- •1.Перелік загальних та професійних компетенцій менеджерів з персоналу у сфері управління командами.
- •2. Визначення малої групи.
- •3. Межі та розмір малої групи.
- •4.Класифікація малих груп
- •6.Особливості групової діяльності.
- •5.Інтрагрупа та аутгрупа, тимчасові та постійні, відкриті та закриті, випадкові та цільові, експериментальні та природні, офіційні та дружні групи.
- •10.Групова згуртованість
- •26. Характеристика ролей в команді по Белбіну
- •11.Культурні основи групової поведінки.
- •12.Групова динаміка
- •13.Феномени групової життєдіяльності (Групові ефекти)
- •15.Типи малих груп у виробничих організаціях
- •18. Розподіл ролей залежно від безпосередньої професійної діяльності, посадових обов’язків
- •17. Чинники, що визначають ролі в команді.
- •43. Принцип більшості та мінімізації розбіжностей і узгодження, на яких ґрунтується процедура прийняття колективних рішень
- •16. Об'єкти управління в групі (основні елементи групи і їх характеристика)
- •22. Розподіл ролей в команді на основі методу „Шість капелюхів”
- •25. Негативні ролі у команді
- •23. Розподіл ролей залежно від процесу життєдіяльності команди та динаміки її успішного розвитку
- •28. Стадія формування
- •29. Стадія психологічної напруженості
- •24. Позитивні ролі у команді
- •30. Стадія нормалізації
- •27. Стадії розвитку групи
- •34. Рівні розвитку групи: Асоціація.
- •35. Рівні розвитку групи: Кооперація.
- •36. Рівні розвитку групи: Автономія
- •40.Принципи, якими має керуватися група (команда) для результативної роботи при колективному вирішенні проблем та прийнятті рішень
- •42.Принцип одноголосності, на якому ґрунтується процедура прийняття колективних рішень
- •41.Принципи, на яких ґрунтується процедура прийняття колективних рішень
- •44.Ознаки, властиві колективному прийняттю рішень.
- •56.Основні етапи багатоступінчастої мозкової атаки
- •45.Етапи процесу вирішення проблеми
- •57.Опитувальник для генерування ідей.
- •58.Шість кроків при побудові діаграми „риб'ячі кістки”
- •59.Кроки, яких необхідно дотримуватися при побудові діаграми Парето
- •60.Послідовність реалізації методу Дельфі.
- •61.Колажі та фантазії.
- •72. Охарактеризуйте дії керівника в разі необхідності посилення згуртованості групи
- •70.Охарактеризуйте дії керівника в разі необхідності досягнення консенсусу в групі
- •74. Охарактеризуйте дії керівника в разі необхідності переведення групи зі стадії психологічної напруженості до стадії нормалізації
- •73. Охарактеризуйте сприятливий та несприятливий соціально-психологічний клімат в колективі
- •48. Рекомендації керівникові щодо умов проведення мозкового штурму при визначенні кількості учасників
- •49. Рекомендації керівникові щодо умов проведення мозкового штурму при забезпеченні обстановки, місця проведення
- •50. Рекомендації керівникові щодо умов проведення мозкового штурму щодо тривалості та часу проведення
- •51. Рекомендації керівникові щодо умов проведення мозкового штурму при виборі типу проблем, які вирішуються методом мозкового штурму
- •52. Рекомендації керівникові щодо умов проведення мозкового штурму при озвученні проблеми
- •53. Рекомендації керівникові щодо умов проведення мозкового штурму при визначенні ролі керівника (лідера)
- •54. Рекомендації керівникові щодо правил проведення мозкового штурму
- •55. Рекомендації керівникові щодо етапів проведення мозкового штурму
- •46. Методи колективного прийняття рішень
- •47. Рекомендації керівникові щодо умов проведення мозкового штурму при виборі категорій учасників
- •31. Стадія діяльності
- •32.Рівні розвитку групи: Конгломерат
- •33.Рівні розвитку групи: Номінальна група
- •62.Аналіз ефективності колективного рішення
- •63.Критерії оцінки ідеї
- •64.Основні підходи до методів об'єднання команди
- •7. Групи за приналежністю до них індивідів
- •19. Розподіл ролей залежно від взаємодії команди з клієнтами, партнерами, зовнішнім середовищем
- •21. Розподіл ролей залежно від ситуації вирішення проблем
- •9. Малі групи.
- •65. Вимоги до кандидатів при формуванні управлінських команд:
- •66.10 Кроків створення команди на етапі її становлення
- •67.Вісім основних ознак «зависання» команди на етапі пошуку, або пошуковому періоді
- •39. Переваги і недоліки колективного вирішення проблем
- •68. Рекомендації керівникові для підтримки команди в період „зависання” на етапі пошуку, або пошуковому періоді
- •37. Рівні розвитку групи: Колектив (Команда).
- •38. Референтні групи
- •8. Групи за характером взаємовідносин між їх членами
- •71. Охарактеризуйте дії керівника в разі необхідності запобігання підкоренню більшості членів групи загальній думці групи
- •20. Команда ріелторов (агентів по нерухомості)
- •1. Перелік загальних та професійних компетенцій менеджерів з персоналу у сфері управління командами
- •1. Перелік загальних та професійних компетенцій менеджерів з персоналу у сфері управління командами
34. Рівні розвитку групи: Асоціація.
