
- •1.Перелік загальних та професійних компетенцій менеджерів з персоналу у сфері управління командами.
- •2. Визначення малої групи.
- •3. Межі та розмір малої групи.
- •4.Класифікація малих груп
- •6.Особливості групової діяльності.
- •5.Інтрагрупа та аутгрупа, тимчасові та постійні, відкриті та закриті, випадкові та цільові, експериментальні та природні, офіційні та дружні групи.
- •10.Групова згуртованість
- •26. Характеристика ролей в команді по Белбіну
- •11.Культурні основи групової поведінки.
- •12.Групова динаміка
- •13.Феномени групової життєдіяльності (Групові ефекти)
- •15.Типи малих груп у виробничих організаціях
- •18. Розподіл ролей залежно від безпосередньої професійної діяльності, посадових обов’язків
- •17. Чинники, що визначають ролі в команді.
- •43. Принцип більшості та мінімізації розбіжностей і узгодження, на яких ґрунтується процедура прийняття колективних рішень
- •16. Об'єкти управління в групі (основні елементи групи і їх характеристика)
- •22. Розподіл ролей в команді на основі методу „Шість капелюхів”
- •25. Негативні ролі у команді
- •23. Розподіл ролей залежно від процесу життєдіяльності команди та динаміки її успішного розвитку
- •28. Стадія формування
- •29. Стадія психологічної напруженості
- •24. Позитивні ролі у команді
- •30. Стадія нормалізації
- •27. Стадії розвитку групи
- •34. Рівні розвитку групи: Асоціація.
- •35. Рівні розвитку групи: Кооперація.
- •36. Рівні розвитку групи: Автономія
- •40.Принципи, якими має керуватися група (команда) для результативної роботи при колективному вирішенні проблем та прийнятті рішень
- •42.Принцип одноголосності, на якому ґрунтується процедура прийняття колективних рішень
- •41.Принципи, на яких ґрунтується процедура прийняття колективних рішень
- •44.Ознаки, властиві колективному прийняттю рішень.
- •56.Основні етапи багатоступінчастої мозкової атаки
- •45.Етапи процесу вирішення проблеми
- •57.Опитувальник для генерування ідей.
- •58.Шість кроків при побудові діаграми „риб'ячі кістки”
- •59.Кроки, яких необхідно дотримуватися при побудові діаграми Парето
- •60.Послідовність реалізації методу Дельфі.
- •61.Колажі та фантазії.
- •72. Охарактеризуйте дії керівника в разі необхідності посилення згуртованості групи
- •70.Охарактеризуйте дії керівника в разі необхідності досягнення консенсусу в групі
- •74. Охарактеризуйте дії керівника в разі необхідності переведення групи зі стадії психологічної напруженості до стадії нормалізації
- •73. Охарактеризуйте сприятливий та несприятливий соціально-психологічний клімат в колективі
- •48. Рекомендації керівникові щодо умов проведення мозкового штурму при визначенні кількості учасників
- •49. Рекомендації керівникові щодо умов проведення мозкового штурму при забезпеченні обстановки, місця проведення
- •50. Рекомендації керівникові щодо умов проведення мозкового штурму щодо тривалості та часу проведення
- •51. Рекомендації керівникові щодо умов проведення мозкового штурму при виборі типу проблем, які вирішуються методом мозкового штурму
- •52. Рекомендації керівникові щодо умов проведення мозкового штурму при озвученні проблеми
- •53. Рекомендації керівникові щодо умов проведення мозкового штурму при визначенні ролі керівника (лідера)
- •54. Рекомендації керівникові щодо правил проведення мозкового штурму
- •55. Рекомендації керівникові щодо етапів проведення мозкового штурму
- •46. Методи колективного прийняття рішень
- •47. Рекомендації керівникові щодо умов проведення мозкового штурму при виборі категорій учасників
- •31. Стадія діяльності
- •32.Рівні розвитку групи: Конгломерат
- •33.Рівні розвитку групи: Номінальна група
- •62.Аналіз ефективності колективного рішення
- •63.Критерії оцінки ідеї
- •64.Основні підходи до методів об'єднання команди
- •7. Групи за приналежністю до них індивідів
- •19. Розподіл ролей залежно від взаємодії команди з клієнтами, партнерами, зовнішнім середовищем
- •21. Розподіл ролей залежно від ситуації вирішення проблем
- •9. Малі групи.
- •65. Вимоги до кандидатів при формуванні управлінських команд:
- •66.10 Кроків створення команди на етапі її становлення
- •67.Вісім основних ознак «зависання» команди на етапі пошуку, або пошуковому періоді
- •39. Переваги і недоліки колективного вирішення проблем
- •68. Рекомендації керівникові для підтримки команди в період „зависання” на етапі пошуку, або пошуковому періоді
- •37. Рівні розвитку групи: Колектив (Команда).
