13. Світогляд та писемність жителів Межиріччя.

Ця культура народилася в епоху неоліту і мала дуже важливий знак – писемність, яка виникла може й раніше, ніж в Єгипті. Але писемність Шумерів відрізнялася і за формою, і за способом запису, які були обумовлені природою Шумера. Матеріалом, що затосовувася для письма стали глина й болотні рослини. Шумери писали на глиняних табличках очеретовими паличками. Спочатку це була піктограма, а згодом клинопис. Існували навіть спеціальні школи для писарів. Доводять, що шумери створили перші астрономічні календарі та правові кодекси, тут була винайдена арифметика і зародилася геометрія, колесо, мали лосить розвинену систему освіти, перший в історії двопалатний парламент, першу легенду про Рай і Потоп.

Вавилонську культуру пов’язували з шумерами спільні уявлення про космогонію та спільна теогонія. У ваилонців, шумерів, аккадців ці боги мали навіть схожі імена й однакові функції. Вони вважали, що все народилося з водяного хаосу. Але навідміну від єгиптян, для них головним богом був бог неба Ан, богиня землі Кі. Всесвіт вони називали Ан-Кі. Пантеон шумеро-вавилонських богів являв собою щось подібне до зборів, де головува бог повітря Енліль, далі за рангом йшли 7 богів, так звані Аннуаки, а вже потім ще 50. Міфологія вже була антропоморфною.

14. Типологічні риси художньої культури Месопотамії.

Художня культура обумовлена релігійними уявленнями. Змінюються погляди людини на життя і на богів. Тут існувала віра в те, що головна мета життя людини – служіння своєму божеству. А це означало, що перш за все треба побудувати дім для бога – святилище (зиккурат). Він мав три або сім ярусів і був чимось схожий на піраміду Джосера. Найбільщ відоми є зиккурат Мардука – бога Вавилона. Найбільш розвинутим різновидом мистецтва була скульптура, що знову відродила магічний образ звіра: бика та лева. Типові риси: схематичні фігури, обличчя-маска, величезні очі, інкрустовані кольоровим камінням. Література складається з міфів. Була створена перша героїчна поема «Епос про Гільгамеша».

І шумери, і вавилонці вважали (подібно до єгиптян), що все народилося з водяного хаосу. Але для них головним богом стає не сонячний бог, а бог неба – Ан. Всесвіт вони називають Ан-Кі. Тобто Небо-Земля, Кі – богиня Землі. Ці два елементи роз’єднуються третім, який має центральне значення для шумерів – Енліль або Ліль (повітря, вітер – атмосфера). З Енліля народжуються і зірки, і сонце, і місяць: він головний. Але ж є ще одна важлива стихія, силу якої відчували на собі шумери. Це вода – Енкі.

Пантеон шумеро-вавилонських богів являв собою щось подібне до зборів, де головував Енліль, далі за рангом ішли сім богів, “що вершили долі”, так звані Аннунаки (тобто сини й дочка Ану), а вже потім ще п’ятдесят “великих богів”. Якщо в Єгипті була еннеада, то тут – “сімка” богів.

Імена богів у шумерів і аккадців схожі:

Ан – Ану,

Енліль – Еліль,

Енкі – Єйя,

Нанна – Сін (бог Місяця),

Інанна – Іштар (богиня кохання).

Міфологія вже була антропоморфною – тобто богів уявляли в образі людей, що одружувалися, хворіли, їли, пили і навіть вмирали