3.4.3. Структурні вимоги до юридичних документів

Питання структури юридичних документів, тобто доцільний ПОДІЛ у них нормативних/ненормативних приписів, посідає значне місце в юридичній техніці.

Як уже зазначалось, однією з вимог юридичної техніки є визна­чення юридичної форми правового акта. Офіційний характер виражен­ня державної волі в юридичних документах, її документальність, ви­мога ясності, точності й чіткості формулювань правових приписів обумовлюють необхідність оформлення документів в уніфікованих фор­мах. Кожен правовий акт повинен бути втілений у певну форму — конс­титуція, закон, постанова, договір тощо («у формі закону», «у формі постанови»). Проте правові акти мають не тільки особливу суворо иизначену форму вираження, а й особливу зовнішню структуру — заголовки, преамбули, поділ тексту на розділи, глави, підписи впов­новажених осіб, які за законом мають право підписувати відповідні акти, тощо.

Будь-який юридичний документ має формальну визначеність, що обумовлено змістовими чинниками, логічною культурою право-ного мислення, рівнем юридичної техніки. Формальне конструюван-КЯ тексту юридичного документа з дотриманням логічних прийомів, правил певним чином систематизують структуру його семіотичних (словесних, знакових) засобів, що виражають правову норматив­ність. Завдяки цьому зміст юридичного документа набуває чіткості й завершеності, логічної послідовності, цілісності, доступності для сприйняття.

Основні структурні вимоги, що висуваються до юридичних доку­ментів: а) єдність і внутрішня логіка у тексті юридичного документа; П) послідовне розміщення правового матеріалу в тексті документа; н) набезпечення зручності при користуванні документами.

Необхідним засобом юридичної техніки є розміщення правового Матеріалу в тексті документа в певному порядку, його поділ та узго­дженість. Більшість юридичних документів вимагає в тексті внутріш­нього поділу правового матеріалу.

ІЦ лісність системної структури передбачає впорядкованість її час­ти п, їх неподільність, обґрунтованість і повноту. Порушення ціліс­ні »сіті структури призводить до її зруйнування.

Зокрема, структура закону містить певні структурні елементи: пре­амбула, основна частина, заключні положення. Обов'язковим є відоб­раження таких складових частин: форма, якої набуває акт (закон); заголовок закону («Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»); преамбула (може містити вказівку на причини, умови, мету його прийняття; ви­хідні світоглядні та філософські положення, положення про загальні напрями правової політики держави у певній сфері; може вказувати на конституційні засади державного та суспільного життя); основна частина закону (в ній викладають правила, що становлять зміст зако­ну) з поділом на розділи, глави, параграфи, статті, пункти, підпунк­ти, абзаци; вказівка на наслідки недотримання нормативних приписів закону і порядок відповідальності; вказівка про скасування тих чи інших попередніх законодавчих актів; час видання акта і набуття ним чинності; підписи відповідних посадових осіб.

Форма (вид) і зміст юридичного документа повинні бути адекват­ними, назви нормативно-правових актів та інших юридичних доку­ментів — конкретними.

Членування юридичного документа на частини залежить від змісту й характеру документа, від його мети і розмірів. Юридичні документи невеликої форми мають порівняно просте членування, а твори великої форми (нормативні акти, постанови) — складне членування, пов'язане з поділом на частини, глави, параграфи, підпункти, абзаци.

Статті нормативно-правового акта, як правило, повинні мати на­зву, яка відображає їх зміст. Стаття позначається арабськими цифра­ми, після яких ставиться крапка. Назва статті пишеться на цьому ж рядку,наприклад:

Стаття 241. Забруднення атмосферного повітря

Пункти нормативно-правового акта позначаються арабськими циф­рами з крапкою і назви не мають.

Підпункти нормативно-правового акта — це абзаци, які є складо­вою частиною пункту, позначаються кількома арабськими цифрами з крапками після кожної з них (2.1.1).

Абзаци нормативно-правового акта — це частина тексту, що харак­теризується змістовою єдністю. Абзац закінчується крапкою або крап­кою з комою, якщо перший абзац закінчується двокрапкою.

Глави нормативно-правового акта як структурні елементи позна­чають арабськими цифрами. Глави повинні мати назву, яка пишеть­ся великими літерами у центрі рядка, наприклад: