№6 Оптимізація функціонування мови як засобу передавання інформації. Переклад. Машинний переклад. Переклад як прикладна лінгвістична дисципліна.

Лінгвістичні й нелінгвістичні проблеми перекладу. Види перекладу.

Термін переклад багатозначний. З одного боку, він позначає діяльність, яка полягає в передаванні змісту тексту (за широким розумінням) однією мовою засобами іншої мови, а з іншого — власне результати цієї діяльності. Отже, розуміємо переклад як процес і як переклад результат.

Наука про переклад (англ. translation studies; нім. Übersetzungswissenschaft чи Translationswissenschaft) складається з декількох напрямків, серед яких - теорія перекладу, аналіз перекладу, методика навчання перекладу.

Мовні і когнітивні операції у процесі перекладу

Наявність на схемі декількох шляхів, які ведуть від тексту-МД до тексту на ММ, відображає той факт, що переклад може відбуватися з різним ступенем проникнення у зміст тексту.

Види перекладу

За характером перекладацької діяльності традиційно виокремлюють усний і письмовий переклад.

У межах усного перекладу виокремлюють синхронний і послідовний переклад.

Під час синхронного перекладу текст, що звучить, перекладають практично одночасно з його вимовлянням (максимально допустиме спізнення порядку 10 секунд).

Під час послідовного перекладу перекладач прослуховує досить значний фрагмент тексту — до 15 хвилин, — фіксує його в тій чи іншій формі і перекладає на відповідну мову.

За іншим підґрунтям переклад поділяють на односторонній (унілатеральний) і двосторонній (білатеральний). Односторонній переклад здійснюють лише з мови-джерела (звичайно позначуваного L1) на мову-мету (L2), на відміну від двостороннього, який передбачає переклад з L1 на L2 і навпаки. У звичайному випадку двосторонній переклад є послідовним, тобто його використовують в ситуації переговорів тощо.

За метою виокремлюють й інші типи перекладу:

(а) «послівний» переклад, у результаті якого створюють підрядковий переклад,

(б) буквальний переклад, який називають в англомовній традиції grammar translation,

(в) філологічний переклад, який називають «документальним», і

(г) адаптивний (і як частковий випадок реферативний) переклад .

У підрядковому перекладі текст постає як послідовність слів, кожне з яких має самостійну цінність. Слова в перекладі зберігають у тій же послідовності й у тих самих формах, що й в оригіналі.

Те, що на виході утворюються некоректні, а часто й зовсім не зрозумілі висловлювання, не розглядають у цьому разі як недолік. Такий переклад широко використовують як інструмент лінгвістичного опису, наприклад, у працях із синтаксичної типології. Інша галузь застосування підрядкового перекладу — переклад поезії.

Буквальний переклад, на відміну від підрядкового перекладу, передбачає розглядати текст не як послідовність окремих слів, а як послідовність речень. Забезпечення когерентності тексту, забезпечення його впливу, адаптація метафор і врахування узусу мови-мети не входить до завдань буквального перекладу. Цей тип перекладу використовують насамперед як інструмент оволодіння іноземною мовою.

Мета філологічного перекладу, яку сформулював Ф. Шлейермахер ще на початку XIX ст. в межах герменевтичної традиції, полягає в тому, щоб максимально «наблизити читача до автора».

Якщо при цьому породжується текст, що має багато чужих реалій, незвичних образів і навіть з порушеннями узуальних конвенцій мови-мети, це розглядають радше як позитивну рису, а не як недолік, бо стверджують, що вищим критерієм якості перекладу є вірність авторському стилю і збереження художніх особливостей оригіналу.

Сферою застосування філологічного перекладу є винятково художні тексти, зокрема «канонізовані» літературні пам’ятки.

Характерним вираженням власне філологічного перекладу можна вважати збереження в німецьких, англійських і французьких перекладах, наприклад, російської класики патронімів (по батькові) персонажів.

Адаптивний переклад — це переклад, який передбачає пристосування результувального тексту до потреб користувача. Частіше цей переклад пов’язаний із скороченням тексту оригіналу, вилученням з нього найважливішої інформації, тобто створенням реферату (звідси інша назва цього типу перекладу — реферативний), дайджесту, анотації іншою мовою.

Певною мірою спрощуючи істинний стан речей, можна стверджувати, що лінгвістичні складності перекладу з однієї мови на другу можна пояснити особливостями семантики, синтактики і прагматики мовних висловів мови-джерела (L1) і мови-мети (L2).