43. Принцип більшості та мінімізації розбіжностей і узгодження, на яких ґрунтується процедура прийняття колективних рішень

В управлінській діяльності процедура прийняття колективних рішень ґрунтується на принципах одноголосності, більшості, мінімізації розбіжностей і узгодження.

Принцип більшості. Цей принцип виявляється за наявності «коаліцій», тобто в процесі вироблення колективної думки, коли змагаються декілька неформальних груп. У таких випадках зазвичай проводять голосування. Загальноприйнятою нормою для прийняття рішення, по якому проводиться голосування, потрібно 2/3 голосів  „за”. Проте, таку ситуацію не можна назвати цілком благополучною, оскільки є загроза протидії з боку тих, що проголосували «проти».

Принцип мінімізації розбіжностей. Його використання можливе як при ухваленні рішення в ієрархічно організованій групі, так і в групах експертів. Основним способом мінімізації розбіжностей між членами групи є дискусія.

Принцип узгодження. В більшості випадків цей принцип застосовується на стадії підготовчої роботи, що проводиться як на початковому етапі вироблення рішення (повідомлення посадових осіб, візування проектів), так і в процесі самого обговорення проблеми.

16. Об'єкти управління в групі (основні елементи групи і їх характеристика)

В процесі управління групою кожний керівник має направити свої управлінські дії на об'єкти:

1. Процеси – ідентифікація, спілкування (комунікація), консолідація (визначення цілей, узгодження норм, засобів і способів діяльності); лідерство, конкуренція (суперництво, співпраця), адаптація, ухвалення рішень, конформність, формування складу групи, відбір кадрів, регламентація діяльності, активізація роботи, оцінка результатів діяльності.

2. Стани (якості) – підготовленість, спрямованість, організованість, згуртованість, інтегративність. референтність, сумісність, групова поляризація, клімат.

3. Ефекти – соціальні фасилітації (інгібіції); соціальної ліні; синергії; групового мислення; конформізму; наслідування; «ореолу»; «бумеранга»; «ми і вони»; групового фаворитизму; групового егоїзму; «маятника»; «хвилі»; «пульсара».

4. Рівні розвитку – конгломерат; номінальна група; асоціація; кооперація; автономія; корпорація; колектив (команда).

5. Стадії розвитку – формування; психологічної напруженості; нормалізації; діяльності.

6. Чинники ефективності групової роботи – індивідуальні: вік, стать, рівень розвитку, індивідуально-психологічні особливості, соціально-економічний статус членів групи, рівень самосвідомості,фізіологічні характеристики.

Групові: розмір групи, склад групи, групова напруга, групова згуртованість, , цілеспрямованість, структура групи, ступінь підготовленості.

Розглянемо основні елементи групи (характеристики групової динаміки), до яких відносяться:

Мета і задачі групи. Мета групи визначається тим, в яку систему практичної роботи з людьми включена група.. Так, мета виробничої групи — досягнення випуску продукції; мета груп соціально-психологічного тренінгу — вдосконалення комунікативних навичок особи; груп людських відносин — вдосконалення міжособового стилю; груп взаємодопомоги - взаємна підтримка і консультування тощо.

Розмір групи. Теоретики управління присвятили багато часу визначенню ідеального розміру групи. Автори школи адміністративного управління вважали, що формальна група повинна бути порівняно невеликою. На думку Ральфа К. Девіса, ідеальна група повинна складатися з 3-9 осіб.

Склад групи. Під складом тут розуміється ступінь схожості осіб і точок зору, підходів, які вони застосовують при вирішенні проблем. Важливою причиною виносу питання на розгляд групи є використання різних позицій для знаходження оптимального рішення.

Норми групи. Норми є сукупністю неписаних правил і вимог, стандартів поведінки, регулюючих взаємовідносини і взаємодії між її учасниками. Групові норми визначають, що допустимо і неприпустимо в групі, бажано і небажано, що правильно і неправильно. Структура групи. Це впорядкована система взаємодій і взаємовідносин учасників спільної діяльності. Елементом структури малої групи є статус окремого члена групи відносно інших.

Групові ролі. Різні члени групи займають різні позиції в групі, усвідомлюють і виконують різні ролі. Сукупність вимог, що пред'являються до індивіда суспільством, утворює зміст соціальної ролі. Соціальна роль —це сукупність дій, які повинна виконати людина, займаючи даний статус в соціальній системі;

Групова згуртованість. Це міра взаємного тяжіння членів групи один до одного і до групи. Згуртованість виражається в прагненні залишитися в групі, в прагненні до співпраці при вирішенні загальних задач і до збереження групи.

Групова напруга. В результаті взаємодії членів групи, що розрізняються за поглядами, позиціями, моделям поведінки, по своїх планах і потребах, в групі, природно, виникає напруга. Напруга може виражатися в агресивності, злості, роздратуванні, неприйнятті, страху, відчуженні.

Конфліктність. Раніше згадувалося, що відмінність в думках звичайно призводить до більш ефективної роботи групи.

Стадії розвитку групи. Виділяють наступні стадії розвитку групи: стадія формування, стадія психологічної напруженості; стадія нормалізації; стадія діяльності.

Статус членів групи. Статус (від лат. status — стан, положення) тієї або іншої особи в організації або групі може визначатися рядом чинників, включаючи такі як старшинство в посадовій ієрархії, назва посади, розташування кабінету, освіта, соціальні таланти, інформованість і накопичений досвід.