
- •1.Перелік загальних та професійних компетенцій менеджерів з персоналу у сфері управління командами.
- •2. Визначення малої групи.
- •3. Межі та розмір малої групи.
- •4.Класифікація малих груп
- •6.Особливості групової діяльності.
- •5.Інтрагрупа та аутгрупа, тимчасові та постійні, відкриті та закриті, випадкові та цільові, експериментальні та природні, офіційні та дружні групи.
- •10.Групова згуртованість
- •26. Характеристика ролей в команді по Белбіну
- •11.Культурні основи групової поведінки.
- •12.Групова динаміка
- •13.Феномени групової життєдіяльності (Групові ефекти)
- •15.Типи малих груп у виробничих організаціях
- •18. Розподіл ролей залежно від безпосередньої професійної діяльності, посадових обов’язків
- •17. Чинники, що визначають ролі в команді.
- •43. Принцип більшості та мінімізації розбіжностей і узгодження, на яких ґрунтується процедура прийняття колективних рішень
- •16. Об'єкти управління в групі (основні елементи групи і їх характеристика)
- •22. Розподіл ролей в команді на основі методу „Шість капелюхів”
- •25. Негативні ролі у команді
- •23. Розподіл ролей залежно від процесу життєдіяльності команди та динаміки її успішного розвитку
- •28. Стадія формування
- •29. Стадія психологічної напруженості
- •24. Позитивні ролі у команді
- •30. Стадія нормалізації
- •27. Стадії розвитку групи
- •34. Рівні розвитку групи: Асоціація.
- •35. Рівні розвитку групи: Кооперація.
- •36. Рівні розвитку групи: Автономія
- •40.Принципи, якими має керуватися група (команда) для результативної роботи при колективному вирішенні проблем та прийнятті рішень
- •42.Принцип одноголосності, на якому ґрунтується процедура прийняття колективних рішень
- •41.Принципи, на яких ґрунтується процедура прийняття колективних рішень
- •44.Ознаки, властиві колективному прийняттю рішень.
- •56.Основні етапи багатоступінчастої мозкової атаки
- •45.Етапи процесу вирішення проблеми
- •57.Опитувальник для генерування ідей.
- •58.Шість кроків при побудові діаграми „риб'ячі кістки”
- •59.Кроки, яких необхідно дотримуватися при побудові діаграми Парето
- •60.Послідовність реалізації методу Дельфі.
- •61.Колажі та фантазії.
- •72. Охарактеризуйте дії керівника в разі необхідності посилення згуртованості групи
- •70.Охарактеризуйте дії керівника в разі необхідності досягнення консенсусу в групі
- •74. Охарактеризуйте дії керівника в разі необхідності переведення групи зі стадії психологічної напруженості до стадії нормалізації
- •73. Охарактеризуйте сприятливий та несприятливий соціально-психологічний клімат в колективі
- •48. Рекомендації керівникові щодо умов проведення мозкового штурму при визначенні кількості учасників
- •49. Рекомендації керівникові щодо умов проведення мозкового штурму при забезпеченні обстановки, місця проведення
- •50. Рекомендації керівникові щодо умов проведення мозкового штурму щодо тривалості та часу проведення
- •51. Рекомендації керівникові щодо умов проведення мозкового штурму при виборі типу проблем, які вирішуються методом мозкового штурму
- •52. Рекомендації керівникові щодо умов проведення мозкового штурму при озвученні проблеми
- •53. Рекомендації керівникові щодо умов проведення мозкового штурму при визначенні ролі керівника (лідера)
- •54. Рекомендації керівникові щодо правил проведення мозкового штурму
- •55. Рекомендації керівникові щодо етапів проведення мозкового штурму
- •46. Методи колективного прийняття рішень
- •47. Рекомендації керівникові щодо умов проведення мозкового штурму при виборі категорій учасників
- •31. Стадія діяльності
- •32.Рівні розвитку групи: Конгломерат
- •33.Рівні розвитку групи: Номінальна група
- •62.Аналіз ефективності колективного рішення
- •63.Критерії оцінки ідеї
- •64.Основні підходи до методів об'єднання команди
- •7. Групи за приналежністю до них індивідів
- •19. Розподіл ролей залежно від взаємодії команди з клієнтами, партнерами, зовнішнім середовищем
- •21. Розподіл ролей залежно від ситуації вирішення проблем
- •9. Малі групи.
