15.Типи малих груп у виробничих організаціях

Для ефективного управління організацією менеджеру необхідно розуміти соціальну структуру організації і особливості різних видів груп, в які об'єднуються люди.

Малі групи у виробничих організаціях розподіляються на такі типи залежно від певних ознак:

- за терміном дії (існування): постійні і тимчасові;

- за ступенем однорідності членів групи (за віком, статтю, професією, статусом, рівнем освіти тощо): однорідні (гомогенні), різнорідні (гетерогенні);

- за способом формування (за характером внутрішніх зв'язків): формальні і неформальні;

- за статусом: офіційні, неофіційні;

- за рівнем свободи, що надається її учасникам при входженні в групу: групи безумовної обов‘язковості, групи повної добровільності;

- за рівнем свободи активної участі в діяльності групи: групи з постійно активною участю, групи з епізодичною або навіть формальною участю;

- за значущістю конкретної групи для особистості: групи включення (актуальні групи членства) і референтні групи;

- за критерієм працездатності: група “Х”, група “У”, група “Z”;

- за рівнем відкритості, доступності групи впливу оточуючого її соціального середовища, суспільства: відкриті і закриті;

- за рівнем розвитку груп: Конгломерат, Номінальна група, Асоціація, Кооперація, Автономія, Корпорація, Колектив;

- за функціями: орієнтовані на досягнення певної мети або цілей, орієнтовані на реалізацію спільних інтересів, орієнтовані на спілкування;

- за ступенем підготовленості і специфіки спілкування: акциденція, коміція, компанія, коаліція, команда, когорта.

18. Розподіл ролей залежно від безпосередньої професійної діяльності, посадових обов’язків

Розподіл ролей здійснюється виходячи з посадових обов'язків і функцій членів команди. Відповідно, за цим чинником, рекомендовано виділяти наступні типові ролі:

• організатор-координатор – як правило, це керівник групи;

• головний фахівець – члени команди найбільш високої кваліфікації, що виконують основні операції (процедури, роботи) технологічного циклу (2-3 осіб). Серед головних фахівців теж можна ввести додаткові ролі залежно від специфіки їх діяльності й індивідуального внеску у професійну діяльність команди: радник, міністр ... тощо;

• напарник, дублер – члени команди, що працюють разом з головними фахівцями під їх керівництвом (1 -2 особи);

• майстер (умілець, „золоті руки”, заст. Директора з адміністративно-господарських питань) — член команди, відповідальний за спорядження, устаткування і інвентар команди;

• агент по постачанню — член команди, що найуспішніше діє по забезпеченню команди всім необхідним;

• фінансист (продюсер) — як правило, це комерційний директор, в міні-команді — він же і бухгалтер.

Подібний ролевий розподіл доречний в малих фірмах, а деколи – вуправлінських командах.

17. Чинники, що визначають ролі в команді.

Вдало створена або така, що мимоволі сформувалася команда з фахівців, що поважають один одного в процесі спільної роботи і неформального спілкування досить швидко перетворюється на згуртований життєздатний колектив із спільною цільовою установкою, єдиною системою ціннісних орієнтації і, як правило, з високим професійним рівнем. У роботі, на відпочинку, в спільних неформальних заходах члени команди добре взнають один одного, вчаться поважати і враховувати сильні та слабкі сторони кожного. Загальновідомо, що немає двох абсолютно однакових людей. У кожного своя внутрішня енергетика, сила характеру, здібності і схильності до різних непрофесійних видів діяльності, до спілкування, до мистецтва тощо.

До чинників, що визначають ролі в команді відносять:

-безпосередню професійну діяльність, посадові обов'язки;

-взаємодію команди із зовнішніми партнерами, клієнтами;

-характер мислення кожного члена команди і конкретні ситуації;

-процес життєдіяльності команди і динаміка її успішного розвитку.

Охарактеризуємо тепер можливі ролеві розподіли з врахуванням кожного чинника.