- •38. Референтні групи
- •8. Групи за характером взаємовідносин між їх членами
- •71. Охарактеризуйте дії керівника в разі необхідності запобігання підкоренню більшості членів групи загальній думці групи
- •20. Команда ріелторов (агентів по нерухомості)
- •1. Перелік загальних та професійних компетенцій менеджерів з персоналу у сфері управління командами
- •1. Перелік загальних та професійних компетенцій менеджерів з персоналу у сфері управління командами
38. Референтні групи
Термін "референтна група", вперше введений в обіг соціальним психологом М. Шеріфом, означає реальну або умовну соціальну спільність, з якою індивід співвідносить себе як з еталоном і на норми, думки, цінності і оцінки якої він орієнтується в своїй поведінці і самооцінці. Хлопчик, граючи на гітарі або займаючись спортом, орієнтується на спосіб життя і поведінку рок-зірок або спортивних кумирів. Працівник в організації, прагнучи зробити кар'єру, орієнтується на поведінку вищого керівництва. Можна відмітити також, що честолюбні люди, що несподівано отримали багато грошей, прагнуть наслідувати в одязі і манерах представникам вищих класів.
Інколи референтна група і інгрупа можуть збігатися, наприклад у разі, коли підліток орієнтується на свою компанію більшою мірою, чим на думку вчителів. В той же час і аутгрупа може бути референтною.
Розрізняють нормативні і порівняльні референтні функції групи. Нормативна функція референтної групи виявляється в тому, що ця група є джерелом норм поведінки, соціальних установок і ціннісних орієнтацій індивіда. Так, маленький хлопчик, бажаючи швидше стати дорослим, намагається слідувати нормам і ціннісним орієнтаціям, прийнятим в середовищі дорослих, а емігрант, що приїздить до іншої країни, намагається якнайшвидше освоїти норми і установки корінних мешканців, щоб не бути „білою вороною”. Порівняльна функція виявляється в тому, що референтна група виступає як еталон, за допомогою якого індивід може оцінити себе і інших.
69.Усі питання до теми «Соціально-психологічний клімат»
Соціально-психологічний клімат (СПК) – це психологічний стан організації як єдиного цілого, який інтегрує особисті групові стани. СПК відносин між людьми складається з трьох кліматичних зон: соціальний клімат; моральний клімат, який визначається тим, які моральні цінності в даній групі є прийнятими; психологічний клімат, тобто неофіційні відносини, які складаються між працівниками, що знаходяться в контакті один з одним. СПК може бути сприятливим або несприятливим. Характеристики сприятливого соціально-психологічного клімату: -в організації переважає бадьорий, життєрадісний тон взаємовідносин між працівниками, оптимізм в настрої; відносини будуються на принципах співпраці; існують норми справедливого і шанобливого відношення до всіх його членів; -високо цінують такі риси особистості, як принциповість, чесність, працьовитість;-співробітники активні, вони швидко відгукуються, якщо потрібно зробити корисну для всіх справу; вони переживають почуття гордості за свою фірму; у відносинах між угрупуваннями всередині організації існує взаємне розуміння, співпраця; Характеристики несприятливого СПК:в організації переважають пригнічений настрій, песимізм, спостерігаються конфліктність, агресивність, антипатії; співробітники проявляють негативне відношення до більш близького спілкування один з одним; відсутні норми справедливості і рівності у взаємостосунках, тут презирливо відносяться до слабких. Чинники формування СПК. На формування соціально-психологічного клімату робить вплив ряд чинників макро- і мікросередовища. Чинники макросередовища –суспільно-політична ситуація в країні, економічна ситуація в суспільстві, рівень життя населення, організація життя населення, соціально-демографічні чинники, регіональні чинники, етнічні чинники - наявність або відсутність міжетнічних конфліктів. Чинники мікросередовища —об'єктивні - комплекс технічних, санітарно-гігієнічних, управлінських елементів в кожній конкретній організації; суб'єктивні.Для оздоровлення клімату необхідно застосувати ряд організаційних і соціально-психологічних прийомів.Організаційні прийоми передбачають:1) запрошення професійного психолога.2) проведення конкретного емпіричного дослідження з метою визначення причин несприятливих взаємовідносин співробітників;3) інформування організації про результати дослідження.4) ухвалення колективного рішення про усунення об'єктивних чинників, що негативно впливають на клімат.5) контроль за реалізацією колективного рішення і станом соціально-психологічного клімату. При вивченні СПК за допомогою анкетного опитування за основні показники звичайно беруться:1. Задоволеність членів групи характером і змістом праці. 2. Задоволеність взаємовідносинами з товаришами по роботі і менеджерами. 3. Задоволеність системою морального і матеріального стимулювання.4. Стиль керівництва фірмою. 5. Відношення співробітників фірми до роботи, товаришів, менеджерів. 6. Установки і ціннісні орієнтації співробітників фірми. 7. Трудова і суспільна активність співробітників. Тут з'ясовується виконання норм вироблення, підвищення якості продукції, участь в суспільно-політичних рухах.8. Рівень конфліктності співробітників .9. Реальна і потенційна плинність кадрів. 10. Професійна підготовка персоналу.