1.Перелік загальних та професійних компетенцій менеджерів з персоналу у сфері управління командами.

Сучасні дослідникикомпетентностного підходу (>А.К.Маркова,Л.А.Степнова, Є.В. Зємцова, А.І.Субетто) виділяють такі основні компетенції менеджерів:

· Орієнтація на результат, досягнення. Здатність нести відповідальність за реалізацію рішень, здатність ставити нові амбіційні цілі з досягненні попередніх. Поведінка, орієнтована на завдання й на відносини.

· Гнучкість. Здатність швидко і адекватно реагувати на позаштатні ситуації, побачити й визначати проблему, знаходити шляхи розв'язання, збирати команду на впровадження, оцінювати результатів.

· Здатність до навчання, самонавчання.Обучаемость, сприйнятливість нових методів і технологіям, вміння застосовувати нове на практиці. Здатність до самоаналізу. Готовність проаналізувати свої досягнення й недоліки,розумно використовувати чужий досвід.

· Вплив-вміння переконувати. Здатність відстоювати особисту думку.Логічність під час конструктивних розмов. Володіння техніками впливу.Уміння ставити правильні питання, визначати ступінь інформованості та емоційний стан партнера.

· Уміння чути інших, приймати зворотний зв'язок. Уміння створювати канали двосторонній комунікації – абстрагуватися від своїх думок і чужих думок, зосереджуватися на словах співрозмовника. Гарна слухова і зорова пам'ять. Уміння ефективно заохочувати.

·Навики презентацій, переговорів. Уміння визначати цілі й завдання презентації, інтереси аудиторії. Побудова ефектного вступу, сполучних фраз. Володіння стратегіями переконання і ораторськими навичками. Уміння обговорювати, пропонувати, вести позиційний торг. Володіння техніками маніпулювання й уміння протистояти їм.

·Клієнтоориентированість. Орієнтація на поточні і перспективні потреби клієнтів. Уміння поводитися коректно з різними типами «важких» клієнтів. Уміння будувати партнерські відносини з клієнтами, вміння розпізнавати додаткові можливості й ризики у відносинах із клієнтами.

· До компетенцій менеджера також можна віднести: аналітичні здібності, креативність, організаторські здібності, вміння у команді та інших.

2. Визначення малої групи.

Якщо вибрати з незліченних визначень малих груп найбільш “синтетичне”, то воно зводиться приблизно до наступного: “Під малою групою розуміється нечисленна по складу група, члени якої об’єднані загальною соціальною діяльністю і знаходяться в безпосередньому особистому спілкуванні, що є основою для виникнення емоційних відносин, групових норм і групових процесів″.

Це достатньо універсальне визначення, що не претендує на точність дефініції і носить скоріше описовий характер, допускає самі різні тлумачення, залежно від того, якому змісту надати включеним в нього поняттям.

Наприклад, в системі інтеракционістськой орієнтації, де початковим поняттям є поняття “взаємодії”, фокус в цьому визначенні убачається саме в тому, що мала група це певна система взаємодії, бо слова “загальна соціальна діяльність” тлумачаться тут в інтер-акционістськом сенсі.

Для когнітівістськой орієнтації в цьому ж визначенні відшукується інший опорний пункт: не важливо, на основі загальної діяльності або простої взаємодії, але в групі виникають певні елементи групової когнітивної структури - норми і цінності, що і є найістотніше для групи.

Це ж визначення у вітчизняній соціальній психології наповнюється новим змістом: встановлення факту “загальної соціальної діяльності” відразу ж задає групу як елемент соціальної структури суспільства, як осередок в ширшій системі розподілу праці.

Наявність в малій групі загальної соціальної діяльності дозволяє інтерпретувати групу як суб’єкта цієї діяльності і тим самим пропонує теоретичну схему для всього подальшого дослідження.

Для того, щоб саме ця інтерпретація придбала достатню визначеність, можна в приведеному визначенні виділити найістотніше і значуще, а саме: “мала група - це група, в якій суспільні відносини виступають у формі безпосередніх особистих контактів″.