43. Локальний, глобальний та системний підходи щодо створення інформаційних систем.

У теорії та практиці створення інформаційних систем виділяють три підходи: локальний, глобальний та системний.

Суть локального підходу полягає в тому, що інформаційні системи створюють послідовним нарощуванням задач, які розв’язуються на ЕОМ. Він передбачає необмежений розвиток інформаційних систем, а тому кожну із них неможливо пізнати в цілому. При глобальному підході спочатку розробляють проект немовби повної, завершеної системи, а потім її впроваджують. Як правило, цей підхід призводить до морального старіння проекту ще до його впровадження, оскільки час його розробки може перевищувати період оновлення технічних, програмних та інших засобів, використаних у ньому. Системний підхід до створення інформаційної системи – це комплексне вивчення економічного об’єкта як одного цілого з представленням частин його як цілеспрямованих систем і вивчення цих систем та взаємовідносин між ними.

При системному підході економічний об’єкт розглядається як сукупність взаємопов`язаних елементів однієї складної динамічної системи, яка перебуває в стані постійних змін під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів, пов’язаних процесами перетворення вхідного набору ресурсів в інші вихідні ресурси. Системний підхід має такі принципи: кінцевої мети; зв'язностi; модульної побудови; ієрархiї; функцiональностi; розвитку; децентралiзацiї; невизначенiсть. Характерними ознаками системного (комплексного) пiдходу є: одночасне охоплення проектуванням великої кiлькостi задач; максимальна типiзацiя та стандартизацiя рiшень;   багато аспектне уявлення про структуру iнформацiйної системи як про систему ,що складається з кiлькох класiв компонентiв, та вiдносна автономна їх розробка; ключова роль баз даних; локальне впровадження та збiльшення функцiональних задач.

44. Глобальні інформаційні мережі

Однією з глобальних мереж є міжнародна комп’ютерна мережа Internet, яка діє і в Україні. До глобальних можна віднести і такі умовно названі інформаційні мережі України: державна, міжвідомчі, відомчі (галузеві) та інформаційні мережі соціально-побутових, культурно-мистецьких та інших інфраструктур, які в свою чергу, можуть під’єднуватись і до міжнародних мереж. Локальні фірмові (внутріоб’єктні) мережі також можуть підключатися як до глобальних українських, так і до міжнародних мереж.

Глобальна комп’ютерна мережа Internet — це (якщо можна так сказати) несистематизований набір підімкнутих і взаємопов’язаних комерційними каналами зв’язку сотні мільйонів серверів, як правило, великої потужності, що належать юридичним і фізичним особам. Державна інформаційна мережа-основними функціями цієї умовно названої мережі може бути єдине висвітлення державної ділової інформації: законодавчих, розпоряджувальних та інших нормативних актів на законодавчому рівні. Постачальниками цієї інформації є інформаційні структури Верховної Ради, Адміністрації Президента, Кабінету Міністрів тощо. Міжвідомча інформаційна мережа-функції цієї мережі схожі з функціями державних і відомчих (галузевих) мереж. Контурами цієї мережі можна назвати інформаційно-пошукову систему «Право» при інформаційному центрі Верховної Ради України, систему, організовану фірмою «Юридичні інформаційні системи» (ЮІС) тощо. Відомчі (галузеві) інформаційні мережі-ці мережі повинні забезпечувати прямий оперативний і надійний зв’язок з підлеглими організаціями та установами при передачі насамперед відомчої ділової інформації — директив і вказівок на основі без паперової технології, а також для здійснення контролю за їх виконаннями. Інформаційні мережі соціально-побутових, культурно-мистецьких та інших інфраструктур-це найперспективніші і наймасовіші служби інформації. Це: відомості про розклад руху повітряного, морського, залізничного та автомобільного транспорту; відомості про наявність квитків до театрів, кінотеатрів, концертних зал, їх ціни та ін.; наявність вільних місць у готелях та ресторанах; питання обміну житлової площі і т. д. і т. ін.

.