
- •1.Будова і функції ретикулярної фармації.
- •2.Будова нервової системи.
- •3 .Значення еволюції і анатомії нервової системи
- •4. Еволюція нервової системи
- •5. Принципи організації нервової системи.
- •6. Загальна характеристика нервової системи.
- •7.Будова нервової тканини .
- •8. Будова та класифікація нейронів.
- •9.Будова та функції клітин глії
- •10. Основні осі та площини тіла людини. Анатомічна термінологія.
- •12.Ембріональний розвиток нервової системи
- •13. Розвиток нервової трубки.
- •14.Основні етапи ембріональної індукції
- •15. Будова та функції спинного мозку.
- •16. Загальна характеристика функцій ядер таламуса.
- •17. Лімбічна система ссавців
- •I Нюховий
- •II Зоровий
- •III Окоруховий
- •IV Блоковий
- •V Трійчастий
- •VI Відвідний
- •VII Лицевий
- •VIII Присінково-завитковий
- •IX Язико-глотковий
- •X Блукаючий
- •XI Додатковий
- •XII Під'язиковий
- •22.Базальні ядра та порушення рухів при їх руйнуванні
- •23.Загальна характеристика ядер спинного мозку
- •24.Ретикулярна фармація стовбурової частини мозку ссавців.
- •]Особливості організації нейронів ретикулярної формації
- •Ретикулярна активаційна система
- •Моторна частина ретикулярної формації
- •25.Провідні шляхи спинного мозку
- •26.Будова та функції моста мозку
- •Анатомія
- •[Ред.]Фізіологічні ефекти
- •28. Метасимпатична нервова система
- •29.Будова і функції парасимпатична нервова система
- •]Ембріологія
- •Фізіологія
- •30. Дуга автономного рефлексу та типи периферійних гангліїв.
- •31. Ніжки мозочка. Будова ,розташування, провідні шляхи. Проводящие пути
- •Верхние ножки
- •Средние ножки
- •Нижние ножки
- •32. Загальна характеристика ядер гіпоталамуса
- •33. Гіпофіз та епіфіз. Секреторна тп інкреторна ф-ції
- •Анатомія та фізіологія
- •Диригент ендокринної системи
- •Положення, розміри, будова
- •Пінеальна і парапінеальна залози
- •Функція
- •34. Базальні ядра. Будова ф-ції
- •36.Загальна характеристика ядер субталамуса
- •37. Стріо-паллідарна система савців.
- •38. Червоне ядро та чорна субстанція. Будова. Розташ. Ф-ції.
- •39.Загальна характеристика ядер гіпоталамо-гіпофізарної системи
- •Строение
- •Гормоны гипоталамо-гипофизарной системы
- •Гормоны передней доли гипофиза Соматотропин
- •Тиреотропин
- •Гонадотропины
- •Кортикотропные гормоны
- •41. Провідні шляхи довгастого мозку ссавців
- •44. Ядра ромбоподібної ямки.
- •47.Мозочок
- •49.Провідні шляхи довгастого та середнього мозку. Медіальна петля. Латеральна петля. Трапеційне тіло.
- •50.Будова та функції проміжного мозку.
- •51. Загальна характеристика ядер гіпоталамуса. Гіпоталамо-гіпофізарна система.
- •62. Провідні шляхи склепіння мозку та мозолистого тіла
- •68.Ретикулярна формація стовбурової частини мозку ссавців.
- •71.Мозочок
- •72. Гіпоталамус,таламус,епіфіз.
- •73. Базальні (підкоркові) ядра
- •74.Середній мозок -
- •75. Загальна характеристика проміжного мозку(diencephalon)
- •76. Міст мозку.
- •78. Tectum і tegmentum ссавців
- •91.Будова смакових та нюхових аналізаторів.
- •93. Морфологічні основи формування мислення та свідомості.
- •96. Пологові травми н.С. О_о
78. Tectum і tegmentum ссавців
Середній мозок (Mesencephalon) це відносно невеликий відділ стовбура мозку, розташований між мостом і проміжним мозком. Виникнення проміжного мозку на ранніх етапах еволюції зумовлене розвитком слухового та зорового аналізаторів. Розвивається він із третього вторинного мозкового пузиря.
У середньому мозку виділяють такі основні частини: дах (tectum), покришку (tegmentum) і ніжки мозку (crus cerebri), між останніми знаходиться порожнина середнього мозку - водопровід (рис. 1).
Дах середнього мозку це пластинка білої речовини, на якій розташовані дві пари горбиків (два нижніх і два верхніх горби чотиригорбикового тіла). Горбики розділені перехрестом поперечної і поздовжньої борозн.
Зверху горби середнього мозку вкриті тонким шаром білої речовини мозку, під яким розташоване скупчення сірої речовини - в верхніх горбках - сірий шар верхнього горбика, а у нижніх - це ядро нижнього горбика.
Чотиригорбикове тіло пов’язано з реалізацією рефлекторних функцій. Зокрема, верхні горби чотиригорбикового тіла (більші ніж нижні) - пошарова ядерна структура, утворена волокнами зорового тракту, яка бере участь у зорових і загальносоматичних рефлексах (наприклад, “старт-рефлекси”). Отже, верхні горби - це підкорковий зоровий рефлекторний центр, який забезпечує інтеграцію і передачу інформації у вищі відділи мозку.
