11.3.5. Синтаксичні помилки

Помилки, пов'язані з неправильним порядком слів у реченні

Прочитавши речення: «Намагаючись втекти з супермаркету, Ва-куленко і Антонов були затримані охоронцем з викраденими реча­ми» , ви побачите двозначність, яка виникла через неточно висловлену думку. Велику роль у точному й логічному вираженні думки, в орга­нізації юридичного тексту взагалі відіграє порядок слів.

Порядок слів — це послідовне розміщення синтаксичних компо­нентів речення. Українська мова належить до мов з вільним і незакріп-пеним порядком слів. Але вільність порядку слів не виключає правил, що регулюють розміщення членів речення. Кожне переставлення пов'язане з більшою чи меншою зміною значення. Порядок слів вико­нує синтаксичну, граматико-семантичну й стилістичну функцію. Сти­лістична функція порядку слів полягає в тому, що переставлення членів речення викликає додаткові виразові відтінки, змінює експресивну роль того чи іншого компонента. Якщо порядок слів має синтаксичне зна­чення, тоді він є одним із засобів з'ясування синтаксичних стосунків між словами. Граматико-семантичне значення порядку слів виявляєть­ся, наприклад, у словосполученнях кількісних числівників з імен­никами: препозитивний (постановка одного з двох мовних елементів, які взаємозв'язані між собою, перед іншим) — числівник у таких сло­восполученнях вказує на точну кількість, а в постпозиції (постановка одного з двох мовних елементів, які взаємозв'язані між собою, після іншого) той самий числівник означає приблизну кількість: 3 під'їзду вибіг хлопчик п'яти років і 3 під'їзду вибіг хлопчик років п'яти. _ч

Усі повнозначні слова, що входять до складу речення, називаються членами речення. Це підмет, присудок, означення, обставини, додаток. Члени речення перебувають між собою у підрядному зв'язку й утворю­ють словосполучення. Для того щоб сполучення слів стали реченням, необхідно, щоб вони були розміщені у певному порядку.

Таким чином, обов'язковою умовою ясності та зрозумілості юри­дичних документів є правильний порядок слів у реченні. Він підпо­рядковується логічним закономірностям: спочатку слід назвати вже відоме, а потім нову інформацію. В усіх реченнях за змістом виділя­ються дві частини: спочатку будь-які первинні відомості, а потім нова інформація, що доповнює ці відомості: Федосов М. М. подав заяву про відшкодування шкоди.

Як відомо, розрізняють прямий порядок слів і зворотний.

При прямому порядку слів група підмета, як правило, стоїть пе­ред групою присудка (Юровський скоїв наїзд на Гриценка; Проценко подав позовну заяву про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом), узгоджене означення — перед означуваним словом (державний обви нувач, матеріальні цінності, довідка лікаря, матеріальне станови­ще, недійсний шлюб), неузгоджене означення — після означуваного слова (довідка про санаторний стан приміщення; обставини, щ<> мають значення длярозірвання шлюбу; спір, що виник під часрозпо ділу спільного майна); вставні слова — на початку речення (Відомо, що...; По-перше,...).

При прямому порядку слів первинні відомості передують ІНШІЙ інформації. Прямий порядок слів позбавлений експресії, сприймає'!'*¹ ся як стилістично нейтральний. Його ще називають логічним або об'єк­тивним порядком слів. Він допомагає юристові передавати думки ми разно, однозначно, логічно, офіційно та без будь-яких додаткоіиш відтінків. Прямий порядок слів характерний для офіційно-ділового, наукового та публіцистичного стилів.

Порядок слів у конструкціях з кількома узгодженими означення­ми залежить від морфологічної природи цих означень.

Означення, виражені займенниками, передують означуваним сло­вам: інші слідчі дії, їх необережне поводження з вогнем, її непов­нолітні діти.

Означення, виражене дієприкметниковим зворотом в офіційно-діловому стилі уточнює якесь значення: Коваль І. обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого статтею... Кримінального кодек­су України.

Якщо означення виражені якісними й відносними прикметника­ми, якісний прикметник треба ставити перед відносним, тому що відносні прикметники позначають постійну ознаку й повинні стояти ближче до означуваного слова: легкі тілесні ушкодження, певні про­цесуальні дії, нова кримінальна справа.

Неоднорідні означення, виражені відносними прикметниками, слід розміщувати залежно від логічної градації — більш вужчі поняття передують більш широким: Одеська міська рада, Вінницьке обласне і/правління торгівлі.

Також важливо дотримуватися порядку слів у дієприкметникових і дієприслівникових зворотах: спочатку йде дієприкметник/дієприслів-иик, а за ними — всі залежні від них слова: керуючись статтею 186 Кримінально-процесуального кодексу України, постановив... ; про­никнувши до службового приміщення, злочинці...