- •65. Вимоги до кандидатів при формуванні управлінських команд:
- •66.10 Кроків створення команди на етапі її становлення
- •67.Вісім основних ознак «зависання» команди на етапі пошуку, або пошуковому періоді
- •39. Переваги і недоліки колективного вирішення проблем
- •68. Рекомендації керівникові для підтримки команди в період „зависання” на етапі пошуку, або пошуковому періоді
- •37. Рівні розвитку групи: Колектив (Команда).
- •38. Референтні групи
- •8. Групи за характером взаємовідносин між їх членами
- •71. Охарактеризуйте дії керівника в разі необхідності запобігання підкоренню більшості членів групи загальній думці групи
- •20. Команда ріелторов (агентів по нерухомості)
- •1. Перелік загальних та професійних компетенцій менеджерів з персоналу у сфері управління командами
- •1. Перелік загальних та професійних компетенцій менеджерів з персоналу у сфері управління командами
66.10 Кроків створення команди на етапі її становлення
На етапі становлення діє логіка 10 кроків створення команди:
1. розуміння керівником власних усвідомлюваних і неусвідомлюваних цілей роботи в режимі команди;
2. підбір і відбір кандидатів в члени команди;
3. робота членів команди над власними усвідомлюваними і неусвідомлюваними цілями;
4. дослідження міжособових переваг;
5. цілеспрямоване формування енергії єдності;
6. формування цінностей команди;
7. навчання команди технологіям роботи;
8. створення іміджу команди;
9. посилення командного духу;
10. супровід діяльності команди.
Власне вже десятий крок входить в зону успішного розвитку команди
67.Вісім основних ознак «зависання» команди на етапі пошуку, або пошуковому періоді
У певний момент після досягнення якоїсь загальної командної мети багато команд „зависають”. У літературі виділяють вісім основних ознак цього:
1. Команда втрачає дух, енергію і ентузіазм; люди починають сприймати загальні командні заходи як даремні витрати часу.
2. У членів команди з'являється відчуття безпорадності („Тут ніхто нічого не зможе зробити!”).
3. Пропадає відчуття спільної мети і розуміння суті спільної роботи („Незрозуміло чим і навіщо ми тут займаємося!”)
4. Наголошуються безпредметні, неконструктивні, односторонні, нещирі обговорення, причому ніхто не бажає відкрито обговорювати те, що відбувається насправді.
5. Проводяться збори, де порядок денний важливіший за результати.
6. Члени команди виявляють цинізм і недовіру один до одного.
7. Члени команди обговорюють і критично оцінюють один одного „позаочі”.
8. Члени команди починають звинувачувати вищестояще керівництво і решту підрозділів організації.
Прояв перерахованих вище ознак — сигнал до відновлення роботи по командоутворенню, яку лідер може провести самостійно або звернувшись за допомогою до керівництва чи зовнішнього тренера.
39. Переваги і недоліки колективного вирішення проблем
Колективне вирішення проблем має реальні переваги, якщо для цього правильно вибрана ситуація і добре підготовлені люди. Воно сприяє: вдосконаленню процесу обговорення; пошуку оптимального рішення; опануванню учасниками групи навичок спільної роботи; розвитку творчого мислення у співробітників; вищому рівню узгодження кінцевого рішення; можливості участі в вирішенні проблем співробітників всіх рівнів організації.
Сформулюємо потенційні переваги та недоліки колективного вирішення проблем та прийняття рішень (табл. 10.1.).
Таблиця 10.1.
Переваги та недоліки колективного вирішення проблем та прийняття рішень
Переваги
Розгляд проблем групою дозволяє ширше поглянути на проблему і провести ретельний її аналіз.
В ході роботи групи учасники демонструють більше знань, знаходять більше доводів і висувають більше варіантів рішення.
У проведенні дискусії уточнюється постановка проблем і зменшується невизначеність відносно можливих варіантів дій.
Участь в прийнятті рішень сприяє задоволенню працівників і стимулює високу активність в їх реалізації.
Недоліки
Процес групового обговорення вимагає багато часу.
Компромісні рішення можуть не задовольнити нікого (вибраний варіант вигідний не стільки організації, скільки самим учасникам процесу).
В процесі спільної діяльності члени групи можуть стати настільки лояльними їй, що групові норми починають перешкоджати висловлюванню відмінностей в поглядах і різноманітності думок.
Коли рішення ухвалюється в групі, не завжди ясно, хто конкретно несе відповідальність за вирішене.