1.2. Внесок п.І Прокоповича.
Вагомий внесок в розвиток галузі зробив П,І, Прокопович - український бджоляр, основоположник раціонального бджільництва..
Петро́ Іва́нович Прокопо́вич (10 липня 1775— 3 квітня1850,) — Народився в селі Митченки поблизу Батурина в сім'ї дворянина-священика козацького роду. Навчався у Києво-Могилянській Академії.
Після навчання служив у Переяславському кінно-єгерському полку. З військової служби звільнився 1798 року в ранзі підпоручника. Після відставки почав займатися бджільництвом на пасіці меншого брата Петра, і до 1808 року вже мав 580 вуликів. Вивчав біологію бджолиної сім’ї, вдосконалював методи бджільництва.
Мал. 1.3. Петро Прокопович на поштовій марці України
Початком якісного нового етапу розвитку бджільництва можна вважати 1814 рік. Саме в цьому році наш видатний співвітчизник Петро Іванович Прокопович винайшов перший в світі розбірний вулик і заклав основи раціонального бджільництва.
П.І.Прокопович також запропонував дерев’яну решітку, через яку проходили робочі бджоли, але не могла пройти бджолина матка, що дозволяло обмежувати вирощування розплоду. Розбірний вулик і роздільна решітка являються основою рамкового бджільництва. Відпала необхідність закурювати бджіл, стало можливим міняти бджолину матку, регулювати силу сімей. За свідченнями Прокоповича в його вуликах продуктивність була в два-три рази вище, ніж в нерозбірних. Прокопович надавав велике значення підготовці кваліфікованих бджолярів. За його пропозицією була відкрита перша в Росії школа бджільництва, яка проіснувала 53 роки, її закінчили більше ніж 700 чоловік [16; 22; 25].
Відкриття школи бджільництва було значною подією в галузі бджільництва, оскільки це сприяло освоєнню бджолярами нових прогресивних на той час технологійта водночас сприяло підвищенню їх освітньо-культурного рівня [8;18].
Мал. 1.4. Пам'ятник, встановлений на могилі Петра Прокоповича біля с. Пальчики, але викрадений мисливцями за кольоровими металами
1814 - створив перший у світі розбірний рамковий вулик. У ньому винахідник вперше виділив рамку в самостійну частину бджолиного житла. Завдяки цьому стало можливим вільно оглянути бджолину сім’ю й активно впливати на хід її розвитку. Вулик Прокоповича дозволив вилучати мед, не винищуючи димом бджіл, як це практикувалося в ті часи. Нині рамкою оперують мільйони пасічників у світі.
1839 - мав майже 3 тисячі бджолосімей, які приносили господарю до 20 тис. крб щорічного прибутку [1]. Згодом його пасіка стала найбільшою в світі - вона нараховувала 10 000 бджолосімей. Був дійсним членом Московського товариства сільського господарства. Пасіку Прокоповича відвідав навіть імператор Микола I, після чого було укладено угоду про постійні поставки меду до царського двору.
За своє життя надрукував понад 60 статей в газетах і журналах. Багато з його праць актуальні й сьогодні (наприклад, безмедикаментозний спосіб лікування гнильцюметодом перегону бджіл у нове гніздо).
Нагороджений орденом Святого Володимира 4 ст., золотими і срібними медалями.
Похований у селі Пальчики, де містилася його школа. На могилі нещодавно споруджено пам’ятник, але його викрали мисливці за кольоровими металами.[3]
Бджолярська школа пережила свого засновника на 29 років, але коли 1879 року несподівано помер продовжувач справи великого бджоляра - його син Степан, уряд наклав арешт на шкільне майно, не описавши його. Через це школу фактично було пограбовано - разом із зрубаними липами та зниклими пасіками загинули рукопис невиданої книги Петра Прокоповича і навіть його портрети. Тому нема впевненості, що на відомому нібито портреті Прокоповича зображений саме він. Найперший і найоригінальніщий пам`ятник бджоляру встановлено 1906 року у Львові. Він точно відтворює винайдений Прокоповичем рамковий вулик. Пам`ятник виготовлено з вапняку та прикрашено бронзовим медальйоном із профілем видатного вченого й роками його життя. Ще установлено пам'ятник Петру Прокоповичу в Івано-Франківську. Іменем Прокоповича названо Український інститут бджільництва.
Аналіз історичних етапів розвитку бджільництва свідчить про те, що воно було і залишається традиційною галуззю в складі тваринництва нашої держави. Історичні етапи розвитку бджільництва були пов’язані як зі зміною суспільних відносин так і залежали від вдосконалення технологій одержання продукції та методів розведення і утримання бджіл. При цьому вплив держави на процес розвитку бджільництва був адекватний існуючим економічним потребам в продукції бджільництва.