- •5. Людина і культура у концепціях з. Фрейда, к.-г. Юнга.
- •6.Теорія «виклику та відповіді» у концепції а.Тойнбі.
- •7. Ігрова концепція культури й.Хейзингі
- •8. Міф як перша історична культура. Система міфологічних вірувань
- •10. Етапи розвитку єгипетської культури. Писемність єгиптян.
- •11. Вірування стародавніх єгиптян та пантеон єгипетських богів.
- •13. Світогляд та писемність жителів Межиріччя.
- •15. Релігія та міфологія стародавніх греків.
- •16. Етапи розвитку художньої культури греків.
- •17. Релігійні уявлення стародавніх римлян.
- •18. Художня культура Стародавнього Риму.
- •19. Релігія та міфологія жителів Стародавньої Індії.
- •20. Світогляд стародавніх китайців.
- •21.Трипільська культура.
- •22.Скіфська культура та її пам’ятки
- •23.Культура грецьких міст-колоній Північного Причорномор’я.
- •24.Історія створення танаХу та «Старого Заповіту».
- •25. Склад «Нового Заповіту». Ідейний зміст чотирьох Євангелій.
- •26. Особливості середньовічної культури та менталітету.
- •28. Наука і освіта у середньовічній західній Європі.
- •29. Література, музика та театр середніх віків.
- •30. Символіка візантійського хрестово-купольного храму.
- •31. Вплив Візантії на культуру Київської Русі.
- •32. Язичництво дохристиянської Русі, пантеон слов’янських богів.
- •33. Художня культура Київської Русі
- •34. Софія Київська-зразок візантійського хрестово-купольного храму.
- •35. Новгородська та московська школи давньоруського живопису (Феофан Грек та Андрій Рубльов).
- •36. Ідеологія та художні досягнення Ренесансу, вплив на українську культуру.
- •37. Культура Реформації.
- •38. Європейське бароко 17ст. Особливості українського бароко.
- •39.Класицизм як загальноєвропейський стиль мистецтва 17-18ст.
- •40.Просвітництво в Україні 18 ст.
- •41.Романтизм в європейському та українському мистецтві 19 ст.
- •42. Реалізм в європейському та українському мистецтві 19 ст.
- •43. Модернізм як феномен культури 20 ст. Основні напрямки модернізму.
- •44. Історичні передумови виникнення української культури.
- •45. Культуру України 14ст – першої половини 17 ст.
- •46. Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії.
- •47. Книгодрукування в Україні. Іван Федоров.
- •48. Організація освіти в Запорозькій Січі.
- •49. Філософія та поетика українського бароко у творчості Сковороди.
- •50. Архітектура українського бароко.
- •51. Література і театр українського бароко.
- •52. Ренесансно-бароковий синтез в українській іконі першої половини 18 ст.
- •53. Гулак-Артемовський в історії української музики.
- •54. Українська культура 18-першої половини 19 ст.
- •55. Творчість Шевченка – художника.
- •56. Український фольклор в творчості Гоголя.
- •57. Музична творчість Лисенка.
- •58. Український театр в 19 ст.
- •59. Український авангард поч. 20 ст.
- •60. Школа Бойчука в історії української художньої культури 20 ст.
- •61. Лесь Курбас – режисер реформатор.
- •62. Український кінематограф. Творчість Довженка.
- •64. Науково просвітницька діяльність Яворницького.
- •65. Основні тенденції розвитку сучасної української культури.
- •66. Постмодернізм в сучасному українському мистецтві.
34. Софія Київська-зразок візантійського хрестово-купольного храму.
