристика правил-вимог юридичної техніки
- •3.4.1. Правові вимоги до юридичних документів
- •3.4.2. Логічні вимоги до юридичних документів
- •3.4.3. Структурні вимоги до юридичних документів
- •Глава 1. Загальні положення
- •3.4.4. Мовностилістичні вимоги до юридичних документів
- •5.1. Поняття структури
- •6.2. Абзацне членування. Нумерація документа
- •6.3. Композиційні частини документа
- •10.1. Складноскорочені слова й абревіатури правової сфери
- •10.1.1. Структурні типи абревіатур і складноскорочених слів
- •10.1.2. Граматичні властивості абревіатур та їх написання
- •10.1.3, Поняття правових абревіатур
- •10.2. Графічні скорочення
- •10.3. Правила скорочення слів
- •10.4. Оформлення цифрової інформації
- •6.1. Логічні основи редагування юридичних документів
- •11.2. Етапи підготовки та редагування юридичного документа
- •11.3. Типові помилки в юридичних документах і методи їх усунення
- •11.3.1. Помилки, пов'язані з неправильним оформленням реквізитів
- •Тов. Хомінець с. О. Пр-ть до вик-ня 04.03.1997
- •11.3.2. Логічні помилки
- •11.3.3. Лексичні помилки
- •11.3.4. Морфологічні помилки
- •11.3.5. Синтаксичні помилки
- •11.3.6. Неправильне вживання абревіатур, скорочень
- •11.4. Правила цитування
11.3.6. Неправильне вживання абревіатур, скорочень
В юридичних документах типовою помилкою є вживання скорочень, які не є загальноприйнятими в українській мові та часто невідомі її носіям. Наприклад:
Переяслав-Хм. — Переяслав-Хмельницький;
виявлено недостачу тмц — товарно-матеріальних цінностей;
наявність аяк-ю — наявність алкоголю;
ав-ль — автомобіль;
Г/'лікар — головний лікар;
б/р — безготівковий рахунок;
м.п. — мале підприємство;
соц. служба — соціальна служба;
власний п/р — власний пенсійний рахунок;
відп./секр. — відповідальний секретар;
р.н. — рік народження;
прож. — який проживає;
сі рада, С/Рада — сільська рада, сільрада;
К/о — Київська область;
секретар с/з — секретар судового засідання;
трансзасіб — транспортний засіб;
Інд. вл. — індивідуальний власник;
п І волі — позбавлення волі;
огляд м/п, омп — огляд місця події;
т.т.п. — з тексту зрозуміло, що це тяжке тілесне ушкодження;
ЦРЛ — з тексту зрозуміло, що це Центральна районна лікарня;
викликано для дачі показань про нарк. зас. — тобто наркотичні
засоби.
Також часто використовуються незрозумілі скорочення, які у тексті не пояснюються, наприклад: у результаті її було доставлено на лікування до КМКЛШМД; склад ПММ; НАСК «Оранта», СППБКФ.
Написання скорочень має бути уніфікованим. Не допускається в одному тексті документа вживати різні скорочення, напр.: гр., грн„ грвн. — гривня; р., р-н — район тощо. Не можна скорочувати позначення фізичних величин, слова мільярд, мільйон, тисяча без цифр. Не дозволяється вживати знаки номер (№) і процент (%) без цифр.
Як уже зазначалося, всі скорочення, що вживаються в юридични; документах, повинні відповідати правилам орфографії та пунктуац! української мови, вимогам державних стандартів. Для довідок реко мендується використовувати матеріал розділу «Скорочення слів у пра* вових документах. Оформлення цифрової інформації» та наведений у кінці посібника словник абревіатур і скорочень.
11.4. Правила цитування
Цитати (нім. 2ііаі від лат. сііо — наводжу, проголошую) — буквально відтворені фрагменти чужої промови чи статті для підтвердження власного погляду, для полеміки з цитованим автором або з іншою метою.
Цитати наводяться для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу певного друкованого твору.
Етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.
Використання цитат вимагає дотримання правил, що включають як загальні вимоги до цитатного матеріалу, так і вказівки на ті чи інші особливості його оформлення.
До загальних вимог слід віднести такі:
• Цитований текст має наводитися у лапках без будь-яких змін. Повинні зберігатися всі особливості авторських записів, адже зміна таких записів призводить до перекручення змісту висловлювання, стилю авторського викладу.
• Всі цитати слід супроводжувати вказівкою на джерело. Це дозволяє за необхідності перевірити правильність цитування, підвищує иідповідальність автора і редактора за точність цитування.
• Цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Не допускається пропускати слова, речення без вказування на те, що такий пропуск робиться. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Коми ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на КІНЦІ). Не допускається заміна слів, тому що заміна всього одного слова Навіть дуже близьким синонімом може суттєво змінити зміст висловиш пя. Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий пише, він не зберігається.
• Цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім.
• При непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших мнторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути г|ш 11 и чно точним у викладенні думок автора, коректним щодо оціню-нііп пя його результатів і давати відповідні посилання на джерело.
• ГГе можна об'єднувати в одній цитаті декілька уривків, узятих Ііі різних місць цитованого джерела. Кожен такий уривок повинен Вформлюватись окремою цитатою.
• Текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться | ТІЙ грпматичній формі, в якій він поданий у джерелі. зі збереженням
особливостей авторського написання. Цитата пишеться в лапках і супроводжується посиланням на джерело, наприклад: Конституція України (ст. 3) офіційно проголосила: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави» [Конституція України: Офіційний текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина. — К., 1999. — С. 22].
• Якщо цитата включається у текст, тоді перше слово пишеться з малої літери: Справедливо зазначив Г. І. Роменський, що «у нашій свідомості поняттяродина асоціюється з безпечною територією, на якій відчуваєш себе комфортно і спокійно, де панує любов і злагода».
• Якщо цитата пишеться скорочено (у ній робиться пропуск тексту), це слід зазначити крапками, наприклад: «Щодо сучасного кримінального законодавства України, то воно йде шляхом не утворення самостійних термінів для норм.., а вимагає звернення до цих інститутів для тлумачення положень кримінальних норм та використання в них термінів цієї галузі» [Васильцева О.О. Співвідношення термінів у контексті кримінально-правової норми, що передбачає відповідальність за доведення до банкрутства // Науковий вісник НАВС України. — 2003. — № 2. — С. 15].
Маємо надію, що дотримання викладених у розділі правил полегшить майбутнім юристам і юристам-практикам укладання правових документів, допоможе уникнути граматичних і стилістичних помилок.
1. Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитися і правильно говорити: По* сібник / За заг. ред. О. Сербенської. — Львів: Світ, 1994. — С. 6.
2. Коваль А.П. Ділове спілкування: Навч. посібник. — К.: Либідь, 1992. — С. 256.
3. Н. Ботвина вважає, що російські форми на -ущ, -ющ в українській момі слід передавати іменниками, зокрема: исполняющий обязанности — яи конавець обов'язків (див. Ботвина Н. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навч. посібник. — К.: АртЕк, 1999. — С. 146).
4. Словник-довідник з культури української мови / Укладачі: Д. Гринчишин, А. Капелюшний, О. Сербенська та ін. — Львів: Фенікс, 1996. — С. 191| 289.
