38. Референтні групи

Термін "референтна група", вперше введений в обіг соціальним психологом М. Шеріфом, означає реальну або умовну соціальну спільність, з якою індивід співвідносить себе як з еталоном і на норми, думки, цінності і оцінки якої він орієнтується в своїй поведінці і самооцінці. Хлопчик, граючи на гітарі або займаючись спортом, орієнтується на спосіб життя і поведінку рок-зірок або спортивних кумирів. Працівник в організації, прагнучи зробити кар'єру, орієнтується на поведінку вищого керівництва. Можна відмітити також, що честолюбні люди, що несподівано отримали багато грошей, прагнуть наслідувати в одязі і манерах представникам вищих класів.

Інколи референтна група і інгрупа можуть збігатися, наприклад у разі, коли підліток орієнтується на свою компанію більшою мірою, чим на думку вчителів. В той же час і аутгрупа може бути референтною.

Розрізняють нормативні і порівняльні референтні функції групи. Нормативна функція референтної групи виявляється в тому, що ця група є джерелом норм поведінки, соціальних установок і ціннісних орієнтацій індивіда. Так, маленький хлопчик, бажаючи швидше стати дорослим, намагається слідувати нормам і ціннісним орієнтаціям, прийнятим в середовищі дорослих, а емігрант, що приїздить до іншої країни, намагається якнайшвидше освоїти норми і установки корінних мешканців, щоб не бути „білою вороною”. Порівняльна функція виявляється в тому, що референтна група виступає як еталон, за допомогою якого індивід може оцінити себе і інших.

69.Усі питання до теми «Соціально-психологічний клімат»

Соціально-психологічний клімат (СПК) – це психологічний стан організації як єдиного цілого, який інтегрує особисті групові стани. СПК відносин між людьми складається з трьох кліматичних зон: соціальний клімат; моральний клімат, який визначається тим, які моральні цінності в даній групі є прийнятими; психологічний клімат, тобто неофіційні відносини, які складаються між працівниками, що знаходяться в контакті один з одним. СПК може бути сприятливим або несприятливим. Характеристики сприятливого соціально-психологічного клімату: -в організації переважає бадьорий, життєрадісний тон взаємовідносин між працівниками, оптимізм в настрої; відносини будуються на принципах співпраці; існують норми справедливого і шанобливого відношення до всіх його членів; -високо цінують такі риси особистості, як принциповість, чесність, працьовитість;-співробітники активні, вони швидко відгукуються, якщо потрібно зробити корисну для всіх справу; вони переживають почуття гордості за свою фірму; у відносинах між угрупуваннями всередині організації існує взаємне розуміння, співпраця; Характеристики несприятливого СПК:в організації переважають пригнічений настрій, песимізм, спостерігаються конфліктність, агресивність, антипатії; співробітники проявляють негативне відношення до більш близького спілкування один з одним; відсутні норми справедливості і рівності у взаємостосунках, тут презирливо відносяться до слабких. Чинники формування СПК. На формування соціально-психологічного клімату робить вплив ряд чинників макро- і мікросередовища. Чинники макросередовища –суспільно-політична ситуація в країні, економічна ситуація в суспільстві, рівень життя населення, організація життя населення, соціально-демографічні чинники, регіональні чинники, етнічні чинники - наявність або відсутність міжетнічних конфліктів. Чинники мікросередовища —об'єктивні - комплекс технічних, санітарно-гігієнічних, управлінських елементів в кожній конкретній організації; суб'єктивні.Для оздоровлення клімату необхідно застосувати ряд організаційних і соціально-психологічних прийомів.Організаційні прийоми передбачають:1) запрошення професійного психолога.2) проведення конкретного емпіричного дослідження з метою визначення причин несприятливих взаємовідносин співробітників;3) інформування організації про результати дослідження.4) ухвалення колективного рішення про усунення об'єктивних чинників, що негативно впливають на клімат.5) контроль за реалізацією колективного рішення і станом соціально-психологічного клімату. При вивченні СПК за допомогою анкетного опитування за основні показники звичайно беруться:1. Задоволеність членів групи характером і змістом праці. 2. Задоволеність взаємовідносинами з товаришами по роботі і менеджерами. 3. Задоволеність системою морального і матеріального стимулювання.4. Стиль керівництва фірмою. 5. Відношення співробітників фірми до роботи, товаришів, менеджерів. 6. Установки і ціннісні орієнтації співробітників фірми. 7. Трудова і суспільна активність співробітників. Тут з'ясовується виконання норм вироблення, підвищення якості продукції, участь в суспільно-політичних рухах.8. Рівень конфліктності співробітників .9. Реальна і потенційна плинність кадрів. 10. Професійна підготовка персоналу.