У реченнях з розщепленим присудком (напр., наніс удар) дода­ток, що означає особу, необхідно ставити після дієслівної частини присудка: Чернов наніс своєму 28-річному охоронцеві тяжкі тілесні ушкодження (неправильно: Чернов наніс тяжкі тілесні ушкоджен­ії.)/ 28-річному охоронцеві); Іванченко нанесла Омельяненку удар мо­лотком по голові (неправильно: Іванченко нанесла удар молотком по голові Омельяненку).

Додаток ставиться після того слова, яке ним керує: зупинити ма­шину, присвоїти гроші, викрадення автомобіля, підписати постано-іці. повернути борг.

Обставини розміщуються у реченні перед словом, від якого зале­тить, і після нього, залежно від їх значення й форми вираження та нід чого, до яких слів вони належать.

()бставини способу дії, виражені прислівниками на -о, -є при пря­мим у порядку слів стоять перед присудком: Чередніченко публічно образив журналіста; Шостка неодноразово розпивав спиртні напої и,і робочому місці.

Обставини способу дії, місця, часу стоять перед присудком: Зло­чин правильно кваліфікований за статтею... Кримінального кодек­су України; У снігу біля тролейбусної зупинки був знайдений труп новонародженого; 13 грудня 1997року директор фірмираптово виїхав у відрядження.

Якщо в реченні декілька обставин, вони стоять на початку речен­ня: Вранці 20 лютого 1998 року в квартирі Губіних був проведений повторний обшук.

В анкетних даних підсудних та обвинувачених обставини часу стоять перед обставинами місця: Народився 2 жовтня 1974 року в м. Львові.

Зворотний порядок слів, який ще називають інверсійним поряд­ком слів, або інверсією (лат. іжегзіо — перегортання, перестановка) найчастіше застосовується в художньому та розмовному стилях. При інверсійному порядку слів найбільша увага зосереджується на тому члені речення, який виноситься на його початок або кінець. Часто інверсію використовують як засіб виразності, експресивності й емо­ційної напруженості, наприклад: Ясною й легкодоступною тут є істина (порівняйте прямий порядок слів: Істина тут є ясною й лег­ко доступною). В усному мовленні юриста, наприклад, у промові на суді, у бесідах адвоката зі своїм клієнтом, використовується зворот­ний порядок слів. В офіційно-ділових і наукових текстах інверсія ви­правдана, коли треба наголосити на певному слові.

У судовому мовленні оратори часто використовують інверсію для виділення будь-якого слова, для підкреслення своєрідності криміналь* ної справи: Товариші судді! Незвичайною є ця справа; Безрадісними були останні, перед зустріччю з Оленою, роки життя Андрія.

У деяких випадках у юридичних документах спостерігається інвер* сія, як правило, присудка й додатка, наприклад: Допитаний у справі обвинувачений Щербаков винним себе визнав/не визнав.

Інверсійний порядок слів виправданий тоді, коли зміст, вираже­ний додатком, важливіше, ніж зміст присудка; коли слідчий хочв підкреслити не те, що обвинувачений визнав або не визнав себе вин ним, а те, в чому, та в яких саме вчинках він зізнався.

Інверсійний порядок слів також зустрічається, наприклад, у про» токолі очної ставки та в протоколі допиту, в яких показання допиту» ваних по можливості повинні записуватися дослівно. Наприклад, ні запитання «Що ви побачили, коли повернулися додому з роботи?* допитаний відповість: «Я побачив замок зламаний, двері відчинені підлогу брудну в кімнаті».

В юридичних документах можна зустріти чимало речень з нспрі вильним порядком слів, наприклад:

Дроздовій виступати рідною мовою дозволено / Петрову право давати показання рідною мовою роз'яснено (слід: Дроздовій дозволе­но виступати рідною мовою / Петрову роз'яснено право давати по­казання рідною мовою І мовою, якою він володіє).

Претензій матеріального характеру Гром до Львова не має (слід: Гром до Львова претензій матеріального характеру не має).

Значних порушень у діяльності працівників фірми перевіряючий не виявив (слід: Перевіряючий не виявив / Перевіряючим не виявлено значних порушень у діяльності працівників фірми).

Неправильним є порядок слів у таких фразах, де між головним сло­вом і залежними від нього словами багато вставних слів і конструкцій, наприклад: Через декілька хвилин після телефонної розмови, на підставі алкогольного сп'яніння, через невідомі йому мотиви, вико­ристовуючи незначний привід для вбивства, яке полягало в тому, що дружина не дозволила потерпілому розпивати спиртні напої у квар­тирі з Дмитрієвим, Чубинський взяв у руки ніж з чорною рукояткою і з метою замаху на дружину зайшов у приміщення кухні.

Як бачимо, між головними словами «через декілька хвилин» і «Чу­бинський взяв у руки ніж» — 33 вставлених слова. Через це до кінця речення вже не пам'ятаєш, про що йшлося на початку. Цю помил­ку можна виправити: Перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, .і хуліганських мотивів Чубинський використав як привід для вбив­ства те, що дружина не дозволила підсудному/йому розпивати у квартирі спиртні напої з Дмитрієвим. Через декілька хвилин після розмови Чубинський взяв у руки ніж з чорною рукояткою і з метою замаху на потерпілу/дружину зайшов до кухні.

