10.2. Графічні скорочення

Графічні скорочення — це умовні, чисто письмові скорочення, які не є словами-абревіатурами; у них немає абревіатурної вимови, від них не можна утворити похідних слів.

Як правило, графічні скорочення позначаються малими літерами (н. є. — наша ера, ц.р. — цього року), при їх написанні вживаються дефіси (р-н — район, гр-н — громадянин, м-ць — місяць), повторення початкових літер (рр. — роки, вв. — віки), крапки (проф. — професор, о. — острів, зам. — замісник), дробове написання (п/с — поштова скринька, р/р — розрахунковий рахунок); комбіноване написання (півд.-зах. — південно-західний).

Слова не скорочуються на голосну, якщо вона не початкова в слові, та на м'який знак. Наприклад, слово український може бути скороче­не: укр., україн., українськ.; англійський — англ., англійськ.; амери­канський — амер.; італійський — італ., італійськ. тощо.

При збігу двох однакових приголосних скорочення слід робити після першого приголосного: стін, календар, відмін, навчання, змін, робота.

10.3. Правила скорочення слів

Деякі явища у системі словотворення містять ознаки як абревіації, так і словоскладання.

Абревіацію як спосіб словотворення необхідно відрізняти від:

1) складноскорочених слів, які пишуться завжди разом і малими літерами, відмінюються як іменники того самого роду й відмінку, на­приклад, райвно, реввійськрада, промфінплан;

2) контекстуально обумовлених скорочень одного (або більше) зі слів, які стоять поруч і мають загальний останній компонент типу три-і п'ятиярусний, п'яти- і дев'ятиповерховий. У цих випадках скоро­чена частина слова не стає самостійним словом;

3) графічних скорочень (напр., і т.д. — і так далі, та ін. — та інші тощо), які майже не вимовляються, а тільки скорочуються і фік­суються на письмі.

При скороченні слів необхідно дотримуватися таких правил:

1. При утворенні скорочених слів не повинні порушуватися норми літературної вимови та правопису. Слід застосовувати тільки офіцій­но прийняті скорочення назв установ, організацій — Міносвіти, Киів-міськбуд, Держкіно тощо.

2. Скорочення не повинно збігатися за формою зі словом або скоро­ченням, яке вже існує в мові (напр., абревіатура СВ має два значення: слідчий відділ та спальний вагон; графічне скорочення ст. також має два значення: стаття і століття).

3. Скорочення, що позначають марки виробів, які є назвами уста­нов, організацій, підприємств тощо, пишуться з великої літери (ВАЗ).

4. У документах повна офіційна назва установи вживається один раз, далі вона змінюється скороченою назвою.

5. Скорочення повинні бути однаковими в тексті всього документа. Не дозволяється скорочувати те саме словосполучення по-різному: писати скорочено або повністю в одному тексті (напр., Міністерство оборони, Міноборони, МО).

6. Не можна скорочувати слово, якщо воно є єдиним членом речення.

7. У складних прикметниках, які пишуться через дефіс, кожну складову частину потрібно скорочувати таким чином: північно-східний — півн.-сх., українсько-французький — укр.-фр., давньогер­манський — д.-герм., давньоіндійський — д.-інд. тощо.

8. Цифри в марках виробів відокремлюються від буквених ско­рочень дефісом, якщо цифри стоять після букв — ТУ-154, ГАЗ-130,

ПАЗІ 10.

9. У марках матеріалів буквені скорочення та цифрові знаки пи­шуться разом — сталь Б2.

10. Скорочуються слова «тисяча», «мільйон», «мільярд», якщо вони стоять поряд із цифрами — 4 тис, 7 млн, 10 млрд.

11. Умовні буквені позначення механічних, фізичних, хімічних, математичних величин повинні точно відповідати державним стан­дартам.

12. Назви вчених ступенів, звань можуть скорочуватися безпосе­редньо перед прізвищами і в тексті, і в реквізиті «Підпис», напр.: акад, В. М. Русанівський, доц. Н. І. Пашковська.

13. При написанні адреси у реквізиті «Адресат » дозволяються такі скорочення: вул. (вулиця), пров. (провулок), пл. (площа), буд. (бу­динок), корп. (корпус), кв. (квартира), пр. (проспект), с. (село), обл. (область).

14. Скорочення слів до однієї початкової літери не допускається (крім випадків, наведених у державних стандартах).

15. Слово «рік» після дат скорочують, залишаючи одну літеру «р» (обов'язкова крапка, напр., 1994р.); після кількох дат ставлять дві літе­ри «рр» (крапка ставиться після другої літери, напр., у 1996-1999рр.). При написанні у правових документах дат змішаним способом (слово — цифра — буква) слово «рік» пишеться повністю у відповідному відмінку без скорочення, наприклад, 22 липня 2001 року. Не пишуть у тексті «у жовтні ц. р.» (цього року), слід рік вказати повністю: у жовтні 2001 року.

16. При посиланнях у тексті на сторінки, малюнки, рисунки, таб­лиці їх потрібно скорочувати, якщо вони стоять поряд з цифрами — табл. 7, с. 11,мал. 9, рис. 7.

17. Слова «година», «хвилина», «секунда» при цифрах скорочую­ться — 5 год, 17 хв, 20 с (крапка наприкінці скорочень не ставиться).

18. Ініціали пишуть великими літерами через крапку, напр.: Ю.В. Конєвцева, В. Е. Шведова.

19. Знаки №, %, § у тексті пишуть тільки при цифрах (у множині вони не подвоюються), напр.: М 17,50-90%. Символ % пишеться по­ряд з цифрою.

20. Відомі форми «Р. 8.» (латинське скорочення «розі зсгіріит» — «пізніше написане»), «./V. В.» («поіа Ьепе» — «познач добре») тощо в сучасній діловій документації не вживаються. Діловий документ пови­нен бути чітко продуманим, змістовно завершеним, бездоганним, і якщо вже щось у ньому забуто, його краще переписати/передрукувати.

Наводимо типи скорочень, які набули офіційного визнання і мо­жуть уживатися в усіх видах ділових паперів:

1) назви посад, вчених ступенів, звань — проф., зам., зав., акад., др юрид. наук, канд. юрид. наук, нач. тощо;

2) офіційні назви організацій, установ, підприємств, закладів, наз-пи підвідділів, відділів — Укрінформ, медуніверситет, спецбібліоте-ка, фінвідділ, машбюро;

3) назви виробів, пристроїв, машин — запчастини, мопед, ВАЗ;

4) назви документів — держплан, техдокументація, техплан;

5) назви матеріалів, речовин — будматеріали, лавсан, ДДТ;

6) скорочення, вживані у планово-обліковій документації, — квит. №, накл. №;

7) текстові скорочення — див., напр., і т. ін.;

8) географічні та поштові скорочення — м. (місто), с. (село), обл. (область), о. (острів), оз. (озеро);

9) умовні позначення величин, одиниць виміру — км (кілометр), Не (кілограм), т (тонна), л (літр).