41.Принципи, на яких ґрунтується процедура прийняття колективних рішень

В управлінській діяльності процедура прийняття колективних рішень ґрунтується на принципах одноголосності, більшості, мінімізації розбіжностей і узгодження.

Принцип одноголосності. В процесі прийняття рішень виявляються два види одноголосності: реальна і уявна. Перша передбачає творче обговорення проблеми і аналіз різних варіантів рішення з критичними зауваженнями. Друга  формальна згода з керівником і невисловлена в явному вигляді розбіжність з його думкою. При формальній згоді учасники групи не висловлюють своїх дійсних думок. Отже, рішення, вироблене в результаті такої групової роботи, по-справжньому не приймається членами групи. При справжній одноголосності ухвалюються рішення, найбільш відповідні цілям організації.

Принцип більшості. Цей принцип виявляється за наявності «коаліцій», тобто в процесі вироблення колективної думки, коли змагаються декілька неформальних груп. У таких випадках зазвичай проводять голосування. Загальноприйнятою нормою для прийняття рішення, по якому проводиться голосування, потрібно 2/3 голосів  „за”. Проте, таку ситуацію не можна назвати цілком благополучною, оскільки є загроза протидії з боку тих, що проголосували «проти».

Принцип мінімізації розбіжностей. Його використання можливе як при ухваленні рішення в ієрархічно організованій групі, так і в групах експертів. Основним способом мінімізації розбіжностей між членами групи є дискусія.

Принцип узгодження. В більшості випадків цей принцип застосовується на стадії підготовчої роботи, що проводиться як на початковому етапі вироблення рішення (повідомлення посадових осіб, візування проектів), так і в процесі самого обговорення проблеми.

44.Ознаки, властиві колективному прийняттю рішень.

Колективному прийняттю рішень властиві наступні ознаки :

-конформізм мислення;

-захисні тенденції;

-тенденційний підбір фактів;

-надскептицизм,

Конформізм мислення - це підпорядкування людини соціальній групі.

Конформізм - пристосування, пасивне прийняття існуючого порядку речей, па¬нуючої думки.

Можна виділити декілька факторів, що складають специфі¬ку конформізму.

По-перше, конформістська поведінка є реакцією на тиск групи. Але цей тиск не виражено у формі конкретної вимоги. По¬ведінка людини є добровільною. Навпаки, наявність вираженої вимоги здатна спонукати людину до нонконформістської реакції.

По-друге, конформізм веде до нівелювання, гомогенізації членів групи. Тиск групи робить усіх рівними і безособленими. Навпаки, підпорядкування вимозі, коли один наказує, а інший підпорядковується, говорить про нерівність, диференційовану структуру групи.

По-третє, конформістська поведінка не дає індивідові мож¬ливості перекласти відповідальність за свої дії на інших, бо він не може визнати того факту, що він пішов на поводу у групиЗахисні тенденції, що виявляються в тому, що члени групи бажають захистити своє „Я” від посягань з боку інших;

Тенденційний підбір фактів - стійкі установки, стереотипи мислення.

Надскептицизм- виявляється в своєрідному прагненні досягти вищих результатів