Ще більш складними є речення, в яких мова йде не про одну, а про дні чи декілька осіб, кожна з яких обвинувачується у різних проти­правних вчинках, наприклад: Обвинувачені Волков у зловживанні службовим становищем і отриманні хабарів і Петряєв у посеред­ництві в хабарництві винними себе визнали і повністю підтвердили обставини цього епізоду. Переробивши речення, ми отримаємо: 06-пиііувачені визнали себе винними: Волков — у зловживанні службо­вим, становищем і в отриманні хабарів, Петряєв — у тому, що був посередником при даванні хабарів. Обидва повністю підтвердили це.

Наступним недоліком документів є громіздкість речень. Є речен-іні, що містять від ЗО до 50 слів, а є такі, що містять від 100 до 300 І більше слів. Наприклад, у цьому реченні 200 слів: Сьогодні 18 трав-и ч :!003 року я разом з Ковалик був на базарі міста. С, де приблизно 110 .-од ми знаходились з задньої частини магазину «Меблі», який роз­ташований між промисловим і продуктовим базарами, де в цей час ми попа пили хлопця, який стояв з жінками віком приблизно 50років, які про щось говорили, а про що говорили не чули, але здалека було видно, що він в неї щось просив, бо ставив руки собі на груди і говорив щось, а ми дивилися на них, йдучи в сторону продуктового ринку, а потім зупинилися, продовжуючи розмовляти, після чого розійшлися: жінка пішла через продуктовий базар, а хлопець пішов у сторону меблевого магазину, де центральний вхід у магазин, а ми йшли за старшою жінкою, яка пізніше зустрілася з чоловіком та передала йому цей пакунок, що був загорнутий у хустину, а вже після цього я і Ковалик пішли на місце, де ми раніше стояли і зі сторони промислового ринку ми побачили, що з пакунком, який був загорнутий у хустину вийшов 3-кий і, коли він нас побачив, почав скоріше йти, а після цього побіг і встиг викинути пакунок в рів з водою, а ми побігли за ним і спійма­ли його на мосту та привели до чергової частини міліції. Такого пла­ну речення із занадто ускладненими конструкціями необхідно скоро­чувати. Незважаючи на формальну правильність, у реченні багато зайвого, що ускладнює розуміння основної думки.

Дуже багато юридичних документів складається з ускладненим текстом (розгорнуті цитати, складні вставні конструкції, довгі пере­ліки чогось, багато складнопідрядних речень). Такі тексти слід спро­щувати. Цього можна досягти завдяки скороченню тексту або шля­хом поділу складного тексту на прості за складом і будовою фрази.

Помилки, пов'язані з використанням дієприкметників і дієприкметникових зворотів

Багато недоліків в усному та писемному мовленні юристів трап­ляється при вживанні дієприкметників і дієприкметникових зворотів.

Відомо, що дієприкметник — це неособова форма дієслова, що поєднує в собі ознаки дієслова й прикметника. Він має здатність керувати іменником і мати при собі пояснювальні якісні прислівни­ки: виконувати обов'язки — виконуючий обов'язки [3]; надрукува­ти наказ — надрукований наказ; проголосити закон — проголоше­ний закон.

Дієприкметники, що виражають ознаку за дією, яку здійснює сам діяч, є активними. Активні дієприкметники теперішнього часу утво" рюються від дієслівної основи теперішнього часу за допомогою суфіксів -уч(ий),-юч(ий),-ач(ий),-яч(ий), наприклад: працювати — працю ючий, читають — читаючий, бажають — бажаючий, правлять -правлячий, деградувати — деградуючий, діяти — діяючий (вулкан, ме­ханізм), писати — пишучий, ріжуть —ріжучий, сіють — сіючий.

Архаїчні форми активних дієприкметників із суфіксом -ш(вш) в офіційно-діловому мовленні не вживаються: побудувавший, перФ< мігший, побігший.

Активні дієприкметники минулого часу утворюються за допомогою суфікса -л(ий) від інфінітивної основи: згоріти — згорілий, почорні­ти — почорнілий, осісти — осілий, веліти — велений, посивіти — посивілий, перемерзнути — перемерзлий.

Дієприкметники, які означають, що дія спрямована на той пред­мет, який названий означуваним іменником — носієм дієслівної оз­наки, є пасивними. Пасивні дієприкметники минулого часу утворю­ються за допомогою суфіксів -н(ий, а, є), -ен(ий), -єн(ий),-ан(ий), -ян(ий) -т(ий), наприклад: погодити — погоджений, створити — створений, оголосити — оголошений, привезти — привезений, попере­дити — попереджений, побити — побитий, записувати — записува­ний, закрити — закритий, змащувати — змащувальний, формулю­вати/сформулювати — сформульований.

Пасивні дієприкметники теперішнього часу з суфіксом -м(ий) вживаються дуже рідко: проходимий, любимий. В українській мові російські пасивні дієприкметники на -м(шй) передаються описово, наприклад: атакуемьій — якого атакують,разискиваемий — якого розшукують.

