- •5. Людина і культура у концепціях з. Фрейда, к.-г. Юнга.
- •6.Теорія «виклику та відповіді» у концепції а.Тойнбі.
- •7. Ігрова концепція культури й.Хейзингі
- •8. Міф як перша історична культура. Система міфологічних вірувань
- •10. Етапи розвитку єгипетської культури. Писемність єгиптян.
- •11. Вірування стародавніх єгиптян та пантеон єгипетських богів.
- •13. Світогляд та писемність жителів Межиріччя.
- •15. Релігія та міфологія стародавніх греків.
- •16. Етапи розвитку художньої культури греків.
- •17. Релігійні уявлення стародавніх римлян.
- •18. Художня культура Стародавнього Риму.
- •19. Релігія та міфологія жителів Стародавньої Індії.
- •20. Світогляд стародавніх китайців.
- •21.Трипільська культура.
- •22.Скіфська культура та її пам’ятки
- •23.Культура грецьких міст-колоній Північного Причорномор’я.
- •24.Історія створення танаХу та «Старого Заповіту».
- •25. Склад «Нового Заповіту». Ідейний зміст чотирьох Євангелій.
- •26. Особливості середньовічної культури та менталітету.
- •28. Наука і освіта у середньовічній західній Європі.
- •29. Література, музика та театр середніх віків.
- •30. Символіка візантійського хрестово-купольного храму.
- •31. Вплив Візантії на культуру Київської Русі.
- •32. Язичництво дохристиянської Русі, пантеон слов’янських богів.
- •33. Художня культура Київської Русі
- •34. Софія Київська-зразок візантійського хрестово-купольного храму.
- •35. Новгородська та московська школи давньоруського живопису (Феофан Грек та Андрій Рубльов).
- •36. Ідеологія та художні досягнення Ренесансу, вплив на українську культуру.
- •37. Культура Реформації.
- •38. Європейське бароко 17ст. Особливості українського бароко.
- •39.Класицизм як загальноєвропейський стиль мистецтва 17-18ст.
- •40.Просвітництво в Україні 18 ст.
- •41.Романтизм в європейському та українському мистецтві 19 ст.
- •42. Реалізм в європейському та українському мистецтві 19 ст.
- •43. Модернізм як феномен культури 20 ст. Основні напрямки модернізму.
- •44. Історичні передумови виникнення української культури.
- •45. Культуру України 14ст – першої половини 17 ст.
- •46. Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії.
- •47. Книгодрукування в Україні. Іван Федоров.
- •48. Організація освіти в Запорозькій Січі.
- •49. Філософія та поетика українського бароко у творчості Сковороди.
- •50. Архітектура українського бароко.
- •51. Література і театр українського бароко.
- •52. Ренесансно-бароковий синтез в українській іконі першої половини 18 ст.
- •53. Гулак-Артемовський в історії української музики.
- •54. Українська культура 18-першої половини 19 ст.
- •55. Творчість Шевченка – художника.
- •56. Український фольклор в творчості Гоголя.
- •57. Музична творчість Лисенка.
- •58. Український театр в 19 ст.
- •59. Український авангард поч. 20 ст.
- •60. Школа Бойчука в історії української художньої культури 20 ст.
- •61. Лесь Курбас – режисер реформатор.
- •62. Український кінематограф. Творчість Довженка.
- •64. Науково просвітницька діяльність Яворницького.
- •65. Основні тенденції розвитку сучасної української культури.
- •66. Постмодернізм в сучасному українському мистецтві.
37. Культура Реформації.
