- •5. Людина і культура у концепціях з. Фрейда, к.-г. Юнга.
- •6.Теорія «виклику та відповіді» у концепції а.Тойнбі.
- •7. Ігрова концепція культури й.Хейзингі
- •8. Міф як перша історична культура. Система міфологічних вірувань
- •10. Етапи розвитку єгипетської культури. Писемність єгиптян.
- •11. Вірування стародавніх єгиптян та пантеон єгипетських богів.
- •13. Світогляд та писемність жителів Межиріччя.
- •15. Релігія та міфологія стародавніх греків.
- •16. Етапи розвитку художньої культури греків.
- •17. Релігійні уявлення стародавніх римлян.
- •18. Художня культура Стародавнього Риму.
- •19. Релігія та міфологія жителів Стародавньої Індії.
- •20. Світогляд стародавніх китайців.
- •21.Трипільська культура.
- •22.Скіфська культура та її пам’ятки
- •23.Культура грецьких міст-колоній Північного Причорномор’я.
- •24.Історія створення танаХу та «Старого Заповіту».
- •25. Склад «Нового Заповіту». Ідейний зміст чотирьох Євангелій.
- •26. Особливості середньовічної культури та менталітету.
- •28. Наука і освіта у середньовічній західній Європі.
- •29. Література, музика та театр середніх віків.
- •30. Символіка візантійського хрестово-купольного храму.
- •31. Вплив Візантії на культуру Київської Русі.
- •32. Язичництво дохристиянської Русі, пантеон слов’янських богів.
- •33. Художня культура Київської Русі
- •34. Софія Київська-зразок візантійського хрестово-купольного храму.
- •35. Новгородська та московська школи давньоруського живопису (Феофан Грек та Андрій Рубльов).
- •36. Ідеологія та художні досягнення Ренесансу, вплив на українську культуру.
- •37. Культура Реформації.
- •38. Європейське бароко 17ст. Особливості українського бароко.
- •39.Класицизм як загальноєвропейський стиль мистецтва 17-18ст.
- •40.Просвітництво в Україні 18 ст.
- •41.Романтизм в європейському та українському мистецтві 19 ст.
- •42. Реалізм в європейському та українському мистецтві 19 ст.
- •43. Модернізм як феномен культури 20 ст. Основні напрямки модернізму.
- •44. Історичні передумови виникнення української культури.
- •45. Культуру України 14ст – першої половини 17 ст.
- •46. Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії.
- •47. Книгодрукування в Україні. Іван Федоров.
- •48. Організація освіти в Запорозькій Січі.
- •49. Філософія та поетика українського бароко у творчості Сковороди.
- •50. Архітектура українського бароко.
- •51. Література і театр українського бароко.
- •52. Ренесансно-бароковий синтез в українській іконі першої половини 18 ст.
- •53. Гулак-Артемовський в історії української музики.
- •54. Українська культура 18-першої половини 19 ст.
- •55. Творчість Шевченка – художника.
- •56. Український фольклор в творчості Гоголя.
- •57. Музична творчість Лисенка.
- •58. Український театр в 19 ст.
- •59. Український авангард поч. 20 ст.
- •60. Школа Бойчука в історії української художньої культури 20 ст.
- •61. Лесь Курбас – режисер реформатор.
- •62. Український кінематограф. Творчість Довженка.
- •64. Науково просвітницька діяльність Яворницького.
- •65. Основні тенденції розвитку сучасної української культури.
- •66. Постмодернізм в сучасному українському мистецтві.
65. Основні тенденції розвитку сучасної української культури.
Після проголошення Конституції, в Україні почалася розбудова суверенної держави і виникли принципово новв, формально цілком сприятливі умови для розвитку культури.
Вийшло багато документальних фільмів, присвячених в основному, історичному минулому України. Створено декілька багатосерійних фільмів, серед них "Сад Гетсиманський" за мотивами творів 1.Багряною, "Пастка" (за І.Франком), телесеріал "Роксолана" та ін. Продовження розвитку сучасного театрального мистецтва в Україні пов'язане передусім з діяльністю таких яскравих режисерів, як Р.Віктюк, Б.Жолдак, С.Донченко, Б.Шарварко. Позитивним моментом у роботі державного телебачення стала трансляція художніх фільмів і телесеріалів українською мовою, пе-рекомутація з 1995 р. Суттєво змінило зміст своїх програм Українське радіо. Вони стали професіональними, національне спрямованими. Проте зростає комерціалізація засобів масової інформації - газет, каналів телебачення, радіостанцій, серед яких значна частина орієнтуються на маловибагливого і дезорієнтованого читача, глядача, слухача, поширюючи низькопробну й нерідко просто безвідповідальну інформацію та суррогатні вироби маскультівського ширпотребу. В країнах зі стійкими культурними традиціями подібні "твори" мало впливають на загальну культурну атмосферу в суспільстві, хоча й там на їх шляху вибудовуються перешкоди.
Розвиток української популярної музики останнього десятиліття пов'язаний з іменами І.Білик, П.Зіброва, Т.Повалій, О.Пономарьова, Руслани, А.Кравчука, Ані Лорак, В.Павлика, І.Сказіної та низки інших імен, їх поява і творча революція щільно пов'язана з необхідністю задоволення потреби у своїй національній популярній розважальній музиці як складовій шоу-бізнесу. Видаються спеціальні журнали, присвячені сучасній українській естраді. Складним є розвиток літературного процесу в Україні. З одного боку продовжують творити письменники й поети старшого покоління: І.Драч, В.Дрозд, Р.Іваничук, П.Загребельний, Л.Костенко, Ю.Мушкетик, Б.Олійник, Д.Павличко. З іншого боку література відчуває на собі тиск ринку, вона змушена йти за читачем (покупцем).
66. Постмодернізм в сучасному українському мистецтві.
Постмодерні́зм — світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття 20 століття приходить на зміну модернізмові. Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних. Розвиток постмодернізму
Як філософська категорія, термін «постмодернізм» отримав розповсюдження завдяки філософам Ж. Дерріди, Ж. Батая, М. Фуко і особливо книзі французького філософа Ж.-Ф. Ліотара «Стан Постмодерну» (1979).Постмодерністи, завдяки гіркому історичному досвідові, переконалися у марноті спроб поліпшити світ, втратили ідеологічні ілюзії, вважаючи, що людина позбавлена змоги не лише змінити світ, а й осягнути, систематизувати його, що подія завжди випереджає теорію. Прогрес визнається ними лише ілюзією, з'являється відчуття вичерпності історії, естетики, мистецтва. Реальним вважається варіювання та співіснування усіх (і найдавніших, і новітніх) форм буття.Принципи повторюваності та сумісності перетворюються на стиль художнього мислення з притаманними йому рисами еклектики, тяжінням до стилізації, цитування, переінакшення, ремінісценції, алюзії.
Риси постмодернізму у мистецтві: культ незалежної особистості; потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого; прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні) багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій; бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу; використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя;
зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний і сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.; у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, діловий тощо);
суміш багатьох традиційних жанрових різновидів; сюжети творів — це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох; запозичення, перегуки спостерігаються не лише на сюжетно-композиційному, а й на образному, мовному рівнях; як правило, у постмодерністському творі присутній образ оповідача; іронічність та пародійність. Постмодернізм у сучасній українській літературі виявляється в творчості Ю. Андруховича, Ю. Іздрика, Л. Дереша, О. Ульяненка, С. Процюка, В. Медведя, О. Забужко та інших.