При утворенні пасивних дієприкметників із суфіксом -єн- вини­кають такі чергування:

г, з -> ж (знизити — знижений);

д -> дж (полагодити — полагоджений);

т, к -> ч (розтратити —розтрачений, посікти — посічений);

с -> д (перевести — переведений);

зд -> ждж (наїздити — наїжджений);

б -> бл (зробити — зроблений);

п -> пл (втопити — втоплений).

В юридичних документах помилки виникають через неправиль­не утворення дієприкметників, наприклад: Пред'явлений документ, посвідчуючий особу; оточуюче середовище (слід довкілля); знаючий працівник (слід обізнаний працівник).

Часто в українській мові трапляються кальковані* форми типу: паюючий, стріляючий, судячий, знаючий, підслуховуючий. Для їх заміни використовують іменники, дієслова, іменники з прикметни­ками, описові звороти. Наведемо відповідники до калькованих форм: діючий закон — чинний закон; гальмуючий пристрій — прист­рій для гальмування; знеболюючий засіб — засіб для знеболення, за­сіб знеболення; пануюча ідея — панівна ідея; підслуховуючий

* Калька (фр. саідие) — копія — слово або вираз, скопійовані засобами рідної мови з іншої мови, тобто кожна значуща частина оригіналу перекла­дні ться буквально.

пристрій — пристрій для підслуховування; знешкоджуючий — що знешкоджує, здатний знешкодити; знаючий працівник — обізна­ний працівник; мешкаючий — що мешкає; бажаючий — який бажає, сповнений бажання.

Проте не завжди слід замінювати активні дієприкметники на зво­роти зі словами що, який, які, яка, наприклад, обставини, що/які об­тяжують відповідальність, обставини, що/які пом'якшують відпо­відальність. В юридичних документах природним є вживання активних дієприкметників типу обтяжуючі або пом'якшуючі обста­вини. Це не суперечить нормам української мови: обтяжувати — об­тяжуючий, пом'якшувати — пом'якшуючий.

Дієприкметник із залежними словами, які його пояснюють і зале­жать від нього, утворює дієприкметниковий зворот: Наказ, надру­кований секретаркою, лежав на столі директора.

Окремі дієприкметникові звороти є стандартними або клішовани­ми*, наприклад: злочин, передбачений статтею... Кримінального ко­дексу України.

Неправильними є словосполучення й речення:

— головний бухгалтер, зараз вже не працюючий, притягається до цивільної відповідальності;

— закон,регламентуючий процесуальні дії...;

— студент, відповідаючий на запитання;

— пред'явлена позовна заява Дроздовою за ст. 1196 Цивільного кодексу України була вирішена на її користь;

— якщо до особи переходить право власності на земельну ділян­ку, не перебуваючу в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню;

— приєднаний матеріал вимагає додаткового розгляду. Краще написати:

— головний бухгалтер, який вже не працює, притягається до ци­вільної відповідальності;

— закон, який регламентує процесуальні дії...;

— студент, який відповідає на запитання;

— пред'явлена Дроздовою позовна заява за ст. 1196 Цивільного кодексу України була вирішена на її користь (у словосполученні не­правильно розташовані слова);

— якщо до особи переходить право власності на земельну ділян­ку, яка не перебуває в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню;

* Кліше (фр. сіісіїе — відбиток) — мовний стереотип, готовий зворот, який вживається в певних умовах і подібних контекстах. Мовні кліше полегшу­ють процес спілкування, економлять зусилля й час як того, хто говорить або пише, так і того, хто слухає або читає.

— приєднаний до справи матеріал вимагає додаткового розгля­ду (у словосполученні пропущені слова, які залежать від дієприкмет­ника).

Помилки, пов'язані з уживанням дієприслівників і дієприслівникових зворотів

В українській мові порівняно з дієприкметниковими більше дієприслівникових форм. Дієприслівники вживаються замість невла­стивого українській мові активного дієприкметника. Ще частіше використовуються в українській мові дієприслівники при заміні віддієслівних іменників з прийменниками по, при, після. Необхідно, наприклад, писати не «Після закінчення заяви, я ще раз перевірив її», а «Закінчивши писати заяву, я ще раз перевірив її»; не «По закінченні роботи слід...», а «Закінчивши роботу, необхідно (слід, треба, по­трібно)...» тощо.

Утворюючи дієприслівники, слід не забувати, що їм властиві озна­ки дієслова та прислівника, а також те, що вони означають не само­стійну дію, а пояснюють у реченні основне дієслово, вказуючи на до­даткову дію, наприклад: Підлітки, розпивши спиртні напої, пішли до комп'ютерного клубу; Комерційний директор, заплутуючи пере­віряючого, подав для перевірки нові документи.

Дієприслівники доконаного виду утворюються від інфінітивної ос­нови за допомогою суфіксів -ши, -вши, наприклад: брав — бравши, виконати — виконавши, збувати — збувши, закрити — закривши, одержати — одержавши, заволодіти — заволодівши, застосувати — ■ іастосувавши, приніс — принісши.