Виділяється шість рівнів розвитку груп: (спираючись на три головні критерії: спільність мети спільної діяльності; чіткість структури групи; динаміка групових процесів) Конгломерат, Номінальна група, Асоціація, Кооперація, Автономія, Колектив.
Асоціація (лат. associatio- об'єднання) - це група людей, об'єднаних спільною діяльністю. На цьому рівні починає формуватися групова структура і розвиватися групова динаміка. Для асоціації характерна поява загальних інтересів групи з урахуванням інтересів кожного. Спільна діяльність стимулює групову динаміку, яка починається з вироблення вимог до елементарних норм поведінки. Ці елементарні норми частіше всього бувають дисциплінарними і визначають режим роботи. На рівні асоціації відбувається розвиток неформальної структури на основі симпатій і антипатій. З'являються перші спроби лідерства (пробне лідерство), оскільки деякі члени групи претендують на роль лідера - ділового або популярного.
Характерною особливістю групи-асоціації є такий груповий процес, як консолідація. Саме на цьому рівні розвитку можливо досягнення таких станів, як підготовленість до спільної діяльності і спрямованість на рішення задачі.
35. Рівні розвитку групи: Кооперація.
Виділяється шість рівнів розвитку груп: (спираючись на три головні критерії: спільність мети спільної діяльності; чіткість структури групи; динаміка групових процесів) Конгломерат, Номінальна група, Асоціація, Кооперація, Автономія, Колектив.
Кооперація (лат. соорегаtio - співпраця) це група активно взаємодіючих людей, що досягають певного результату в своїй діяльності. На рівні кооперації відбувається прийняття, інтериоризація кожним членом групи спільної мети з урахуванням власної мети і інтересів. Характерними для групи-кооперації є процеси лідерства і конкуренції. Лідерство йде успішно і ефективно: в групі визначаються лідери, здатні організувати її для вирішення наступних, складніших задач. Її структура чітко визначається. Кожний член групи займає свою статусну позицію і грає відповідну цій позиції роль. Група досягає стану організованості. Структура групи кристалізується і чітко оформляється в результаті процесу конкуренції між членами групи, що сприяє підвищенню загальногрупової активності.
Динаміка групи на цьому етапі характеризується початком вироблення внутрішньогрупової моралі - складних норм регуляції поведінки, групових цінностей і ціннісних орієнтацій, із застосуванням санкцій за порушення групових норм і правил. Від того, який напрям обере внутрішньогрупова мораль, залежить подальший розвиток групи.
В цілому групу-кооперацію можна охарактеризувати як групу співробітників - людей, які спільними зусиллями досягають спільної мети.
36. Рівні розвитку групи: Автономія
Виділяється шість рівнів розвитку груп: (спираючись на три головні критерії: спільність мети спільної діяльності; чіткість структури групи; динаміка групових процесів) Конгломерат, Номінальна група, Асоціація, Кооперація, Автономія, Колектив.
Автономія (від греч. autonomia) - це цілісна і відособлена група людей, що працюють для досягнення спільної мети і отримують не тільки матеріальний результат спільної діяльності, але і задоволення від участі в ній. Група-автономія характеризується тим, що в процесі спільної діяльності практично повністю задовольняються соціальні потреби і інтереси членів групи. Крім того, індивідуальна мета кожного учасника взаємодії досягається тільки в результаті його участі в спільній груповій діяльності. Відбувається як би поглинання груповою метою індивідуальної мети учасників.
На цьому рівні активізується процес адаптації людей один до одного і відбувається їх емоційна ідентифікація з групою. Таким чином досягаються стани згуртованості і референтності групи для її членів. Емоційна ідентифікація членів групи здійснюється тоді, коли з'являється усвідомлення цілісності, автономності, самодостатності, згуртованості групи, виникає відчуття “ми” - наша група, на відміну від “вони” - інші групи. Група-автономія характеризується трьома основними соціально-психологічними особливостями:
1) відособленістю, закритістю від інших груп. Члени групи діють відповідно до правила “сміття з хати не виносити”. Оскільки група є для них референтною, її норми, стандарти, ціннісні орієнтації стають провідними регуляторами їх поведінки; негативні і критикуючі вислови на адресу своєї групи не допускаються;
2) внутрішньою спаяністю, злиттям, сумісністю членів групи, їх лояльністю один до одного;
3) внутрішньогруповою мораллю, що вимагає від кожного члена групи, по-перше, однотипної поведінки: “будь як ми всі”, тобто кожний повинен дотримуватися цінностей, норм, що склалися, стереотипів поведінки, а по-друге, дій на користь своєї групи. Член групи, що порушив цей імператив, буває яким-небудь чином покараний (від найжорсткішої міри - виключення з групи, до більш м'яких і гуманних способів покарання: відмова групи в рекомендації просування по службі, пониження на посаді або неформальному статусі, усунення від участі в дозволі групових проблем і ін.).
Групу-автономію можна охарактеризувати як групу соратників, оскільки вона діє як єдине ціле, і це ціле домінує над кожним, в якійсь мірі пригнічуючи його індивідуальність.