Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
003 Тези лекцій.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
2.21 Mб
Скачать

2.6. Адміністративно-правові документи

Адміністративно-правові документи відображають внутрішню діяль­ність органів внутрішніх справ з питань організації, практичного здійснення охорони громадського порядку, забезпечення громадської

безпеки.

Порядок їх складання регламентується адміністративним зако­нодавством і нормативними актами Міністерства внутрішніх справ

України.

Під час адміністративного розгляду відповідно до чинного законо­давства складаються різні види документів, які умовно поділяють на основні (або обов'язкові) та допоміжні (або факультативні).

До основних документів, які використовуються в справах про адміністративні правопорушення, належать:

протокол (протокол про адміністративне правопорушення; прото­кол про адміністративне затримання; протокол особистого огляду та огляду речей; протокол вилучення речей і документів; прокол огляду особи на стан сп'яніння);

постанова (постанова у справі про адміністративне правопорушен­ня; постанова про накладення адміністративних стягнень; постанова про винесення попередження; постанова про накладення штрафу; по­станова про оплатне вилучення предмета; постанова про конфіскацію предмета, грошей; постанова про позбавлення спеціального права; постанова про застосування виправних робіт; постанова про застосу­вання адміністративного арешту).

Адміністративний протокол — це різного змісту й призначення процесуальний документ, за допомогою якого посадова особа чи пред­ставник громадської організації фіксують вчинення адміністративного

проступку.

У зміст протоколу про адміністративне правопорушення (ст. 256 Кодексу про адміністративні правопорушення України) входять дата ти місце його складання; посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, п їси склала протокол; відомості про особу порушника; місце і час скоє-иия та суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, ЙОГО стаття, що передбачають відповідальність за вказане правопору-шічіпя; прізвища, адреси свідків і потерпілих, коли вони є; пояснен­ії н порушника; відомості про матеріальні збитки; інші відомості, не-Обхідиі для вирішення справи.

11 ротокол підписує особа, яка його склала, та особа, що вчинила адміністративне правопорушення, а також свідки й потерпілі, коли

ІІІМІИ с.

Якщо особа, що вчинила правопорушення, відмовляється підпи­сати протокол, укладач протоколу повинен зробити про це запис. Крім того, особа, яка вчинила правопорушення, має право подавати пояснення та зауваження щодо змісту протоколу, а також виклада­ти в ньому свої мотиви відмови від підпису.

Порушникові при складанні протоколу пояснюють його права й обов'язки, про що робиться відмітка в протоколі.

У протоколі про адміністративне затримання на прохання особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, про місце її перебування повідомляють її рідних, адміністрацію за місцем робо­ти чи навчання. Про затримання неповнолітніх обов'язково повідом­ляють їхніх батьків чи осіб, які їх заміняють.

Протокол пишуть від руки або друкують на друкарській машинці, набирають на комп'ютері.

Адміністративна постанова — це процесуальний документ, який складається після розгляду справи про адміністративне правопорушен­ня органом чи посадовою особою. У постанові викладають та обґрунто­вують рішення, прийняте під час адміністративного провадження.

Постанова виконавчого органу селищної, сільської ради у справі про адміністративне правопорушення ухвалюється у формі рішення.

Постанова повинна містити найменування органу (посадової осо­би), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; викладення обставин, встановлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передба­чає відповідальність за адміністративне правопорушення; прийняте рішення.

Постанова повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення підписуєть­ся посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіально­го органу — головуючим на засіданні та секретарем цього органу.

У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністра­тивне правопорушення або постанова оформлюється іншим установ­леним способом (ст. 283 Кодексу про адміністративні правопорушен­ня України).

У справі про адміністративне правопорушення орган (посадова осо­ба) виносить одну з таких постанов:

а) про накладення адміністративного стягнення;

б) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 Кодекс про адміністративні правопорушення України;

в)про закриття справи.

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду спра­ви. Копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилаєть­ся особі, щодо якої її винесено під розписку. У випадку надсилання копії про це слід зробити відповідну відмітку у справі.

До допоміжних (факультативних) адміністративних про­цесуальних документів належать такі, які можуть бути викорис­тані в адміністративному провадженні залежно від конкретних об­ставин учиненого порушення, особи порушника, інших матеріалів. Ці види документів сприяють прийняттю правильних рішень колек­тивним органом, посадовою особою, громадською організацією або органом громадського самоврядування; забезпечують права учас­ників адміністративного процесу та сприяють виконанню ними своїх обов'язків. До них належать акти, висновки, рапорти, пояснення, подання, заяви, довідки, службові листи.

Висновок — документ, у якому фіксується думка, висновок органу (посадової особи), комісії або спеціалістів з будь-якого питання, доку­мента чи інших матеріалів. Висновок може бути направлений до ви­щого органу чи посадової особи з наступним затвердженням.

Основні реквізити висновку: найменування виду документа (Вис­новок); заголовок; текст, який містить у собі оцінку проведеної робо­ти, зауваження та пропозиції; спеціальне звання, прізвище, ініціали укладача; підписи; дата.

Текст висновку складається з двох частин. У першій викладаєть­ся суть питання, яке розглядається, факти і результати перевірки, у другій — формулюються висновки та пропозиції щодо проведеної роботи.

Пояснення — документ, у якому викладають події або факти, що мають значення у справі, яка розглядається.

У поясненні необхідно вказати посаду, спеціальне звання, прізви­ще й ініціали особи, щодо якої складається пояснення; найменуван­ня документа (Пояснення); дату, місце складання документа; текст; прізвище, ініціали та підпис особи, яка дала пояснення; підписи по-і'пдової особи, що відібрала пояснення, а також осіб, які були присутні при складанні документа (якщо це передбачено законом). Пояснен­им, як правило, пишеться особою чи посадовою особою власноручно, про що робиться запис у поясненні.

1. Общая теория государства и права: Академический курс: В 2 т. / Под |шд. М. Н. Марченко. — Т. 2. Теория права. — М.: Зерцало, 1998. — С. 364-366.

2. Шугрина Е. С. Техника юридического письма: Учеб.-практ. пособие. М.,2000. —С. 11-21.

3. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. Т. 2. - М.: Юрид. лит., 1982. —

С. 194.

4. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Ред. колегія: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. - К.: Укр. енцикл., 2002. - Т. 5: П-С. - С. 354.

5. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / За ред. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової. — Т. 1. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — С. 170.

6. Цивільне право: Підручник для студентів юридичних вузів та факуль­тетів. — К.: Вентурі, 1997. — С. 30-33.

7. Новіков С, Лобанов О., Винокуров Д. Договори в господарській діяль­ності. — X.: Фактор, 2004. — С. 9.

9 Михайленко О. С. Складання процесуальних актів у кримінальних спра­вах: Навч. посібник. - 2-е вид., допов. - К.: Юрінком Інтер, 2000. -С.17-24.

ЛЕКЦІЯ № 3 Застосування юридичної техніки в процесі створення й оформлення юридичних документів

3.1. Поняття юридичної техніки

3.2. Елементи юридичної техніки

3.3. Види юридичної техніки

3.4. Характеристика правил-вимог юридичної техніки

3.4.1. Правові вимоги до юридичних документів

3.4.2. Логічні вимоги до юридичних документів

3.4.3. Структурні вимоги до юридичних документів

3.4.4. Мовностилістичні вимоги до юридичних документів