43. Модернізм як феномен культури 20 ст. Основні напрямки модернізму.

Специфічним культурним феноменом XX ст. називають моде­рнізм. Модернізм (від "modern" - новий) - термін сумарний, який позначає велику кількість не схожих між собою, різноманітних і су­перечливих художніх напрямів у світовій культурі XX ст. Модер­нізм - це культура, яка заздалегідь протиставляє себе будь-якому різновиду традиційної культури.

Першою стадією розвитку модернізму став згадуваний у попере­дньому розділі декаданс - напрямок культури кінця XIX - початку XX ст., який характеризується переважно занепадницьким настроєм, песимізмом, тугою за втраченими суспільством духовними ідеалами, самодостатнім естетизмом.

Найбільш яскраво декадентські мотиви знайшли відображень у творчості символістів, які подекуди називали себе співцями занепаду та загибелі відомого досі світу, хоча й проголошували можливість його майбутнього відродження з попелу руїн. Символісти приділяють увагу внутрішньому світу людини, глибинам душі, якії пов'язують з містичними уявленнями, таєм­ними силами, потойбічним світом. Симвслізм знайшов розвиток в літературі та музиці.

Більшість дослідників пояснює виникнення модернізму своєрідною світоглядною та художньо-естетичною реакцією на глибоку духовну кризу суспільства. Крім того, поглиблюється процес самопізнання людини, відкриття в індивіді невідомих до того науці таємниць. З'явилась потреба у нових засобах виразності в літературі, музиці, жи вописі, архітектурі, скульптурі, кіномистецтві тощо.

Виникнення розвиненого, вже позадекадентського модерніз­му більшість дослідників пов'язує з експресіонізмом (від франц. expression - "вираження"). Батьківщиною експресіонізму була Ні­меччина, де виникли перші спілки молодих художників, занепокоє­них долею культури напередодні першої світової війни. Художникам експресіоністам світ вбачався абсурдним, негармонійним і хао­тичним, ворожим щодо "природної"" людини. Тому ставлення до дійсності визначалось тим, що предмети і явища отримували влас­тивості особистих почуттів і рис художника. Свої почуття, світогля­дні установки, враження від буремних подій і спосіб художнього Початок абстракціонізму (від лат. "далекий від дійсності") припадає на 10-ті pp. нашого століття, а друга хвиля його розквіту почалася вже після Другої світової війни (супрематизм, неопласти-цизм тощо). Абстракціонізм - це безпредметне мистецтво, яке пов­ністю відмовляється від зображення реальної дійсності і людини. Вже з перших кроків існування абстракціонізм поділявся на два ос­новні різновиди. Для першого напряму характерним було прагнення до гармонізації безформених кольорових композицій; для другого -створення геометричних абстракцій. Засновником першого напряму абстракціонізму є росіянин Ва­силь Кандинський.

44. Історичні передумови виникнення української культури.

Більша роль в об'єднанні східно-слов'янських племен, централізації влади належить Києву - матері міст росіян, що уже в ІX в. став важливим ремісничим, торговельним і культурним центром.

Передумови для державотворення (господарські, соціальні, політичні) розвивалися протягом ІV-Vlіі вв. На початку ІX в. ця держава зложилася із центром у Києві й плин двох сторіч воно стало одним з могутніх государств раннесредневековой Європи. Культура Київської Русі включала, убирала в себе найрізноманітніші елементи від найближчих сусідів і була пов'язана з культурою Народів Центральної й Західної Європи, Передній Азії й Хазарии, Античною греко-римською культурою й середньовічної візантійської. Давньоруська культура була настільки висока, що дала можливість Київської Русі досить швидко сприйняти багатовікову культуру Візантії, вплив якої в цей час було найдужчим у різноманітних сферах - від релігії, писемності, мистецтва до архітектурної майстерності. Однак Київська Русь не розчинилася у високорозвиненій візантійській цивілізації, а використала її досягнення для створення своєї самобутньої й оригінальної культури, що стала важливою частиною в скарбниці світової культури.