Нижні горби - частина слухового шляху. Аференти до нижніх горбиків надходять по волокнах латеральної петлі та спинно-тектального тракту. Вони утворюють ручки нижніх горбиків, які проходять під верхніми горбиками. Правий і лівий горбики сполучаються за допомогою тектальної комісури. Клітинний склад кори задніх горбиків, яка у людини займає значну їх частину різко відрізняється і зв`язків верхніх горбиків. У ній наявні сплющені і видовжені нейрони в поверхневих шарах і зірчасті - у глибоких.
У наземних хребетних функції даху мозку є значними. Висхідні аксони нейронів, пов`язаних із слуховими аферентами, утворюють висхідний шлях - латеральну петлю. У амфібій латеральна петля досягає середнього мозку і закінчується на групі клітин - півмісяцевому горбику. У рептилій і птахів ця група нейронів перетворюється у двогорбикову структуру, яка внаслідок розвитку перетворюється у чоторогорбикову. Задні горби чотиригорбикового тіла - це основний слуховий центр. Еферентни волокна від цих горбиків йдуть вглиб мозку до стовбурових ядер і ретикулярної формації. Передній горби у рептилій і птахів виконують функції вищого центру аналізу і координації зорової інформації.
У ссавців у зв`язку із більшим розвитком мозку і нової кори зокрема, функції тектуму значно змінюються. Так, у рептилій і птахів аферентні шляхи від зорових і слухових рецепторів закінчуються, в основному, в середньому мозку. Від цих аферентних шляхів відходять відгалуження до недорозвинених колінчастих тід проміжного мозку. А у ссавців прямі аферентні шляхи від сітківки закінчуються на колінчастих тілах проміжного мозку. І значно менша частина аферентів, як і у нижчих, відгалужуючись закінчується на передніх горбах текткмк. Те ж характерне і для латеральної петлі: у ссавців більша частина її волокон проходить через середній мозок не перериваючись і досягає медіальних колінчастих тіл проміжного мозку. Отже, у ссавців основний аналіз аферентних сигналів переміщується у кінцевий мозок - теленцефалізація функцій. З активністю тектуму у людини і вищих тварин пов`язують сильні примітивні захисні реакції, які виникають при вигляді плазуючих тварин. У людей із порушенлю функцією тектуму такі реакції не виникають.
Покришка середнього мозку є продовженням аналогічної структури моста. вона утворена сірою речовиною у вигляді ядер або дрібних нейронів і білою речовиною мозку, яка містить волокна низхідних і висхідних провідних шляхів. В покришці середнього мозку розташоване велике скупчення клітин - червоне ядро (nucl. ruber). Еволюційно червоне ядро утворилось пізніше, ніж чорна субстанція. Його довжина 3-5 см. Воно розташоване дорзальніше від чорної сустанції, простягається по всьому середньому мозку до рівня задніх горбів та заходить у проміжний мозок до таламуса.
Червоне ядро складається із двох частин - задньої, в якій розташовані нейрони великих розмірів і передньої - дрібноклітинної. В червоному ядрі закінчується основна кількість волокон від зубчастого ядра мозочка. Крім того, сюди йдуть волокна від лобної частки кори, базальних ядер, таламуса і даху серелнього мозку. Специфічною характеристикою червоного ядра є великі мультиполярні нейрони на яких починається рубро-спинальний тракт. Червоне ядро є також важливим центром екстрапірамідних шляхів, бере участь у керуванні автоматичними рухами та підтриманні тонусу м`язів. Від нього починаються низхідні волокна червоноядерно-спинномозкових шляхів.
84. Цитоархітектоніка кори півкуль. Кора великих півкуль головного мозку з її надзвичайно тонкою конструкцією, створеною живою природою в процесі її розвитку, і її винесеними назовні чутливими приладами є найвищим органом найскладніших взаємовідношень людини і тварин з зовнішнім світом. Діяльність її має умовнорефлекторний характер. Вона відбувається на основі тимчасових нервових зв'язків, вироблюваних у процесі індивідуального життя під впливом його умов. Кора великих півкуль головного мозку є матеріальним субстратом психічної діяльності людини, її здатності пізнавати світ, набувати життєвого досвіду, навчатися, її свідомості. Цитоархітектонічні особливості будови різних ділянок кори великого мозку складаються з ширини поперечника кори та її окремих шарів, розмірів клітин, щільності їх розташування в різних шарах, вираженості горизонтальної та вертикальної посмугованості, розділення окремих шарів на підшари, якихось специфічних особливостей будови даного поля та ін. Ці особливості лежать в основі розділення кори великого мозку на області, підобласті, поля та підполя.Важливим критерієм для класифікації областей та полів є закономірності їх розвитку в онто- та філогенезі. Еволюційний підхід, який був успішно застосований для вивчення цитоархітектоніки кори великого мозку, дозволив сформулювати сучасну класифікацію полів кори великого мозку. Бродман розділив всю кору головного мозку людини за цитоархітектонічними ознаками на 11 областей, а ці області на 52 поля: постцентральна область, прецентральна область,лобна область,область острівця,тім’яна область,вискова область,потилична область, поясна область,ретроспленіальна область, гіпокампова область,нюхова область – поле 51, нюховий туберкулум та периамигдалярна область.