• папаверин чи но-шпа в дозі 1 мл/кг внутрішньо;

• 2% Розчин папаверину дітям до року – 0,1-0,2 мл, старше 1 року 0,1-0,2 мл/рік життя або 1% розчин дібазолу в дозі 0,1 мл/рік життя;

• можна також використовувати 0,25% розчин дроперідола в дозі 0,1-0,2 мл/кг (0,05-0,25 мг/кг) внутрішньом’язево.

При гіпертермічному синдромі температура тіла контролюється кожні 30-60 хвилин. Після зниження температури до 37,5°С лікувальні заходи припиняються, оскільки в подальшому температура може знижуватись самостійно. Діти з гіпертермічним синдромом, а також з лихоманкою, що не купірується мають бути госпіталізовані до стаціонару.

Слід відмітити метаболічну лихоманку, яка виникає на тлі гострого токсикозу, коли за умов надлишку тепла в організмі порушується обмін нікотинамідних коферментів тканинного дихання. Токсичні зміни обміну супроводжуються порушенням мікроциркуляції, потовиділення та вазомоторними реакціями, в силу чого тепловіддача знижується. Клінічно стан дитини за таких умов тяжкий: прояви нейротоксикозу, судоми, кардіопатія, зсув кислотно-лужної рівноваги до ацидозу. Жарознижуючі та нейровегетативна блокада не ефективні.

Терапія метаболічної лихоманки потребує налагодження внутрішньовенної інфузії 10 % розчину глюкози (50-100 мл) з кокарбоксилазою та обов'язковим введенням 1% розчину нікотинової кислоти. Разові дози якої становлять для дітей у віці: 1-6 міс. - 5 мг, 12 міс. - 8 мг, 1-2 p. - 10 мг, 3-4 р. 15 мг, 5-6 р. - 25 мг, старші 6 років - 50 мг. Застосування нікотинової кислоти забезпечує зниження температури тіла через 15-20 хвилин після введення.

Регуляторна (нейрогенна) лихоманка спостерігається у дітей з черепно-мозковою травмою, крововиливом, менінгітом, енцефалітом, опіками. Кліні­чно важкість стану обумовлена гіпертермічними кризами (температура підвищу­ється до 39,0° - 41,0°С і вище), які можуть повторюватися протягом місяця, через певний час. Криза супроводжується ознобом, тахікардією. Напад закінчується вира­женою астенією (слабкість, головний біль, сонливість). Регуляторна лихоманка може тривати від кількох тижнів до 2-3 місяців.

Терапія лихоманки потребує застосування α-адреноблокаторів (піроксану) у дітей, старших 6 місячного віку. Піроксан (1% розчин) дітям від 6 міс. до 3 років призначають по 0,2 - 0,3 мл тричі на добу; старшим 3 річного віку по 0,75 мл тричі на добу. Окрім того, використовують ноотропні препарати, для покрашення моз­кового кровообігу, метаболічних процесів в тканинах мозку у вікових дозах, протягом 2-3 тижнів.

Злоякісна гіпертермія обумовлена збільшенням теплопродукції внаслідок посиленого метаболізму в м'язах. Вона виникає здебільшого під час загальної анестезії, застосування м'язових релаксантів. Проявами, якої є ціаноз, тахікардія, швидке підвищення температури тіла (на 1,0°С через кожні 5-10 хвилин) до 41,0°- 42,0⁰C. При цьому з'являється ригідність м'язів потилиці, судоми; виникає змі­шаний ацидоз. Застосування жарознижуючих препаратів або проведення нейровегетативної блокади супроводжується зростанням температури тіла. Терапія да­ного стану вимагає негайного налагодження внутрішньовенної інфузії розчину глюкози, інсуліну (у дозуванні відповідно до кількості глюкози), кокарбоксилази, нікотинаміду або нікотинової кислоти (дозування попереднє). Водночас, прово­дяться фізичні методи охолодження та обов'язкова інстиляція зволоженого ки­сню.

Посттрансфузійна гіпертермія безпосередньо пов'язана із проведенням чи завершенням інфузійної терапії. Підвищується температура тіла (до 39,0° - 40,0°С), турбують болі в м'язах, суглобах, свербіж шкіри, нудота. На шкірі з'являється висипка, що супроводжується вираженим свербежем, набряком. Дитина збуджена, можуть бути судоми. Невідкладна допомога включає застосування жарознижуючих, за­собів нейровегетативної блокади та антигістамінних препаратів парентерально. При відсутності ефекту від вище вказаних заходів, слід ввести преднізолон (2-3 мг/кг маси тіла /добу).

Перегрівання (тепловий та сонячний удар), небезпечне тим, що при підвищення температури тіла до 40-40,5⁰ С виникає теплова блокада окисного фосфорилювання, тканина гіпоксія, внаслідок чого страдає мозок, формується набряк. Має місце порушення водно-сольового балансу, а також ізольований дефіцит води, який проявляється спрагою, сухістю шкіри та слизових (в т.ч. язик), іншими ознаками дегідратації, олігурії з низькою питомою щільністю, ацидозом. Змішаний дефіцит води та електролітів, якщо пацієнту давати тільки воду виникатиме дефіцит натрію: нудота, діарея, м’язевий спазм. Пому, при перегріванні необхідно поїти не тільки водою, але й соками, мінеральними водами та сольовими розчинами.

Тепловий удар – крайня ступінь перегрівання з втратою свідомості та припиненням потовиділенням, шкіра бліда, суха, гаряча на дотик, температура тіла висока. Існують наступні варіанти теплового удару:

• асфіктичний (домінує пригнічення дихального та судинного центрів, з превалюванням на початку тахіпное і тахікардії, поверхневим диханням та ниткоподібним пульсом, акроціанозом, в подальшому – апное та брадикардія);

• паралітичний (м’язевий спазм, судоми кожні 3-5 хвилин, в подальшому кома із зупинкою дихання та серцево-судинної діяльності);

• психопатичний (розлади свідомості, галюцинації, маячіння).

Сонячний удар – домінують почервоніння обличчя, нудота, в’ялість, блювання, розлади зору, тахікардія, тахіпное, що змінюються на брадикардію, галюцинації з подальшим пригніченням дихання та серцево-судинної діяльності.

Терапія при тепловому та сонячному ударах:

1. Фізичне охолодження (постійне зрошення водою в сполученні з обдуванням ємкої ділянки тіла вентилятором, пакети з льодом розміщенні на зонах максимального теплообміну). Перемістити пацієнта в тінь чи прохолодне приміщення, покласти горизонтально. Дані заходи припиняються при температурі 38,5⁰ С.

2. При збереженій свідомості – об’ємне питво глюкозо-сольовими розчинами (регідрон, ораліт, хумана-електроліт, глюкосолан), 40 - 50 мл/кг за 4-6 годин; при відсутності відпоювання необхідно забезпечити доступ до вени для проведення інфузії (10% розчин глюкози та Рінгера у співвідношенні 3:1 по 20 – 30 мл/кг маси тіла).

3. Оксигенотерапія, при втраті свідомості – інтубація та ШВЛ.