Софія Київська – друга після Десятинної церкви мурована великомасштабна споруда міста, будівництво якої розпочато 1017 р. і тривало 10 років. Для храму властивий закон мистецького синтезу. Монументальні мозаїчні чи фрескові зображення інтер’єру собору існували передусім, як архітектурні складові компоненти. Це оранта в центральній вівтарній ніші, Пан-тократор, що благословляє, причастя апостолів тощо. Софія Київська – хрестовокупольний храм з хрещатим під купольним простором, тринадцятиглавий, оточений з трьох боків двома рядами відкритих галерей. Із заходу між зовнішніми галереями споруджені дві вежі зі сходами на другий поверх. В архітектурі Софії простежуються традиції візантійського зодчества і Зах. Європи, що в поєднанні з власними традиціями створили храм з неповторними ознаками. У художньому задумі собору виняткову роль виконує синтез мистецтва: стіни, склепіння, куполи, арки, стовпи, вкривають мозаїка і фрески, мармурові прикраси на вівтарній перегородці, одвірках, порогах, мозаїчні підлоги собору.
35. Новгородська та московська школи давньоруського живопису (Феофан Грек та Андрій Рубльов).
Розвиток рос. живопису характеризується двома основними тенденціями:
-розвиток місцевих шкіл на основі традицій, що зложилися в до монгольський період;
-початок процесу злиття місцевих худ. шкіл у єдину загальноросійську мальовничу школу.
Основним напрямком у розвитку живопису як і раніше був іконопис. Новгородська іконописна школа характеризується лаконічними композиціями, чіткістю малюнка, чистотою фарб, високою технікою. Провідне місце займає Московська школа, що склалася на основі Ростово-Суздальської й що увібрала в себе кращі досягнення всіх рос. шкіл. Величезний внесок у розвиток рос. живопису вніс геніальний художник Феофан Грек, що приїхав з Візантії. Його здобутки (фрески, ікони) відрізняються монументальністю, виразністю образів, сміливою і вільною мальовничою манерою. У творчості Грека виділяються 2 періоди: бунтарський новгородський і більш спокійний московський. У Москві Грек розписав церкву Різдва Богородиці, Архангельський собор у Кремлі й разом з Рубльовим і старцем Прохором – Благовіщенський собор у Кремлі. Найвищий розквіт Московської школи пов’язують з ім’ям сучасника Грека великого рос. Художника Рубльова, канонізованого Російською Православною церквою. Його твори відрізняють велика людяність і піднесена натхненність образів у сполученні з м’якістю і ліризмом. Найвідоміший його твір, що став однією з вершин світового мистецтва – ікона Трійця, написана для іконостаса Троїцького собору Троїце-Сергієвої лаври.
36. Ідеологія та художні досягнення Ренесансу, вплив на українську культуру.
Характерною рисою мистецтва Ренесансу став повний перегляд цієї традиції. Настає розквіт реалістично-піднесеного живопису, який спирався на ідею зв'язку між досконалою людиною і прекрасною природою. Для художників Відродження головними залишаються картини релігійного змісту. Але тепер і Мадонна, і Ісус, і святі - це люди з плоті і крові, їх руки, риси обличчя виказують їх цілком зрозумілі кожній земній людині почуття. Більш того, ці вівтарні образи стали схожі на живих і прекрасних людей. У такий спосіб стверджувалася ідея потенційної "богоподібності" реальної людини. Архітектура, скульптура і живопис в італійських містах досягають свого розквіту. Мистецтва перестали бути безіменними і остаточно перейшли до рук художника-професірнала. При цьому італійські митці навмисне уникали добре їм відомі канони готичного мистецтва, з яким пов'язувався раціоналістичний схоластицизм. Альтернативою стало повернення до антчних, звернення до візантійських та арабських традицій, які творчо переосмислювалися. Художник має бути творцем, а не плагіатором, має передати особисте ставлення до зображуваного і має отримати відповідну винагороду як оцінку свого особливого бачення. Певні ознаки спадкоємності від готики та візантійського іконопису все ще зберігаються (видовженість фігур, усталена заданість поз і рухів, наслідування композицій тощо), але техніка малюнку і навколосюжет-ний простір разюче змінюються, стаючи напрочуд реалістично близькими й знайомими кожному глядачеві