Дієприслівники доконаного виду, як правило, характеризують названу ними дію, яка закінчилася до початку головної дії: Несте­ренко, отримавши заробітну плату, пішла додому; Не попередив­ши про небезпеку, Ніконов зник. Інколи дієприслівники доконаного ІИДУ можуть позначати дію, що відбувається одночасно з означува­ним: Молодики побили Терещенка, завдавши йому тяжкі тілесні ушкодження.

Основою для утворення дієприслівників недоконаного виду вис­тупають інфінітив і основи теперішнього часу. Дієприслівники ут-иіфюються за допомогою суфіксів -учи, -ючи, -ачи, -ячи, наприклад: ввруть — беручи, визнати цивільним відповідачем — визнаючи ци­вільним відповідачем, відшкодувати збитки — відшкодовуючи збит­ії її. ховати — ховаючи, керувати — керуючи, охороняти — охороня­ючи, .іасвідчувати — засвідчуючи, шантажувати — шантажуючи, Порушувати — порушуючи, переслідувати — переслідуючи, претен-іушати — претендуючий і т. д.

Як правило, дієприслівники недоконаного виду означають додат­кову дію, що відбувається одночасно з дією, вираженою дієсловом-присудком, наприклад: Працюючи в магазині, Кушніренко система­тично порушувала правила торгівлі; Погрожуючи касиру ножем, він почав вимагати грошей.

Конструкція, до складу якої входять дієприслівники зі словами, що залежать від них та пояснюють їх, називається дієприслівниковим зво­ротом. Такий зворот може стояти перед присудком і після нього, може підпорядковувати собі підрядне речення: Виходячи з роз'яснень поста­нови Пленуму Верховного Суду України ... суд не вправі вирішувати такі питання. Якщо дієприслівниковий зворот позначає дію, що пе­редує, а також причину або умову іншої дії, він стоїть перед присуд­ком: Збагачуючись за рахунок держави, Авраменко за короткий тер­мін придбав квартиру, імпортні меблі, автомобіль (не зміг би купити, якби не збагачувався за рахунок держави); Не претендуючи на роз­криття таємниць, журналіст спробував проаналізувати цілком оче­видні факти.

Дієприслівниковий зворот стоїть після присудка, якщо позначає подальшу дію, образ дії: На центральному вокзалі вони сіли в мікро­автобус № 14 і, вийшовши на зупинці «Університетська», пішли по бульвару Т. Шевченка (спочатку сіли в автобус, потім вийшли з нього, а після цього пішли по бульвару).

Дієприслівниковий зворот, вказуючи на дію, що належить до підме­та цього речення, виконує функцію другорядного присудка чи обста­вини головної дії, вираженої дієсловом-присудком: Верховна Рада України від імені Українського народу — громадян України всіх на­ціональностей, виражаючи суверенну волю народи... дбаючи про забез­печення прав і свобод людини та гідних умов її життя... приймає цю Конституцію — Основний Закон України; Журналіст, не претенду­ючи на розкриття таємниць, спробував проаналізувати цілком оче­видні факти.

Перевага дієприслівникових зворотів у їх стислості й динамічності. Порівняйте: Коли він ознайомився з поданим документом, він вста­новив істину — Ознайомившись з поданим документом, він встано вив істину.

При невмінні користуватися дієприслівниковими зворотами вини­кають логічні помилки, порушуються синтаксичні норми, а це зава* жає сприймати й розуміти текст.

При використанні дієприслівників і дієприслівникових зворотів необхідно пам'ятати, що дія, яка позначається дієприслівником, налв¹ жить до підмета цього речення. Присудок речення і дієприслівниковий зворот повинні співвідноситися з підметом. Тому неправильними

є речення, в яких відсутні активна дія: Проходячи по вулиці Бойченка, його впізнали знайомі (проходячи стосується не знайомих, а того, хто говорить); Знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, між ними ви­никла сварка (знаходячись належить не до сварки, а до тих, хто сварив­ся); Намагаючись захистити чоловіка, її свідчення містять супереч­ності (намагаючись захистити не належить до свідчення). Виправити речення можна так: Коли він проходив по вулиці Бойченка, його впізна­ли знайомі І Його впізнали знайомі, коли він проходив по вулиці Бой­ченка; Між ними виникла сварка, коли вони перебували у стані алко­гольного сп'яніння; її свідчення містять суперечності, тому що вона намагалася захистити свого чоловіка. Таким чином, обов'язковою умовою використання дієприслівникового звороту є те, що дві дії, одна з яких виражена дієсловом-присудком, а друга — дієприслівником, повинні здійснюватись однією особою: Керуючись статтею... Кримі­нально-процесуального кодексу України, слідчий постановив...

