71. Охарактеризуйте дії керівника в разі необхідності запобігання підкоренню більшості членів групи загальній думці групи

рекомендації щодо запобігання "груповому мисленню":

1. Керівник групи має заохочувати членів групи до відвертого висловлювання та обговорення заперечень і сумнівів, зокрема дозволяти обґрунтовану критику власних міркувань та оцінок.

2. Даючи своїм підлеглим завдання спланувати певну політичну дію, високі посадовці не повинні нав'язувати їм свої уподобання, займаючи неупереджену позицію.

3. В організації мають бути кілька незалежних груп планування й оцінки політики, які паралельно досліджують ті самі проблеми під керівництвом різних спеціалістів.

4. Керівник має вимагати, щоб у процесі досягнення спільного бачення кожний член групи обговорював позицію групи зі співробітниками свого підрозділу (за дотримання правил безпеки й нерозголошення інформації),

5. На кожне засідання групи слід запрошувати незалежних експертів, яким надається можливість заперечити пропозиції членів групи.

6. На засіданнях групи один з її членів має виконувати роль "адвоката диявола", піддаючи сумніву позицію більшості

7. Коли політична проблема пов'язана з протистоянням з іншим народом чи організацією, група має відвести достатньо часу для розгляду всіх запобіжних сигналів суперників і розробити різні сценарії можливих ходів супротивника.

8. Розглядаючи здійсненність та ефективність певних варіантів дій, бажано час від часу розбивати групу на дві чи більше підгруп, які засідатимуть окремо одна від одної під головуванням різних осіб, а потім збиратимуться разом для порівняння й узгодження вироблених пропозицій.

9. Після досягнення попереднього консенсусу щодо певного питання група має провести "нараду другого рівня", на якій кожен мусить висловити сумніви, які в нього залишилися.

Ці рекомендації слід застосовувати відповідно до ситуації, корегуючи залежно від обставин та уникаючи можливості шкідливих побічних ефектів.

20. Команда ріелторов (агентів по нерухомості)

Ролеві функції розподіляються за принципом „це у нього краще всього виходить”. Інший тип ролевого розподілу диктується специфікою діяльності команди . Наприклад, команда ріелторов (агентів по нерухомості) може складатися з трьох осіб, і для роботи з клієнтом ролі можуть бути розподілені таким чином:

Комунікатор – у нього краще за всіх виходить спілкуватись з людьми (можливо, він навіть має психологічну освіту). Уміє завойовувати прихильність клієнта до себе, викликати його довіру, терпляче вислуховує всі тривоги клієнта. Комунікатор м'який, уважний, володіє хорошим почуттям гумору, уміє розповідати байки і анекдоти. Його завдання – „закохувати в себе” клієнта, щоб той не захотів звертатися в інше агентство (або до команди агентів). Комунікатор стає свого роду довіреною особою клієнта, його особистим адвокатом, другом.

Експерт — блискуче знається на правових питаннях операції (чудово, якщо у нього є юридична освіта). Він завжди чітко і аргументовано може викласти клієнтові його права і обов'язки, розповісти процедуру операції. Говорить мовою фактів, а не емоцій, може триматися сухо, говорити грамотно. Експерт повинен викликати у клієнта відчуття упевненості в повній правовій „чистоті” операції. Клієнт повинен відчути, що Експерт може відповісти на будь-яке питання, навіть зі сфери кримінального або сімейного права. Експерт уміє тримати дистанцію, ніколи не допускає вільних, ніяк не обґрунтованих, висловів і елементів фамільярності, завжди називає клієнта по імені по-батькові, завжди підкреслено ввічливий.

Реалізатор – займається документами клієнта і операції в цілому. Його особливий талант виявляється в терпінні і умінні ефективно взаємодіяти з службовцями в різних інстанціях. Він знає підхід до службовців і клерків (або має відповідні зв'язки), у нього не викликають роздратування незмінні черги за документами, йому подобається сам вид надрукованого документу. Реалізатор внутрішньо приймає необхідність всіх бюрократичних процедур. Він працює в чіткому взаємозв’язку з Експертом, складає план і графік роботи з документами. Йому не обов'язково знаходитися в безпосередньому контакті з клієнтом. Проте Комунікатор має показати клієнтові значущість роботи „реалізатора” – того, хто безпосередньо готує операцію.

66. 10 кроків створення команди на етапі її становлення

62. Аналіз ефективності колективного рішення

2. Визначення малої групи.

65. Вимоги до кандидатів при формуванні управлінських команд

67. Вісім основних ознак «зависання» команди на етапі пошуку, або пошуковому періоді

7. Групи за приналежністю до них індивідів

8. Групи за характером взаємовідносин між їх членами

12. Групова динаміка

10. Групова згуртованість

45. Етапи процесу вирішення проблеми

5. Інтрагрупа та аутгрупа, тимчасові та постійні, відкриті та закриті, випадкові та цільові, експериментальні та природні, офіційні та дружні групи.

4. Класифікація малих груп

61. Колажі та фантазії.

20. Команда ріелторов (агентів по нерухомості)

63. Критерії оцінки ідеї

17. Чинники, що визначають ролі в команді

59. Кроки, яких необхідно дотримуватися при побудові діаграми Парето

11. Культурні основи групової поведінки.

9. Малі групи.

3. Межі та розмір малої групи.

46. Методи колективного прийняття рішень

25. Негативні ролі у команді

16. Об'єкти управління в групі (основні елементи групи і їх характеристика)

44. Ознаки, властиві колективному прийняттю рішень

57. Опитувальник для генерування ідей

56. основні етапи багатоступінчастої мозкової атаки

64. Основні підходи до методів об'єднання команди

6. Особливості групової діяльності.

70. Охарактеризуйте дії керівника в разі необхідності досягнення консенсусу в групі

71. Охарактеризуйте дії керівника в разі необхідності запобігання підкоренню більшості членів групи загальній думці групи (рос.: групомыслию)

74. Охарактеризуйте дії керівника в разі необхідності переведення групи зі стадії психологічної напруженості до стадії нормалізації

72. Охарактеризуйте дії керівника в разі необхідності посилення згуртованості групи

73. Охарактеризуйте сприятливий та несприятливий соціально-психологічний клімат в колективі

39. Переваги і недоліки колективного вирішення проблем