3.3. Види юридичної техніки

І 'о.чрізняють юридичну техніку в правотворчості та юридичну техніку и і іравозастосовній діяльності. У правотворчості юридична техніка охоп-л юс нормативні акти, а в правозастосовній діяльності — індивідуальніакти, які розраховані на чітко визначений індивідуальний випадок та адресовані конкретно визначеним суб'єктам.

П. М. Рабінович відповідно до основних стадій правового регулюван­ня й видів юридичної діяльності розрізняє такі види юридичної техніки:

• правотворча техніка;

• правотлумачувальна техніка;

• правозастосувальна техніка;

• правореалізаційна техніка .

І. Биля виходячи з розуміння юридичної техніки як системи пра­вил виділяє такі її види:

• нормотворча техніка;

• техніка оприлюднення;

• техніка інкорпорації і консолідації;

• правозастосовна техніка .

Інші вчені розрізняють такі види юридичної техніки:

• законодавча (правотворча) техніка;

• техніка систематизації нормативних актів;

• техніка обліку нормативних актів;

• техніка індивідуальних актів .

Правотворча (нормотворча, законодавча) техніка — це систе­ма засобів і прийомів створення та систематизації законодавчих актів. Юридична техніка у правотворчості містить у собі методики роботи над текстами нормативно-правових актів, прийоми найдосконалішо­го викладу думки законодавця чи інших суб'єктів правотворчості у статтях нормативно-правових актів, вибір найдоцільнішої структу­ри кожного з них, термінології і мови, способи оформлення змін і до­повнень, повного або часткового скасування, об'єднання нормативно-правових актів тощо.

До основних завдань правотворчої техніки слід віднести:

• обґрунтоване й доцільне регулювання суспільних відносин;

• надання правовому актові максимальної чіткості, стислості, зро­зумілості для осіб, від яких очікується дотримання цього акта;

• забезпечення в ньому однозначного використання юридичних термінів;

• недопущення прогалин у правовому акті.

Техніка індивідуальних актів (правозастосовна техніка) стосу­ється створення й оформлення актів у сфері застосування права.

Техніка індивідуальних актів — цивільно-правових і Цивільно-про-цесуальних документів, постанов слідчих органів, судових рішень, актів прокурорського реагування тощо — за своєю основою та за багатьма характеристиками єдина з правотворчою технікою. В обох випадках перед нами — юридичні документи. До того ж, чимало індивідуальних

актів має державно-вольову природу та виконує індивідуально-регу­лятивну функцію.

При прийнятті актів правозастосування може бути використано ба­гато засобів, прийомів і правил правотворчої техніки. Зокрема, індиві­дуальні акти будуються за допомогою юридичних конструкцій; при їх створенні вживається юридична термінологія; при їх складанні вико­ристовуються засоби й прийоми правотворчої техніки, що належать до зовнішнього та словесно-документального викладу матеріалу: поділ тексту документа на частини, розділи, глави, пункти, підпункти, статті, абзаци, нумерація статей тощо. Мова актів правозастосування за сти­лем і термінологією не повинна відрізнятися від мови нормативних актів. Більшість вимог, які висуваються до нормативних актів, також належать до стилю індивідуальних актів.

Водночас техніка індивідуальних актів потребує особливого підхо­ду. Зокрема, це застосування при створенні й оформленні індивідуаль­них актів техніко-юридичного засобу — типізації, що знаходить своє вираження у формулярах-зразках документів, які відображають досвід оформлення актів застосування права, цивільно-правових договорів тощо і складаються відповідно до вимог юридичних норм. Формуляри-зразки забезпечують відповідність індивідуальних актів вимогам юри­дичних норм, полегшують роботу зі складання актів і вносять одно­манітність у практику застосування закону [26].

Будова окремих видів індивідуальних актів, їх реквізити суттєво відрізняються один від одного. Технічні засоби та прийоми оформлен­ня індивідуальних актів розробляються й вивчаються в конкретних юридичних науках, зокрема, в кримінально-процесуальному та ци­вільно-процесуальному праві.