Не можна використовувати дієприслівникові звороти у безособових реченнях, тому що в них немає підмета: Даючи пояснення, йому прий-шлося розповісти про всі обставини злочину; Вживши заходи щодо затримання злочинців, дільничному інспектору вдалося затримати їх. Необхідно: Даючи пояснення, він розповів про всі обставини зло­чину; Вживши необхідні заходи, дільничний інспектор зміг затри­мати злочинців або У результаті вжитих заходів дільничному інспектору вдалося затримати злочинців. Проте можна використо­вувати дієприслівникові звороти у безособових реченнях при неозна­ченій формі дієслова: Вивчаючи матеріали теми, необхідно пам'ята­ти, що...; Захищаючи підсудного, слід сказати, що...

Недоцільно вживати дієприслівникові звороти у реченнях з пасив­ною формою вираження, коли присудок переданий дієсловом пасив­ного стану: Підготувавши матеріали для доповіді, доцент був викли­каний до начальника кафедри. Слід виправити так: Підготувавши матеріали для доповіді, доцент зайшов до начальника кафедри; або: Коли (після того як) доцент підготував матеріали для доповіді, його викликали до начальника кафедри.

Недоречно вживати дієприслівникові звороти зі словом будучи, яке утворює багатослів'я: Директор школи, будучи на виставці, пояснив...; Іаанченко, будучи у нетверезому стані, скоїв наїзд на пішохода; Стан-ксвич, будучи вдома того ранку, проводив його на городі; Будучи допи­таним як обвинувачений. У цих реченнях слово будучи треба усунути: Директор школи на виставці пояснив; Іванченко у нетверезому стані скоїв наїзд на пішохода або Іванченко, перебуваючи у нетверезому стані, скоїв наїзд на пішохода; Станкевич того ранку був вдома на ґороді; Допитаний як обвинувачений.

Помилки при використанні дієприслівникових зворотів неваж­ко виправити. Необхідно або замінити речення з дієприслівнико­вим зворотом реченням з обставинами, які виражені сполученням слів, або складнопідрядними реченнями з обставинними підрядними части­нами, а також слід вживати дієслова-присудки в активному стані:

Неправильно

Розглянувши матеріали ци­вільної справи № 191/77 за фак­том розірвання шлюбу між гро­мадянкою Карпенко А. П. та громадянином Карпенко О. Ф., судом було встановлено...

Стеценко неодноразово при­тягувався до цивільної відпові­дальності, не виконуючи дого­вірні зобов'язання.

Підійшовши до перону, грома­дянкою Яценко був побачений дипломат.

Правильно

При розгляді матеріалів цивільної справи № 191/77 за фактом розірвання шлюбу між громадянкою Карпенко А. П. та громадянином Карпенко О. Ф. суд встановив...

Розглянувши матеріали ци­вільної справи № 191/77за фак­том розірвання шлюбу між гро­мадянкою Карпенко А. П. та громадянином Карпенко О. Ф., суд встановив...

Стеценко неодноразово при­тягувався до цивільної відпові­дальності за невиконання дого­вірних зобов'язань.

Підійшовши до перону, гро­мадянка Яценко побачила дип­ломат.

У цих реченнях додаткова дія не співвідноситься з підметом.

Дієприслівниковими зворотами в юридичних документах слід по­чинати фразу, а не закінчувати, наприклад: Розкаюючись у вчиненні злочину; Охороняючи громадський порядок; Врахувавши пропозиції, комісія вирішила; Проникнувши до службового приміщення; Відбу­ваючи адміністративний арешт; Одержавши особливе доручення; Готуючи рапорт; Виконуючи закони держави; Проаналізувавши ха рактер і мету; Одержавши подання.

Неправильний зв'язок слів у словосполученні

Необхідною умовою побудови правового тексту є вибір потрібно­го слова, правильне за суттю поєднання слів. А для того, щоб вислови* ти будь-яку думку, необхідно граматично правильно з'єднати слові в речення.

Словосполучення складаються з двох і більше слів, з'єднаних під­рядним граматичним зв'язком. Формами підрядного зв'язку в реченні є узгодження, керування й прилягання.

Узгодження — спосіб підрядного зв'язку, при якому залежне сло­во уподібнюється формам головного слова в роді, числі й відмінку: загальна сума, загальної суми, у загальній сумі; цивільний кодекс, у цивільному кодексі.

При узгодженні, щоб правильно назвати форму залежного слова, достатньо знати лише граматичну форму головного слова, оскільки лексичне значення головного слова не впливає на узгодження. Скажі­мо, при іменнику в називному відмінку однини будь-який прикмет­ник буде стояти в тих самих формах: кримінальний закон, чинний закон, житловий закон, імміграційний закон, виборчий закон, кон­ституційний закон, непорушний закон, моральний закон, юридичний закон. Проте один і той самий прикметник змінює граматичну форму у сполученнях з іменниками у різних формах: нова школа, новий бу­динок, нове кафе, нові журнали; ліве око, ліва нога, пальці лівої руки, у лівому кутку, з лівої сторони.

