
- •1.Будова і функції ретикулярної фармації.
- •2.Будова нервової системи.
- •3 .Значення еволюції і анатомії нервової системи
- •4. Еволюція нервової системи
- •5. Принципи організації нервової системи.
- •6. Загальна характеристика нервової системи.
- •7.Будова нервової тканини .
- •8. Будова та класифікація нейронів.
- •9.Будова та функції клітин глії
- •10. Основні осі та площини тіла людини. Анатомічна термінологія.
- •12.Ембріональний розвиток нервової системи
- •13. Розвиток нервової трубки.
- •14.Основні етапи ембріональної індукції
- •15. Будова та функції спинного мозку.
- •16. Загальна характеристика функцій ядер таламуса.
- •17. Лімбічна система ссавців
- •I Нюховий
- •II Зоровий
- •III Окоруховий
- •IV Блоковий
- •V Трійчастий
- •VI Відвідний
- •VII Лицевий
- •VIII Присінково-завитковий
- •IX Язико-глотковий
- •X Блукаючий
- •XI Додатковий
- •XII Під'язиковий
- •22.Базальні ядра та порушення рухів при їх руйнуванні
- •23.Загальна характеристика ядер спинного мозку
- •24.Ретикулярна фармація стовбурової частини мозку ссавців.
- •]Особливості організації нейронів ретикулярної формації
- •Ретикулярна активаційна система
- •Моторна частина ретикулярної формації
- •25.Провідні шляхи спинного мозку
- •26.Будова та функції моста мозку
- •Анатомія
- •[Ред.]Фізіологічні ефекти
- •28. Метасимпатична нервова система
- •29.Будова і функції парасимпатична нервова система
- •]Ембріологія
- •Фізіологія
- •30. Дуга автономного рефлексу та типи периферійних гангліїв.
- •31. Ніжки мозочка. Будова ,розташування, провідні шляхи. Проводящие пути
- •Верхние ножки
- •Средние ножки
- •Нижние ножки
- •32. Загальна характеристика ядер гіпоталамуса
- •33. Гіпофіз та епіфіз. Секреторна тп інкреторна ф-ції
- •Анатомія та фізіологія
- •Диригент ендокринної системи
- •Положення, розміри, будова
- •Пінеальна і парапінеальна залози
- •Функція
- •34. Базальні ядра. Будова ф-ції
- •36.Загальна характеристика ядер субталамуса
- •37. Стріо-паллідарна система савців.
- •38. Червоне ядро та чорна субстанція. Будова. Розташ. Ф-ції.
- •39.Загальна характеристика ядер гіпоталамо-гіпофізарної системи
- •Строение
- •Гормоны гипоталамо-гипофизарной системы
- •Гормоны передней доли гипофиза Соматотропин
- •Тиреотропин
- •Гонадотропины
- •Кортикотропные гормоны
- •41. Провідні шляхи довгастого мозку ссавців
- •44. Ядра ромбоподібної ямки.
- •47.Мозочок
- •49.Провідні шляхи довгастого та середнього мозку. Медіальна петля. Латеральна петля. Трапеційне тіло.
- •50.Будова та функції проміжного мозку.
- •51. Загальна характеристика ядер гіпоталамуса. Гіпоталамо-гіпофізарна система.
- •62. Провідні шляхи склепіння мозку та мозолистого тіла
- •68.Ретикулярна формація стовбурової частини мозку ссавців.
- •71.Мозочок
- •72. Гіпоталамус,таламус,епіфіз.
- •73. Базальні (підкоркові) ядра
- •74.Середній мозок -
- •75. Загальна характеристика проміжного мозку(diencephalon)
- •76. Міст мозку.
- •78. Tectum і tegmentum ссавців
- •91.Будова смакових та нюхових аналізаторів.
- •93. Морфологічні основи формування мислення та свідомості.
- •96. Пологові травми н.С. О_о
24.Ретикулярна фармація стовбурової частини мозку ссавців.
