2.3. Методи утримання бджолиних сімей в лісостеповій зоні України

Кожен метод утримання являє собою комплекс технологічних операцій (розширення гнізда та відбудова нових стільників, регулювання відкладання яєць маткою, заміна старої матки, та формування відводків). Застосовування того чи іншого методу залежить від системи вулика, породи бджіл, рівня інтенсивності технології (промислове бджільництво чи малі пасіки), медозбірних умов, фізичних можливостей, кваліфікації пасічник.

У різних природно-кліматичних зонах України та за кордоном розроблено та застосовуються багато методів утримання бджіл. Найповніше їх узагальнив та описав відомий український діяч бджільництва В.Ю. Шимановський у книзі "Методи пчеловождения" (1916, 1924, 1927). Деякі з них лягли в основу сучасних методів утримання бджолиних сімей. Продовжив роботу в цьому напрямі В.А. Нестерводський (монографія "Організація пасік і догляд за бджолами". К, 1966; 1971).

Метод Ващенка. Його застосовують у вуликах горизонтального типу (Ващенка, український, лежак на стандартну рамку). Розроблений автором у Боярській пасічницькій школі для умов головного взятку з гречки в середині літа. Грунтується на формуванні відводка з маткою або маточником. Використання матки-помічниці дає змогу запобігти роїнню сім'ї і найбільше залучити до роботи вирощених бджіл. За 4 —6 тижнів до початку медозбору в сім'ї з ознаками підготовки до роїння формують відволок. Для цього вулик розгороджують надвоє. У відділення до запасного льотка (в задній стінці) переносять один стільник з розплодом і зрілим маточником, ставлять порожні стільники. Основна частина сім'ї залишається з маткою та розплодом, маточників у ній не повинно бути. Відкривши запасний (задній) льоток, вулик обертають на 180, унаслідок чого всі льотні бджоли повертаються на своє місце, застають у гнізді маточник і втрачають схильність до роїння. Молоді бджоли в материнському відділенні виховують розплід, через кілька днів там будуть і льотні бджоли. Молода матка після спаровування з трутнями збільшить нарощування сили сім'ї. Перед медозбором бджіл обох відділень з'єднують, і сім'я стає дуже продуктивною.

Метод відводків. Рекомендований Українською дослідною станцією бджільництва, широко застосовується пасічниками, які утримують сім'ї у вуликах-лежаках на 20 — 24 рамки. Відводки формують у різний час до медозбору та після його закінчення, залишаючи їх зимувати. Організовують штучне виведення маток або закуповують їх з племінних господарств. Ранні відводки, сформовані від сімей силою близько 12 вуличок, що мають 6 — 8 рамок розплоду, не допускають до роїння, прискорюють нарощування бджіл для використання взятків, особливо з білої акації, еспарцету. У вулику відгороджують відділення на 4 —5 рамок і відкривають запасний льоток. У нього переносять із сім'ї 2 стільники разом з бджолами на них. Один з них — заповнений закритим розплодом, поряд ставлять кормовий (мед і перга), а на другий бік — 3 порожні стільники. Додатково струшують бджіл з 3 — 4 стільників, не допускаючи перенесення у відводок матки основної сім'ї. Роботу виконують за сприятливої погоди. Увечері відводкові дають матку в кліточці або маточник, розмістивши їх між розплодом. Протягом кількох днів відводок підгодовують рідким цукровим сиропом або забезпечують водою. Вирощених бджіл від двох маток об'єднують перед взятком і одержують високий медозбір.

На деяких пасіках метод відводків пристосували для використання ранньо-літнього взятку з білої акації та еспарцету. Так, від сильних сімей, що можуть увійти в стан роїння, формують невеликі відводки за 8 — 10 днів до початку медозбору з матками своїх же сімей. їх поселяють в окремі вулики (як правило, по два), розділені перегородкою. Сім'ям підсаджують неплідних маток у кліточках або дають зрілі маточники. Безматковий стан їх швидко минає, матки спаровуються з трутнями і починають відкладати яйця в період взятку. Крім заміни матки в сім'ї на короткий час вивільняється багато бджіл від догляду відкритого розплоду, вони стають додатковим резервом для підвищення медозбору. Наприкінці літа формують відводки на молодих матках від сімей, що були слабшими, але під час взятку заповнили вулики і медом, і бджолами.

Ті бджолині сім'ї, що увійшли перед медозбором у ройовий стан і з цієї причини можуть залишитися без продукції, потребують глибшого втручання. За два тижні до початку цвітіння в теплий день із гнізда відбирають матку з рамкою розплоду, переносять у відгороджену частину вулика та відкривають запасний льоток. Перегородку влаштовують з роздільної решітки, щоб бджоли могли переходити з одного відділення в інше. Перед основним льотком розстилають тканину і струшують на неї бджіл з усіх стільників сім'ї. Бджоли входять через льоток у своє гніздо подібно до поселення рою. Всі стільники перед цим оглядають, вирізають ройові маточники, крім одного — найкращого. Між розплодом ставлять 4 рамки з вощиною. Такі операції змушують сім'ю повернутися до робочого стану. На початку медозбору перегородку знімають. Подібний метод може бути застосований і в разі утримання бджіл у вертикальних вуликах.

