41.Романтизм в європейському та українському мистецтві 19 ст.

Романтизм виник в 1790-і рр. спочатку в Германії, а потім розповсюдився по всій Європі, пізніше Північній Америці. Його ідейним грунтом були криза раціоналізму Освіти, художні пошуки передромантичних течій. Романтизм — це естетична революція, яка замість науки і розуму ставить художню творчість індивідуума. Основна межа романтизму як рухи — прагнення протиставити нову систему цінностей: культ творчості, примат уяви над розумом, критику логічних, естетичних і моральних абстракцій, заклик до розкріпачення особових сил людини, проходження природі, міф, символ, прагнення до синтезу і виявлення взаємозв'язку всього зі всім. Романтизм виявляється у всіх видах мистецтва: літературі, образотворчому мистецтві, музиці і ін

42. Реалізм в європейському та українському мистецтві 19 ст.

Реалі́зм— стиль і метод у мистецтві й літературі, а також філософська доктрина, яка вчить, що предмети видимого світу існують незалежно від людського відчування і пізнання.

Реалістичні доктрини були розвинуті ще античними греками та середньовіччям, проте найбільший їх розвиток припадає на 19 і 20 століттях. У мистецтві й літературі реалізм прагне до найдокладнішого опису спостережених явищ, без ідеалізації. Проте поняття реалізм дуже широке: реалістичним можна назвати монументальне єгипетське мистецтво, але реалістами є й митці, які з фотографічною точністю копіюють природу. Популярність реалізму зумовлена загальною доступністю і зрозумілістю його мистецьких засобів, тому його тенденції в українському мистецтві проявлялися за кожної доби і як стиль він актуальний понині.

У мистецтві, найстаріша українська ікона і стінопис були фактично творами реалізму. Відхід від цього принципу помічається вже в 16 столітті: спочатку в портреті, — а згодом і в реалістичному мистецтві. У старому українському мистецтві реалізм рідко виступав у чистому виді, як це було, наприклад, у Голландії або Італії; він був тільки складовою, хоч і основною частиною таких стилів, як бароко, рококо, ампір, класицизм. У своїх суто реалістичних формах він виступив щойно з пол. 19 ст. Реаліст Т. Шевченко, з своїм гаслом «ні однієї риски без натури», стояв на межі академізму й тієї класицистичної традиції, яку в Петербурзі залишили його попередники: Д. Левицький і В. Боровиковський. Ці елементи, разом з відкриттям українського сюжету (природи, людини, історії) зробили з Шевченка ту ланку, яка поєднала давнє українське мистецтво з новим. Фактично добою реалізму в українському мистецтві стала доба передвижників, у лавах яких було чимало українців. Характерно, що українське народне мистецтво не приймало реалізму як такого, — а завжди намагалося перетворити його своїми стилістичними засобами, де основою були вимоги ритму й гармонії. На Радянській Україні спроби ввести в кераміку, вишивку й килимарство реалістичні портрети були настільки невдалі, що їх здебільшого залишено.

У літературі український реалізм почався з половини 19 ст., прийшовши на зміну романтизмові, від якого він перебрав захоплення етнографізмом та героїзацію історичних постатей. Визначальні риси реалізму: раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів);правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей;принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність;характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя;конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди;вільна побудова творів;превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва;розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей.