5. Санаційна спроможність підприємства.

Головним критерієм прийняття рішення щодо санації чи ліквідації підприємства є його санаційна спроможність. Водночас кінцевою метою фінансової санації суб’єкта господарювання є забезпечення його життєдіяльності в довгостроковому періоді. Отже, санаційна спроможність визначається здатністю підприємства до виживання.

Санаційна спроможність — це наявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають його здатність до успішного проведення фінансової санації. До загальних передумов санаційної спроможності відносять наявність у підприємства ефективної санаційної концепції та потенціалу для майбутньої успішної діяльності, а саме:

а) стійких позицій на ринку та реальних можливостей збільшення обсягів реалізації;

б) конкурентних переваг;

в) виробничого та кадрового потенціалу;

г) реальної та дієвої санаційної концепції.

З метою визначення санаційної спроможності підприємства під час санаційного аудиту вирішуються такі завдання:

·  аналізується фінансово-господарська діяльність підприємства;

·  визначаються причини фінансової кризи, її глибина та можливості подолання;

·  виконується порівняльний аналіз сильних та слабких сторін підприємства;

·  здійснюється економіко-правова експертиза наявної в нього санаційної концепції;

·  оцінюються ризики, пов’язані з реалізацією санаційної концепції;

·  робиться висновок про доцільність санації чи ліквідації суб’єкта господарювання.

6. Методи проведення санаційного аудиту.

Санаційний аудит є найважливішою складовою процедури санації та відіграє вирішальну роль у мобілізації підприємством фінансових ресурсів. Він полягає в перевірці повноти, достовірності та ефективності поданої санаційної концепції. Під час санаційного аудиту використовуються різноманітні методи й інструменти. До головних належать такі:опитування (анкетування) співробітників;факторний аналіз відхилень; аналіз сильних і слабких сторін (СОФТ-аналіз);розробка сценаріїв;портфельний аналіз;метод ланцюгових підстановок;нуль-базис бюджетування;вартісний аналіз;трендовий аналіз.Як бачимо, методи санаційного аудиту загалом збігаються з методами контролінгу. Перш ніж проводити аудит, аудитор має підготувати в письмовому вигляді програму санаційного аудиту, яка визначає процедури, необхідні для досягнення поставлених цілей. До програми потрібно включити завдання аудиту з кожного напрямку, щоб вона допомагала контролювати виконувану роботу.

7. Soft- аналіз.

В процесі СОФТ- аналізу:

· визначається повнота врахування в санаційній концепції всіх причин та факторів, які призвели до кризової ситуації;

· перевіряється, чи правильно були використані методи ідентифікації причин кризи;

· встановл, чи діють причини кризи й досі чи вони вже подолані

· визначаються вид та фаза фінансової кризи;

· систематизуються причини кризи;

· виявляються фактори, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники діяльності підприємства;

· систематизуються сильні та слабкі сторони в діяльності підприємства.

СОФТ-аналіз (SOFT-analysis) — це аналіз сильних (Strength) та слабких (Failure) сторін, а також можливостей розвитку (Opportunity) і ризиків (Threat). В економічній літературі СОФТ- аналіз називають ще СВОТ- аналізом (SWOT- analysis , в цьому випадку слабкі сторони в перекладі W – Weakness)

Цей метод контролінгу може застосовуватися :

·-до всього підприємства; - до його структурних підрозділів; до окремих видів продукції.

Мета аналізу:

· усунення наявних слабких місць; - нейтралізація ризиків; -ефективне використання існуючого потенціалу (сильних сторін). - використання додаткових шансів.

До S (сильних сторін) вітчизняних підприємств можна віднести:

· Наявність кваліфікованого персоналу; - Низькі витрати на заробітну плату;

· Наявність власних виробничих потужностей.

До О (можливостей розвитку або додаткових шансів) можна віднести:

· Зацікавленість інвесторів; -Підтримка державою вітчизняного товаровиробника

До F(W)(слабких сторін) слід віднести:

· Зловживання керівництва; - Крадіжки на виробництві; -Застарілий асортимент продукції; -Висока енергомісткість продукції; -Неефективна діяльність служби збуту.

До Т (ризиків) відносять:

· Інфляцію; - Криміногенний ризик; - Неплатоспроможність та банкрутство контрагентів;

· Зміна податкового законодавства.