Труднощі виникають в узгодженні у тих випадках, коли підмет ви­ражений абревіатурою. Необхідно запам'ятати:

а) якщо підмет є абревіатурою, яка не набула ознак самостійного слова, присудок у минулому часі узгоджується щодо роду з формою основного слова абревіатури: СРСР (Союз) розпався, ЦК (Комітет) утратив владу, міська АТС (станція) зупинилася, УТ (телебачення) повідомило;

б) якщо підмет є абревіатурою іншомовного походження (слово­сполучення пишеться іноземною мовою), присудок узгоджується з фор­мою основного слова абревіатури, рідше присудок узгоджується за змістом: НАТО (Організація Північно-атлантичного договору) прове­ло нараду; ЮНЕСКО (Організація з питань освіти, науки й культури приООН) прийняла важливі рішення.

У текстах процесуальних і судових актів нерідко фігурують назви міст, сіл, селищ, де були вчинені злочини.

Діловому мовленню властиве прагнення вживати географічні назви в називному відмінку. При складанні юридичних документів слід дот­римуватися правила, згідно з яким назви міст, сіл, які вживаються у спеціальній географічній, військовій літературі, в офіційних докумен­тах і повідомленнях для уникнення можливих неточностей і непоро­зумінь не узгоджуються з означуваним словом [4], наприклад: у селі Леонівка, біля села Немиринці, за селом Пісочне тощо. Не узгоджу­ються, тобто зберігають початкову форму: а) складені назви (у місті Мінеральні Води); б) назви, які рідко вживаються (в італійському місті Потенца, у місті Бугульма). Також не узгоджуються назви сіл тоді, коли вони мають складну будову або форму множини: у селі При-бужани, біля села Берізки-Бершадські, за селом Підгірці.

Із цього правила є винятки. Назви великих міст, які виступають у ролі прикладки до слова місто й виражені відмінюваними іменни­ками, як правило, узгоджуються у відмінку зі словом місто: над містом Одесою, із міста Львова, в (у) місті Києві. Коли відсутнє сло­во село, власні назви відмінюються: жити в Підлісках, жити в Ново-сільцях, жити в Підгірцях.

Означення узгоджується з означуваними словами у роді, числі й від­мінках. До складних випадків узгодження належать узгодження двох означень при одному іменнику:

а) іменник, який має два означення, ставиться в однині у випадку, якщо відсутні форми множини (кримінальне й цивільне право; мате­ріальна й моральна відповідальність; світлофор з червоним, жовтим і зеленим світлом);

б) при іменнику з двома означеннями форми множини вказують на різні поняття (хімічна й технічна експертизи);

в) множина означуваного іменника підкреслює наявність кількох об'єктів: кримінальний і кримінально-процесуальний кодекси.

В офіційно-діловому мовленні утворилися певні правила розмі­щення означень. Узгоджені означення ставлять перед означуваним словом (четвертий тиждень, службове відрядження, головна ува­га), а неузгоджені — після нього (питання великого значення, лю­дина з міста І села / іншого району).

Якщо означення належить до сполучення особового імені й додат­ку типу директор інституту Коноваленко, означення звичайно уз­годжується з найближчим іменником: наш завідувач кафедри Іванов, старший лаборант Ракчеєв, новий студент Тищенко.

Неузгоджене означення повинно стояти лише після слова, що його визначає, наприклад: протокол засідання кафедри, ухвала про зали­шення позовної заяви без руху. Якщо ж неузгоджене означення стоя­тиме перед словом, що його визначає, це надасть фразі подвійного тлу­мачення, наприклад: співробітник ДАІБілоус на проспекті Перемоги затримав у нетверезому стані Харченка. Потрібно здогадатися, що у нетверезому стані був Харченко, а не співробітник ДАІ.

Поширене означення стоїть після слова, до якого воно належить, і виділяється комами. У поширеного означення спочатку слід стави­ти прикметник чи дієприкметник (документ, підготовлений групою спеціалістів).

При поєднанні узгодженого та неузгодженого означень перше стоїть перед другим, наприклад: актуальне питання державного значення.

Керування — підрядний зв'язок слів у словосполученнях, при яко­му головне слово вимагає від залежного певної відмінкової форми.

Відповідно до морфологічного класу головного слова керування може бути: дієслівним (готуватися до виступу на конференції, ви­кладати право), іменниковим (посягання на життя і здоров'я, ви­конання доручень), прикметниковим (належний батькам, схожий на матір), прислівниковим (видно сліди злочину, соромно вам). Керуван­ня за формою залежного слова може бути безприйменниковим — передбачений (чим?) статтею; висновок (кого?) експерта; зроби­ти (що?) заяву; вести (що?) слідство; позбавити (чого?) прав і прий­менниковим — підозрювати у (в чому?) вчиненні злочину; бороть­ба з (з чим?) корупцією; постріл з (з чого?) пістолета.

Як свідчить аналіз управлінських, процесуальних, адміністратив­но-правових документів, зв'язок слів у тексті за допомогою керування здійснюється не завжди правильно. Помилки виникають: а) внаслідок того, що при дієсловах, які вимагають неоднакових відмінків, вживаєть­ся спільний додаток; б) при нерозрізненні засобів української та росій­ської мов, коли близькозначні слова вимагають після себе неоднакових відмінків (напр..: характерний (для кого), властивий (кому) тощо).

