10.Групова згуртованість

Важливий чинник ефективної групової діяльності — міра взаємозв'язку членів групи між собою.

Групова згуртованість- це міра взаємного тяжіння членів групи один до одного і до групи.

Згуртованість соціальних груп є основною умовою високої інтеграції між членами груп, формування відносин взаємодопомоги, наслідком чого стає задоволення своєю працею, висока дисципліна, здійснення внутрішньогрупового контролю і підвищення продуктивності, яка найбільшою мірою залежить від стандартів праці, прийнятих як стійка соціальна норма.

У членів згуртованої групи дуже розвинені почуття інгрупи, інгруповий фаворитизм (підтримка своєї групи в будь-яких, навіть найскладніших ситуаціях). Члени згуртованої групи ефективно працюють просто через саме членство в даній групі (приналежність до неї розцінюється як винагорода). Вони розглядають себе як невід'ємну частину колективу організації, що позитивно позначається на роботі організації.

Чинники, що впливають на згуртованість групи в організації. Щоб досягти підвищення ефективності діяльності груп в організації, її керівники мають враховувати багато чинників

*Членство в групі (численість групи, постійність складу групи, сумісність)

*Робоче оточення( природа завдання, фізичне оточення, комунікації, технології)

*Груповий розвиток і зрілість (формування, виконання, нормування)

*Організаційні фактори (управління і лідерство, особисті якості, успіх,зовнішні зв*язки)

Серед так званих внутрішніх чинників на згуртованість групи найбільше впливають чинники, що пов'язані з членством в групі.

Окрім внутрішніх чинників виділяють зовнішні чинники, що впливають на рівень згуртованості, з яких самим значущим слід вважати робоче оточення групи.

Важливою характеристикою ефективної роботи групи є дух кооперації, який об'єднує членів групи таким чином, що вони працюють разом як єдина команда, цементуючи взаємодії між членами групи.

26. Характеристика ролей в команді по Белбіну

М. Белбін, дослідник лабораторії менеджменту в Кембриджі (Великобританія) вивчав поведінку людей у ділових колективах. За його переконанням кожен із членів організації відіграє подвійну роль.

Перша роль — чисто функціональна і випливає з формальної структури організації. Але друга роль, яку Белбін назвав «роллю в групі», значно менше очевидна, однак вона істотно важлива для успішної діяльності колективу. Шляхом великих і ретельно розроблених експериментів він виділив і описав вісім ділових ролей, які лише і можуть програвати члени колективу; інших ролей у групі, на думку вченого, просто не існує. Ці вісім ролей у колективі наступні: «лідер», «реалізатор», «генератор ідей», «об'єктивний критик», «організатор або начальник штабу», «постачальник», «душа колективу», «обробник або контролер».

При підборі команди слід включати до неї людей, особистісні характеристики яких охоплюють діапазон якостей, необхідних для того, щоб всі вісім ролей могли бути реалізовані. Це не означає, що група повинна складатися неодмінно з восьми осіб, хтось із працівників може суміщати психологічні ролі, головне - щоб усі функції виконувалися. Повна рольова структура створює передумови для ефективного партнерської взаємодії, що забезпечує результати трудової діяльності, що відповідають інтересам команди проекту. У випадку якщо група працює неефективно, корисно проаналізувати її складу у світлі розглянутих восьми ролей. Можливо, що в колективі не вистачає співробітника, який міг би грати будь-яку з важливих ролей. Тоді необхідно підібрати таку людину або спробувати навчити інших членів групи виконувати відповідні функції.