Метод Снєжнєвського. Цей метод теж широко використовується для утримання бджолиних сімей на сучасних пасіках і грунтується на чистопородному розведенні. Сім'ї на пасіці ділять на дві групи. Від високопродуктивних сімей, типових для породи, тричі формують ' відводки бджіл. Перший відбір проводять, коли сім'я займає 12 стільників, а розплід — 10, другий — через 10 днів. Останній відбір у відводки припадає на період після головного взятку. Відводки підсилюють, і вони виростають у повноцінні сім'ї. Щодо основних сімей першої групи вживають заходів проти роїння, одержуючи від них основну частину продукції. Сім'ї другої групи підлягають вибраковуванню.

Метод Юшкова. Цей метод розроблено для утримання бджіл у дуплянках. В.А. Нестерводський випробував його в модифікації для утримання сімей у двокорпусних вуликах (по 12 рамок розмірами 435x300 мм). Метод спрямований проти роїння, яке збігається з медозбором. Навесні сім'ям створюють умови для вирощування великої кількості розплоду. Наприкінці травня з сімей однієї половини пасіки бджіл пересаджують (відроюють) з маткою в гніздо на рамки з вощиною, а розплід переносять у верхній корпус інших сімей. Переселені бджоли відбудовують високоякісні стільники та забезпечують себе кормом на зиму. У великих сім'ях (медовиках), підсилених розплодом, знищують маток, а через три дні ліквідовують всі маточники та підсаджують молодих маток, виведених від племінних сімей. Всі стільники верхнього корпусу й частково нижнього бджоли заповнюють медом. Для зимівлі гніздо формують в одному корпусі.

Метод двокорпусного утримання. В сучасних умовах цей метод придатний для використання посередніх і великих взятків. Сім'ї перезимовують в одному корпусі, що вміщує 12 рамок розмірами 435x300 мм. Навесні щодо них вживають заходів інтенсивного нарощування бджіл. Щойно вони займуть 11 — 12 вуличок, а розплід буде на 8 — 9 стільниках, гніздо розширюють другим корпусом, щоб запобігти роїнню. З нижнього корпусу переносять угору 3 стільники з розплодом і один з кормом, поставивши його крайнім біля стінки. З іншого боку розплід прикривають порожнім стільником із запасу й утеплюють за заставною дошкою. Весь розплід має бути з південного боку. До початку медозбору гніздо у верхньому корпусі розширюють рамками з вощиною та відбудованими стільниками. Під час першого відбирання заповнених медом стільників рамки з розплодом по можливості переставляють у нижній корпус. Зняту перед медозбором полотнину між корпусами наприкінці літа кладуть знову, залишивши по краях щілини для проходу бджіл. Гніздо для зимівлі формується внизу, утеплене з двох боків.

Утримання бджіл у багатокорпусних вуликах. Характерне для промислової технології. Впровадження його не викликає труднощів у період активної життєдіяльності бджолиної сім'ї. Невдачі, що трапляються подекуди в інших природно-кліматичних умовах, пов'язані із зимівлею.

Навесні, після очисного обльоту, гніздо скорочують до одного корпусу, забираючи, як правило, нижній. В такому об'ємі, будучи утепленим, воно залишається протягом близько 4 тижнів. Коли бджолам стане тісно і розплід займе 7 — 8 стільників, ставлять згори другий корпус, заповнений сушником для відкладання яєць і двома рамками з вощиною. Цю операцію виконують перед початком цвітіння плодових культур та озимого ріпаку в день потепління. Сім'я охоче освоює новий корпус, займаючи його розплодом і частково медом та пергою. Через 3 тижні нижній корпус вивільниться від розплоду, його переставляють нагору, а той, що з розплодом опускають до дна. Між ними ставлять корпус, наповнений переважно рамками з вощиною для розширення гнізда. У такому стані більшість сімей використовує ранньолітній взяток з білої акації та еспарцету. В середині літа гнізда розширюють четвертим корпусом, але до головного взятку матку ізолюють унизу решіткою, а медові корпуси переставляють залежно від наповнення продукцією. У нижньому корпусі матка відкладає яйця до закінчення сезону. Гніздо поступово скорочують, над розплодом залишають на зиму один корпус з медом. Метод утримання бджолиних сімей у багатокорпусних вуликах застосовують у кількох варіантах. Надставки використовують залежно від розміру взятку.

Утримання бджолиних сімей в українських вуликах. Цей метод принципово не відрізняється від методів пасічникування, пристосованих до горизонтальних вуликів. У них так само, як і у вуликах-лежаках на рамку розмірами 435x300 мм, застосовують методи відводків, двоматкового утримання, Ващенка тощо.

Після очисного обльоту бджіл та звільнення дна від підмору гніздо залишають утепленим з обох боків, як і взимку, додатково скорочують його, щоб бджоли були стиснуті на відповідній кількості стільників. Дві-три рамки з кормом утримують за вставною дошкою (обмеження гнізда за Бліновим). Протягом 4 тижнів зона розплоду розшириться до крайніх стільників. Тоді підставляють перші два стільники біля рамок з розплодом (слабшим сім'ям — один). За наявності підтримуючого взятку друге розширення проводять рамками з вощиною. Коли сім'я обсідає 12 стільників і має 8 — 9 рамок розплоду, в умовах промислової технології застосовують разове розширення гнізд. Воно поєднується з кочівлею. При цьому всі рамки відсувають від льотка до протилежної бічної стінки, а на їхнє місце ставлять 6 — 8 підготованих для розширення (порівну рамки з вощиною та запасні стільники). Часто наприкінці головного взятку практикують формування відводка за перегородкою, а також зимівлю двох бджолиних сімей в одному вулику. Для цього використовують запасний льоток у бічній, задній чи передній стінці.

На присадибних пасіках використовують різні варіанти цих, а також й інших методів утримання бджолиних сімей.