Одне й те саме слово може керувати словами за допомогою різних прийменників: контроль за своєчасним виконанням — контроль над дітьми; непокора перед старшими — непокора проти гнобителів; обізнаний зі станом подій — обізнаний у моїх справах; знущатися з сироти — знущатися над бідним хлопцем.

Правильний вибір відмінкової форми залежить від значення прий­менника:

а) у сучасній українській мові прийменник завдяки вживається для позначення причини, що викликає бажаний результат — завдяки мужності працівників міліції злочинці були затримані. Недоречним Є вживання цього прийменника, коли йдеться про причини, що зава­жають чомусь та у випадках, якщо його лексичне значення різко конт-рпстує з » негативним» змістом керованого слова: завдяки хворобі; зав-Ояки арешту; завдяки злочинним діям підсудного. Необхідно через хворобу, через арешт, через злочинні дії підсудного;

б) прийменник всупереч (усупереч) уживається тільки з даваль­ним відмінком — всупереч правилам, а не всупереч правил;

в) прийменник згідно вживається тільки з орудним відмінком (її чим?), а не з родовим (кого?): згідно з планом (а не згідно плану), Аїїдно з наказом (а не згідно наказу), згідно з поясненнями виклада­ча (а не згідно пояснень викладача) і т. п.

Під змісту висловлювання залежить вибір тієї чи іншої форми V конструкціях «забезпечити кого чим» — «забезпечити кому що»

(забезпечити населення нормальними умовами життя, забезпечи­ти студентів підручниками — «забезпечити потреби в чомусь» і за­безпечити право на відпочинок — «гарантувати комусь що-небудь»); «заявити що кому» — «заявити про що куди» (заявити кореспонден­там, заявити протест — «звертатися до когось із викладом певних відомостей, думок» і заявити про те, що сталося, в міліцію — «пові­домляти про щось»).

Наводимо випадки керування, які найчастіше зустрічаються в юри­дичних документах:

Слово, що керує	Форма, якою керують	Приклади вживання
Аварія	Чого? Яка?	Аварія машини Морська аварія
Амністія	Кому? Яка?	Оголошена амністія засудженим Загальна амністія
Апелювати	Нащо?	Апелювати на рішення суду
Аргументувати	Що чим?	Аргументувати висновок матеріалами справи
Арешт	Чого?	Арешт майна
Благати	Кого про що? Чого?	Благати батьків про помилування Благати води
Боротись	Зким? Зчим? Проти кого, чого? За що, за кого?	Боротись зі злочинністю Боротись проти злочинності Боротися за волю/свободу
Боротьба	3 ким,чим? Проти кого, чого? За що? За кого? Між ким? Між чим?	Боротьба з наркоманією Боротьба зі зловживанням Боротьба проти наркоманії / поширення епідемії
Боятися	Кого? Чого?	Боятися висоти/холоду
Відшкодувати	Що?	Відшкодувати збитки (втрати)'
Виділяти	Кого? Що?	Виділяти кошти
Вимагання	Чого?	Вимагання грошей

Вимога

Дбати Доказ

Завдати, завдавати

Закон

{Заслужити

{Засуджувати

Збиткуватися

Знущатися

{Ігнорувати

Мститися

Набирати, набрати

{Накапати

Обвинувачувати Підозрювати

Підтвердження Привід

Причина

Свідоцтво

Про що? Про що кого? Чого? Кого? |До кого?

Про кого, ЩО?

{Вимога про виконання зобов'язання {Вимога про видачу злочинця 'Вимога суду, документа, закону

Кого? Чого?

ІДбати про збільшення голосів

Чого? !(а не що)

Про що?

Що? За що? Чого?

Кого? До чого? [Що?

Доказ обвинувачення Доказ вини

Завдати шкоди/страждань (а не нанести шкоду)

Закон про адвокатуру

^Заслужити подяку за порятунок дітей / медаль за доблесний труд

{Засуджувати злочинців {Засуджувати культ особи

[Над ким? '(а не з кого)

З кого? 'Над ким? — Ірідко

'Кого? [Що?

[(а не ким, чим)

Збиткуватися над дітьми, людьми (а не з дітей, людей)

\3нущатися з сиріт Знущатися над сиротами

Ігнорувати закони

(а не ігнорувати законами)

Кому? За кого? За що?

Мститися за смерть брата

{Набирати (набрати) швидкості (швидкість) {Набирати силу (сили), чинності

^Накапати ліки

Накапати отрути (отруту)

|В(у)чому? Обвинувачувати в пограбуванні

В (у) чому? Кого? [Прощо?

Підозрювати у вчиненні злочину Підозрювати Кононенка Мати підозру про небезпеку

До чого?

{Підтвердження вини підсудного

Чого?

Привід до порушення кримінальної справи

Про що? ІНа що?

ІПричина пожежі, аварії, злочину

Свідоцтво про розлучення Свідоцтво на одержання документів