Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ISO_teoria_1-60_red_1.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
483.33 Кб
Скачать

45. Локальні обчислювальні мережі та їхня архітектура

Сьогодні вже неможливо уявити використання персонального комп'ютера без доступу до найрізноманітніших обчислювальних та інформаційних ресурсів. Ці ресурси зосереджені як у локальних обчислювальних мережах - у рамках одного підприємства або фірми, так і в глобальних мережах і системах, що охоплюють ділі території, країни і весь світ.

Мережний сервер - це спеціалізований комп'ютер, на якому встановлена і функціонує деяка адміністративна програма, що керує доступом до всієї мережі або до її частини і ресурсів (наприклад, до жорстких магнітних дисків або принтерів); таким чином, мережний сервер формує ресурси для комп'ютерів, підключених до обчислювальної мережі як робочі станції. Файловий сервер - це встановлений у локальній обчислювальній мережі спеціалізований комп'ютер, призначений для зберігання файлів і доступний всім користувачам мережі. Сервер баз даних - це спеціалізована станція комп'ютерної мережі, призначена для зберігання баз даних колективного використання та обробки запитів до неї, що надходять від користувачів мережі. Комунікаційний сервер - це спеціалізована робоча станція комп'ютерної мережі, що виконує трансляцію інформаційних пакетів локальної обчислювальної мережі в асинхронні сигнали, які використовуються в телефонних лініях або в системах послідовного зв'язку і забезпечують для всіх робочих станцій мережі доступ до своїх модемів або до з'єднань RS-232-C.

Взаємодія комп'ютерів і обладнання в рамках мережі забезпечується мережною комунікаційною системою. Вона включає в себе набір спеціалізованих апаратних засобів, що забезпечують фізичне з'єднання компонентів комп'ютерної мережі і їх узгоджену роботу на основі якої-небудь мережної технології. При організації узгодженої взаємодії персональних комп'ютерів у складі локальної обчислювальної мережі прийнято говорити про організацію мереж, що розрізняються за такими основними параметрами: топологія комп'ютерної мережі; концепція організації мережного програмного забезпечення.

46. Методи кодування, їх характеристика

Kодування — процес присвоєння умовного позначення різним позиціям номенклатури. Код — це знак чи сукупність знаків, прийнятих для позначення класифікаційного угруповання чи об’єкта класифікації. Для кодування інформації в інформаційних системах застосовують порядковий, серійно-порядковий, послідовний та паралельний методи кодування.

Порядковий — найпростіший і найпоширеніший. Побудова кодів виконується в міру зростання або спадання ознак без пропуску номерів.

Серійно-порядковий – на кожну групу ознак має серію порядкових номерів із резервом номерів.

Послідовний – передбачає виокремлення певних розрядів коду під певні ознаки.

Паралельний – теж передбачає виокремлення розрядів, але значення ознаки, записаної на будь-якому розряді коду, не залежить від значення ознак, записаних на інших розрядах.

Приклад кодових позначень: УКВЕД — український класифікатор видів економічної діяль­ності. Загальне кодове позначення об’єктів КВЕД виглядає так: ХХ — розділ; ХХ. Х — група; ХХ. ХХ — клас; ХХ. ХХ. ХХ — підклас.

Система штрихового кодування інформації — це сукупність виду штрихових кодів і технічних засобів нанесення на носії, верифікації якості печатки, зчитування з носіїв, а також поперед­нього оброблення даних.

Штрихове кодування є одним із типів автоматичної ідентифікації, що використовує метод оптичного зчитування інформації. Воно ґрунтується на принципі двоїчної системи числення; інфор­мація запам’ятовується як послідовність 0 і 1. Широким лініям і широким проміжкам привласнюється логічне значення 1, вузьким — 0. У зв’язку з цим штрихове кодування — це спосіб побудови коду за допомогою чергування широких і вузьких, темних і світлих смуг.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]