Ретикулярна формація або сітчастий утвір (лат. formatio reticularis) — структура головного мозку, що знаходиться устовбурі і пролягає від довгастого мозку через міст до середнього мозку. Складається переважно із білої речовини, в якій нещільно розкидані групи тіл нейронів. Ці нейрони формують три колонки: посередині розташовані ядра шва, обабіч від них — медіальна та латеральна група ядер. Ретикулярна система має дві основні функціональні частини: ретикулярну активаційну систему (РАС), що підтримує інші ділянки головного мозку у стані збудження та відфільтровує несуттєві сенсорні стимули, та рухову частину, серед функцій якої є допомога у регуляції грубих рухів кінцівок, а також вегетативних функцій, таких як дихання, розширення та звуження судин.
]Особливості організації нейронів ретикулярної формації
Нейрони ретикулярної формації мають від одно до шести розгалужених дендритів та один аксон, розділений на дві гілки: одна із них входить до низхідних рухових ретикулоспінальних (сітчастоспинномозкових) провідних шляхів, інша — до висхідних еферентних шляхів. До нейронів сітчастого утвору підходять колатералі від більшості провідних шляхів, що проходять через стовбур мозку, як висхідних, так і низхідних.
Майже всі нейрони ретикулярної формації полісенсорні, тобто здатні реагувати на різні за природою сенсорні стимули — зорові, слухові, больові тощо. Також для них характерна висока хімічна чутливість, зокрема до гуморальних чинників, що постійно деполяризують їхні мембрани, підвищуючи таким чином збудливість. Пригнічуючий ефект на ці нейрони мають снодійні препарати та транквілізатори, тому їх неможливо досліджувати під наркозом.
Нервові клітини сітчастого утвору мають високу тонічну активність, майже всі вони генерують приблизно по 5—10 нервових імпульсів на секунду, при чому аферентні (вхідні) сигнали можуть збільшувати або зменшувати цю частоту.
Ретикулярна активаційна система
У 1949 році Г.Мегун та Дж. Моруцці встановили, що при подразненні деяких ділянок ретикулярної формації спостерігається активація кори головного мозку, тоді як подразнення інших викликало навпаки її пригнічення. Зокрема було показано, що електричний імпульс у стимулюючій частині ретикулярної формації може розбудити тварину, яка спить, після чого вона поводиться активно. Одночасно у мозку спостерігається реакція десинхронізації[2].
Внаслідок цих експериментів була встановлена одна із основних функцій сітчастого утвору — підтримання постійного стану збудження головного мозку, яку вона може виконувати завдяки тому, що окремі нейрони ретикулярної формації мають аксональні сполучення із гіпоталамусом, таламусом, мозочком та корою. Наприклад, деякі із нервових клітин ретикулярної формації, якщо не гальмуються іншими нейронами, надсилають безпосередньо або через реле у таламусі постійний потік імпульсів до кори мозку, які забезпечують підвищену збудливість останньої, внаслідок чого особина перебуває у стані неспання і свідомості[1][3]. Ця частина сітчастого утвору називається ретикулярною активаційною системою (РАС). Нейрони РАС отримують імпульси від всіх чутливих провідних шляхів, що підтримують їхню активністю і вплив на кору. Такий активаційний вплив сенсорної стимуляції на кору за посередництва сітчастого утвору може пояснити той факт, що деякі студенти повідомляють, що їм легше навчатись у гаморі, наприклад в кафе із великою кількістю відвідувачів.[1]
РАС також слугує фільтром сенсорної інформації: вона відсіює повторювані знайомі і слабкі сигнали але пропускає до кори несподівані важливі і сильні. Завдяки роботі цієї системи до нашої свідомості доходить приблизно 1% всієї чуттєвої інформації. Деякі речовини, наприклад ЛСД, здатні пригнічувати цю функцію РАС, внаслідок чого в особини спостерігається значне сенсорне перевантаження.
Центри сну розташовані у гіпоталамусі та інших ділянках мозку пригнічують РАС, також її нейрони гальмуються під впливом алкоголю, снодійних препаратів, зокремабарбітуратів, та транквілізаторів. Важкі ушкодження цієї системи, що можуть стати наслідком сильного удару в голову, призводять до перманентної втрати свідомості (коми). Хоча ретикулярна формація в першу чергу важлива для підтримання стану неспання, в ній також розміщені деякі із центрів сну.