10. Етапи розвитку єгипетської культури. Писемність єгиптян.

Перші відомості про Єгипет ми знайдемо в Біблії та “Історії” давньогрецького історика Геродота, який у V ст. до н. е. відвідує Єгипет і записує багато спогадів, перш за все жерців, про історію країни. Наукове вивчення історії і культури почалося в ХІХ ст., коли в 1812 р. англієць Юнг і француз Франсуа Шампольон знайшли засіб розшифрувати єгипетське письмо і з того часу всі написи на стінах саркофагів, пірамід, вся єгипетська література стали доступними для дослідження.

Самі єгиптяни називали свою країну “Кеме”, що на семітській мові, близькій до давньоарабської і давньоєврейської, означає “Чорна земля”, підкреслюючи родючість цієї землі у протилежність пустелі – “Червоній землі”.

Перші відомості про Єгипет ми знайдемо в Біблії та «Історії» давньогрецбкого історика Геродота. Самі Єгиптяни називали свою країну «Кеме» («Чорна земля»).

Виділяють такі періоди в розвитку Єгипту:

1.Раннє царство 3200-2800 р. до н.е. (1-2 династії);

2.Стародавнє царство 2800-2400 р. до н.е. (3-4 династії);

3.Середнє царство XXI-XVIII ст. до н.е. (11-13 династії);

4.Нове царство XVI-XI ст. до н.е. (18-20 династії);

5.Пізнє царство XI-332 р. до н.е., коли Олександр Македонсткий підкорив Єгипет. Єгипет – це не тільки найдавніша імперія в світовій історії, але й країна, що дала один з перших зразків писемності.

. Писемність виникає на зламі ІV – ІІІ тис. до н. е. і стає наслідком процесу формування ієрогліфічного письма з піктограми (тобто письма малюнкового).

Виходячи з уявлень (первісних) про магічний зв’язок між зображенням (знаком) та предметом, давні єгиптяни в малюнках відтворюють слово. Так, дві хвилясті лінії були знаком води, чотирикутник – знаком дому (згадайте про первісні геометричні символи для кочових та осідлих народів); це були малюнки-образи.

Н априклад, рот - , хліб - , серце -

За допомогою образів зображувалися і дії (відкриті двері – це відкриття чогось, птах, що крокує, – мандри), і поняття (істина – перо страуса).

11. Вірування стародавніх єгиптян та пантеон єгипетських богів.

Вірування єгиптян зумовлені навеолишнім світом. Перш за все, початком життя була водаю Тож в усіх мфах спочатку існувала тільки вода, первісний Океан, хаос, світ темряви. Сонце займає в пантеоні єгипетських богів головне місце, це творець, воно має багато імен: Ра (полуденне), Атум (вечірнє), Хепрі (ранкове), Атон.

Різні єгипетські міфи по різному тлумачать, як було створено світ і богів, але спільне те, що головним був бог сонця, який сотворив інших богів, а також те, що процес створення людини не розглядається як головний, тому що людина в міфологічному світі – лише частка природи.

Атум-Ра>Шу (бог повітря) і Теф нут (богиня вологи)> Геб (бог землі) і Нут (богиня неба).

А вже ці боги дають життя наступному поклінню богів, які стояли ближче до людей: два брати й дві сестри, що одружилися – Ісді, Нефтіда, Осіріс, Сет. Це була еннеада головних богів Єгипту.

Крім них в пантеон входили ще багато богів: кожен ном (42) мав свого бога.

Міфологія Єгипту мала зооморфний характер, тобто боги зображувалися напівлюдиною, напівтвариною або рослиною. Найчастіше зустрічались – Лотос (сакральна квітка), пальма, дерево ішед. Сакральні тварини: птахи – сокіл, жук-скарабей, змій-урей, птах ібіс.

Ра зображувався як сокіл або з головою сокола; Хепрі – з головою жука-скарабея або з дисокм над головою із зобр. скарабея; Анубіс – покровитель померлих – з головою шакала; Тот – бог того світу – з головою ібіса; Хнум – бог , що створив людей з глини на гончарному крузі – з головою барана. Ра – зображувався як сокіл або з головою сокола.

Хепрі (ранкове сонце) – з головою жука-скарабея або з диском над головою із

зображенням скарабея.

Анубіс – покровитель померлих, що готує тіло до бальзамування, тобто витягує

внутрішні органи, – з головою шакала.

Тот – бог того світу, Місяця, що записує результати суду Осіріса, – з головою ібіса

(Бену).

Хнум – бог, що створив людей з глини на гончарному крузі, – з головою барана.

Заупокійний культ займає центральне місце у віруваннях єгиптян і походить з віри єгиптян у вічне життя, індивідуальне безсмертя. Він спирається на уявлення (а вони теж походять з міфологічних первісних уявлень про душі й тіла – анімізм), що вмирає тільки тіло – каї, а залишаються безсмертними інші іпостасі людини: ім’я – рен, душа – ба (відлітає у вигляді птаха), двійник, або життєва сила – ка. Вони продовжують життя після смерті, щоб вони жили, їх треба увіковічити: 1) написати (ім’я); 2) намалювати (сцени з життя, щоб ка могло впізнати тіло, яке воно залишило); 3) дати їм обереги в подорожах по загробному життю.

12. Художня культура Стародавнього Єгипту та її зв'язок з заупокійним культом

Заупокоєний культ займає центральне місце у віруванні єгиптян і походить з віри єгиптян у вічне життя, індивідуальне безсмертя. Він спирається на уявлення, що вмирає тільки тіло, а залишаються безсмертними інші іпостасі людини.

Велику роль грали обереги, які були магічною формулою, знання якої було необхідне мертвому, щоб загробні чудовиська не знищили людину.

Головним володарем потойбічного свтіу був Осіріс, бог, що уособлював відродження всього живого після смерті, родючість, вічне життя природи. За уявленням єгиптян, коли людина вмирала, то на неї чекав суд Осіріса. Суд заключався в тому, що на терезах важили серце померлого, яке клали на одну тарілку, а на іншу – богиню істини Маат. Якщо серце переважувало або недоважувало, то засуджували.

Художня культура Стародавнього Єгипту, як і культура взагалі, були обумовлені заупокійним культом і соціальним устроєм єгипту. Все життя людини було лише короткою підготовкою до вічного життя. Тому мистецтво було підпорядковане цій ідеї. Дім для померлого – усипальник – маф форму піраміди. Найдавніша – піраміда Джосера. Три славнозвісні піраміди в Гізі: найбільша Хеопса, пірмаіда Хефрена з великим Сфінксом, піраміда Мікеріна. В епоху Нового царства з’являється багато храмів для богів (храм Амона-Ра в Луксорі та Карнаці). В образотворчому мистецтві склався чіткий канон: зображення людини являло собою розпростерту фігуру, фронтальне зображення, ієрогліфічні надписи, зображення розташоване рядками.

Скульптура – теж канонічна: фронтальність, симетрія, статика, канон форм, два різновиди – та, що сидить і руки тримає на колінах., портретна схожість. В епоху Нового царства зображення стають більш вишуканими, грандіозними, посилюється декоративність, акцентується простота і натуральність.