2.5. Кримінально-процесуальні документи

У кримінально-процесуальних документах відображаються й закріп­люються дії, які здійснюються при проведенні дізнання та досудового слідства.

Порядок складання кримінально-процесуальних документів регла­ментується кримінально-процесуальним законодавством.

У кримінальному судочинстві існує більше двадцяти різних видів процесуальних документів:

• постанови (постанова про порушення кримінальної справи і прий­няття її до свого провадження; постанова про визнання особи потер­пілою; постанова про визнання особи цивільним позивачем; постано­ва про притягнення як обвинуваченого; постанова про привід свідка; постанова про проведення обшуку; постанова про накладення арешту на майно; постанова про проведення огляду; постанова про призна­чення трасологічної (дактилоскопічної, портретно-криміналістичної, судово-балістичної, судово-психіатричної, судово-медичної, судово-хімічної, автотехнічної) експертизи; постанова про зупинення (віднов­лення) досудового слідства; постанова про закриття кримінальної справи);

• протоколи (протокол усної заяви про злочин; протокол явки з повинною; протокол допиту обвинуваченого; протокол затриман­ня підозрюваного; протокол роз'яснення прав підозрюваному; про­токол допиту свідка; протокол допиту потерпілого; протокол очної ставки; протокол обшуку; протокол виїмки; протокол огляду місця події тощо);

• доручення слідчого;

• лист (лист про самовідвід слідчого; лист про надання побачень обвинуваченому із захисником; лист про прослуховування; лист про призначення захисника; лист до асоціації захисників);

• повідомлення (повідомлення про затримання підозрюваного; по­відомлення рідним підозрюваного про його затримання; повідомлення

про проведений обшук; повідомлення потерпілому про закінчення слід­ства; повідомлення цивільному позивачеві (відповідачеві) про закін­чення слідства);

• підписка (підписка про нерозголошення відомостей досудового розслідування; підписка про невиїзд обвинуваченого);

• зобов'язання (зобов'язання про явку обвинуваченого; зобов'язан­ня поручителя);

• повістка;

• обвинувальний висновок;

• подання (подання про зняття інформації з каналів зв'язку);

• касаційне подання;

• апеляція;

• вказівка;

• телефонограма;

• доручення про проведення окремих процесуальних дій (доручен­ня про порушення кримінальної справи; доручення про вручення до­кумента);

• запрошення;

• запит (запит про витребування характеристики; запит про суди­мості; запит вироку суду; запит у психоневрологічний диспансер);

• скарга (на санкцію прокурора);

• заперечення щодо вказівок прокурора;

• ухвала (ухвала про відкладення розгляду справи; ухвала касаг ційного суду; ухвала апеляційного суду; ухвала про направлення оправи для проведення додаткового розслідування; ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України (про зали­шення вироку без змін); ухвала про заміну виду виправно-трудової колонії; ухвала про умовно-дострокове звільнення від покарання; ухвала про відмову в задоволенні клопотання про дострокове зняття судимості; ухвала про застосування примусових заходів медичного кпрпктеру);

• обвинувальний вирок;

• виправдувальний вирок.

О. Р. Михайленко для зв'язку між численними процесуальними Штами з урахуванням їх суті, правової природи, призначення вдаєть­ся до класифікації, яка включає акти-діяння та акти-документи:

1) на стадіях судочинства для осіб, які приймають процесуальні ріїїишня, — акти слідчі та акти судові;

2) стосовно виявлення і закріплення доказів — акти слідчо-про-цвоупльні, які не є слідчими. Процесуальні (не слідчі) акти можуть Пути оиеративно-виконавчими (повістки, постанови про призначення янішпртизи тощо), такими, що встановлюють процесуальне становище

особи (постанови про визнання потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем), мати на меті забезпечення прав особи (про­токоли ознайомлення з матеріалами справи), запобігання правопору­шенням (подання) тощо;

3) за процесуальним значенням — основні та допоміжні. Основні становлять підсумок певної діяльності, як правило, ними закінчу­ються стадії судочинства (постанова про закриття справи, обвину­вальний висновок, вирок тощо). Допоміжні акти забезпечують закон­не й обґрунтоване прийняття основного рішення, дають можливість учасникам процесу здійснювати свої права тощо. Вони завжди пере­дують прийняттю основного рішення і можуть бути початковими (протокол-заява) та проміжними (приймаються по ходу руху кримі­нальної справи — допити, арешти, огляди, експертизи тощо);

4) за імперативністю прийняття — обов'язкові та факультативні. Обов'язковими є ті, що завжди складаються з дотриманням безумов­ної вимоги законодавця в будь-якій справі чи з певної категорії справ (акт порушення кримінальної справи — постанова чи ухвала). Факуль­тативні — це документи, які складаються не з усіх справ (огляди, при­води, обшуки тощо);

5) за суб'єктами прийняття — колегіальні та одноособові акти. Колегіальним органом у цих випадках виступає суд, носієм прав і обо­в'язків якого є всі члени судової колегії;

6) за місцем опрацювання — документи, що складаються в служ­бових приміщеннях органів розслідування, прокуратури, суду та поза

їх межами;

7) за юридичною силою — такі, що набрали чинності, і такі, що не

набрали чинності;

8) за касаційним оскарженням і опротестуванням — акти, які ос­каржуються та опротестовуються (окрема ухвала, ухвала про накла­дення штрафу на особу, яка порушила порядок у залі засідання суду, про порушення кримінальної справи щодо нової особи, про закрит­тя кримінальної справи, постанови судді й ухвали суду про відмову в порушенні кримінальної справи), тільки опротестовуються (поста­нови, ухвали про віддання до суду, про повернення справи на додат­кове розслідування, про порушення кримінальної справи за новим обвинуваченням), не оскаржуються і не опротестовуються;

9) щодо порядку поновлення законності — акти, які скасовують­ся, змінюються прокурором, судом, а також такі, що не підлягають цьому (вже виконані рішення органів досудового розслідування) [9].