15. Релігія та міфологія стародавніх греків.

Міфи становили інтегральну частину давньогрецької релігії. Але початкові релігійні уявлення греків розвивали письменники та поети. Релігія та міфологія греків формується під впливом мистецтва та літератури. Перша збірка давньогрецьких міфів – це поеми Гомера “Іліада” та “Одісея”. В народній теогонії кожний поліс мав своїх богів і свої історії. Спільним було антропоморфне уявлення про богів. Батьком усіх богів був Зевс. Але загальногрецька теогонія була подарована грекам теж поетом: поема Гесіода “Теогонія”, де розповідається про три покоління богів: перший період – космічної еволюції, другий – народження хтонічних богів, третій – олімпійці. Персонажами міфів були не тільки боги, але й діти богів та смертних. Грецька міфологія відіграла велику роль у становленні теоретичної рефлексії – філософії.

І шумери, і вавилонці вважали (подібно до єгиптян), що все народилося з водяного хаосу. Але для них головним богом стає не сонячний бог, а бог неба – Ан. Всесвіт вони називають Ан-Кі. Тобто Небо-Земля, Кі – богиня Землі. Ці два елементи роз’єднуються третім, який має центральне значення для шумерів – Енліль або Ліль (повітря, вітер – атмосфера). З Енліля народжуються і зірки, і сонце, і місяць: він головний. Але ж є ще одна важлива стихія, силу якої відчували на собі шумери. Це вода – Енкі.

Пантеон шумеро-вавилонських богів являв собою щось подібне до зборів, де головував Енліль, далі за рангом ішли сім богів, “що вершили долі”, так звані Аннунаки (тобто сини й дочка Ану), а вже потім ще п’ятдесят “великих богів”. Якщо в Єгипті була еннеада, то тут – “сімка” богів.

Імена богів у шумерів і аккадців схожі:

Ан – Ану,

Енліль – Еліль,

Енкі – Єйя,

Нанна – Сін (бог Місяця),

Інанна – Іштар (богиня кохання).

Міфологія вже була антропоморфною – тобто богів уявляли в образі людей, що одружувалися, хворіли, їли, пили і навіть вмирали

16. Етапи розвитку художньої культури греків.

Періодизацію грецької культури починають з періоду розселення на території Греції, тобто з крито-микенського періоду (3-2ст. до н.е.). В цій культурі відчувається значний вплив данього Єгипту. Головними пам’ятками стали палаци у вигляді лабіринту з яскравими настінними розписами, що свідчать про релігійні уявлення і обрядовість цієї культури. Писемність цього періоду досі не розшифровано.

Другий етап – героїчний або гомерівський – це 11-9 ст. до н.е.. В цей період формуються основні міфологічні уявлення давніх греків, які стають основою для розвитку літератури, філософії, науки.

Третій період – архаїчний (8-6 ст. до н.е.). На цьому етапі формуються полісна система державності, де поліс – це місто та землеробські території, аближені до міста. Серед пам’ток культури перші епічні поеми Гесіода – “Теогонія”, “Роботи і дні”. В образотворчому мистецтві розвинутий розпис посуду міфологічними сюжетами: чорні фігури на жовтій поверхні.

Класичний період (5-4 ст. до н.е.). Культурним центром стають Афіни, де формуєтьс демократиний держ. устрій, закладаються перші філософські школи Сократа, Платона. В цей період закладаються основи театрального мистецтва з двома основними жанрами: трагедія і комедія. Найлавнішмим авторами були Есхіл, Софокл, Еврипід. Батько комедії – Аристофан.

Еліністичний період (4-1 ст. до н.е.) від походів Олесандра Македонського до захоплення грецької території Римом. Відчувався значний вплив Східної культури, центром стає Александрія.

В народній теогонії кожний поліс мав своїх богів і свої історії. Спільним було антропоморфне уявлення про богів (вони поводили себе, як люди: сварились, билися, кохалися – “психологічний антропоцентризм”). У цих грецьких теогоніях Зевс був батьком усіх богів.

Але загальногрецька теогонія була подарована грекам теж поетом: саме поема Гесіода (VIII – VII ст. до н. е.) “Теогонія” і дала назву цьому процесу. Там розповідається про три покоління богів: перший період – космічної еволюції, коли виникають космічні стихії: Хаос → Гея (земля) → Тартар (підземний світ). Із Хаоса → День, Ніч, Повітря, Темрява (пригадайте шумерів).

Другий – народження хтонічних богів, доолімпійських, які уособлювали релігію землі і родючості. Від шлюбу Землі (Геї) та Неба (Урана) народжуються інші боги – так звані Титани.

Третій період – покоління від Кроноса (оскопив батька Урана) і Реї – це олімпійці на чолі із Зевсом. Їх дванадцять.

Персонажами міфів були не тільки боги, а й герої – діти богів і смертних: Прометей, що дав людям вогонь і навчив усьому, Орфей, Геракл.