Початок пізнього Відродження в Італії у часі збігся з початком доби Реформації, яку інколи називають Північним Ренесансом, і яка об'єднує культурний розвиток країн Північної Європи - Німеччини, Нідерландів, Швеції, Франції, Англії, а також (частково) Іспанії. Ідейна боротьба в цих країнах в XVI-XVII ст. виступає під прапором кардинальної церковної реформи. Суспільно-політичний рух Реформації відіграв величезну, якщо не визначальну роль у становленні буржуазно-демократичних суспільств і створенні засад нової європейської культури. Існує також думка, що Ренесанс і Реформація - це протилежні одне одному явища, більш того, Реформацію вважають реакцією на Відродження. У дійсності це були два паралельні духовні рухи, початково міцно пов'язані між собою на основі гуманістичного вивчення і критики латинського тексту Біблії. Однак розкол у рядах ренесансних і реформаційних гуманістів справді відбувається після жвавої переписки між ренесансним гуманістом Еразмом Ротердамським і Мартіном Лютером. Слід відзначити також, що реформаційна ідеологія досить швидко поширилася серед населення багатьох країн Європи, набуваючи все нових і нових форм, тоді як ренесансна культура лишилася надбанням вузького прошарку гуманістів і досить скоро розчинилася в нових ідейних течіях.
Одним з важливих наслідків Реформації і, як часто вважають, одним з її різновидів став також початок Контрреформації всередині католицької церкви, яка нарешті усвідомила необхідність внутрішньої реорганізації і пішла на її здійснення після Тридентського "вселенського" собору, засідання якого розтягайся на 18 років (1545-1563).
На відміну від елітарного Відродження, Реформація намагалась охопити найширші верстви населення. Крім того, антигуманістична спрямованість Реформації проявлялася у тому, що "звільнення" людини пов'язувалося з ідеологією, яка принижує її, стверджує її зіпсованість, принципову несвободу навіть у досягненні "спасіння". Реформаційний рух, з одного боку, відбивав уже існуючі в широких колах європейської громадськості умонастрої, а з іншого - відкрив шляхи формування цілком нової художньої культури.
38. Європейське бароко 17ст. Особливості українського бароко.
Отже, бароко і класицизм можна розглядати як культурно-світоглядні явища перехідного періоду — від Реформації до Просвітництва. Бароко – це перший для всіх європейських культур художній напрям. Це загальноєвропейський стиль
Хронологічні рамки бароко в Україні: кінець XVI ст. – XVIІІ ст.
В Україні значення бароко було іншим, ніж у західноєвропейських країнах, де воно прийшло на зміну Ренесансу і мало значення реакції на Ренесанс. У східних слов’ян не було Ренесансу, тому бароко взяло на себе функцію Ренесансу і включало такі ренесансні явища:розвиток особистого начала в культурі; секуляризацію культури;р озвиток наукового світосприйняття.
До того ж не було відходу від Середньовіччя, зберігалися його елементи Східнослов’янське бароко – це частина того “сповільненого Ренесансу”, що продовжувався аж до початку ХІХ ст. у східнослов’янських культурах. Крім цього, в Україні бароко було шляхом європеїзації своєї культури, переключаючи її в європейську систему жанрів і художніх форм. Саме воно об’єднало культуру слов’ян з культурою Західної Європи. А українська культура стала провідником цих процесів і для Росії, включивши і її у європейські процеси.
По-перше, бароко – це мистецтво синтезу, об’єднання-зіткнення суперечностей: земного і небесного, духовного і світського, античності і християнства. Тут дивовижно поєднуються: міфологічні (язичницькі) і біблійні образи; чуттєвість і аскетизм; абстрактність і натуралістична конкретність; фантастика і правдоподібність. Це завжди поєднання непоєднуваного. Фіксуючи трагічні суперечності дійсності, бароко фокусує увагу на темах: життя і смерті; тлінності і вічності; суєти і щастя.
Це породжує барокові ідеї: “життя як сон” і “життя як театр” – тобто центральну в бароко ідею ілюзорності, марності людських справ. Захоплення декором, формою, вишуканою і віртуозною, емоційність - такі стильові ознаки притаманні літературі, архітектурі, образотворчому мистецтву і музиці українського бароко.