- •5. Людина і культура у концепціях з. Фрейда, к.-г. Юнга.
- •6.Теорія «виклику та відповіді» у концепції а.Тойнбі.
- •7. Ігрова концепція культури й.Хейзингі
- •8. Міф як перша історична культура. Система міфологічних вірувань
- •10. Етапи розвитку єгипетської культури. Писемність єгиптян.
- •11. Вірування стародавніх єгиптян та пантеон єгипетських богів.
- •13. Світогляд та писемність жителів Межиріччя.
- •15. Релігія та міфологія стародавніх греків.
- •16. Етапи розвитку художньої культури греків.
- •17. Релігійні уявлення стародавніх римлян.
- •18. Художня культура Стародавнього Риму.
- •19. Релігія та міфологія жителів Стародавньої Індії.
- •20. Світогляд стародавніх китайців.
- •21.Трипільська культура.
- •22.Скіфська культура та її пам’ятки
- •23.Культура грецьких міст-колоній Північного Причорномор’я.
- •24.Історія створення танаХу та «Старого Заповіту».
- •25. Склад «Нового Заповіту». Ідейний зміст чотирьох Євангелій.
- •26. Особливості середньовічної культури та менталітету.
- •28. Наука і освіта у середньовічній західній Європі.
- •29. Література, музика та театр середніх віків.
- •30. Символіка візантійського хрестово-купольного храму.
- •31. Вплив Візантії на культуру Київської Русі.
- •32. Язичництво дохристиянської Русі, пантеон слов’янських богів.
- •33. Художня культура Київської Русі
- •34. Софія Київська-зразок візантійського хрестово-купольного храму.
- •35. Новгородська та московська школи давньоруського живопису (Феофан Грек та Андрій Рубльов).
- •36. Ідеологія та художні досягнення Ренесансу, вплив на українську культуру.
- •37. Культура Реформації.
- •38. Європейське бароко 17ст. Особливості українського бароко.
- •39.Класицизм як загальноєвропейський стиль мистецтва 17-18ст.
- •40.Просвітництво в Україні 18 ст.
- •41.Романтизм в європейському та українському мистецтві 19 ст.
- •42. Реалізм в європейському та українському мистецтві 19 ст.
- •43. Модернізм як феномен культури 20 ст. Основні напрямки модернізму.
- •44. Історичні передумови виникнення української культури.
- •45. Культуру України 14ст – першої половини 17 ст.
- •46. Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії.
- •47. Книгодрукування в Україні. Іван Федоров.
- •48. Організація освіти в Запорозькій Січі.
- •49. Філософія та поетика українського бароко у творчості Сковороди.
- •50. Архітектура українського бароко.
- •51. Література і театр українського бароко.
- •52. Ренесансно-бароковий синтез в українській іконі першої половини 18 ст.
- •53. Гулак-Артемовський в історії української музики.
- •54. Українська культура 18-першої половини 19 ст.
- •55. Творчість Шевченка – художника.
- •56. Український фольклор в творчості Гоголя.
- •57. Музична творчість Лисенка.
- •58. Український театр в 19 ст.
- •59. Український авангард поч. 20 ст.
- •60. Школа Бойчука в історії української художньої культури 20 ст.
- •61. Лесь Курбас – режисер реформатор.
- •62. Український кінематограф. Творчість Довженка.
- •64. Науково просвітницька діяльність Яворницького.
- •65. Основні тенденції розвитку сучасної української культури.
- •66. Постмодернізм в сучасному українському мистецтві.
24.Історія створення танаХу та «Старого Заповіту».
Старий Заповіт – древнє єврейське Священне Писання, загальний священний текст іудаїзму та християнства, імовірно написаний в 15-4 ст. до н.е. Невідомо, хто зібрав книги Старого Завіту воєдино, але за єврейською традицією вважається, що це був Ездра з помічниками. Близбко 270 року до н.е. по розпорядженню єгипетського царя до Александрії були запрошені 70 єврейських тлумачників з Єрусаліму, які переклали всі книги із староєврейської мови на грецьку.
Перші букви назв трьох частин Писання (Тора, Невіїм, Кентувім) у складі іудейського канону складають слово ТАНАХ. Ділення ТАНАХа на три частини засвідчено багатьма древніми авторами на рубежі нашої ери. Умовно книги Суддів і Рут, Ієремії і Плач Ієремії, Ездри і Ніємії попарно вважаються як одна книга по загальному авторові, так що загалтне число книг ТАНАХа прирівнюється до 22 по числу букв єврейського алфавіту. Багато древніх авторів налічують в ТАНАХі 24 книги.
25. Склад «Нового Заповіту». Ідейний зміст чотирьох Євангелій.
Найбільше значення для розвитку культури мали поява, швидкий розвиток і поширення християнства, яке стало ще однією світовою релігією. Основи християнського віровчення викладено у другій частині Біблії - Новому Завіті, повні зведення якого відомі з II ст. Новий Завіт складається з чотирьох Євангелій (з грецької - "добрих вісток"), написаних апостолами (посланцями) Матвієм, Марком, Лукою та Іоанном; Книги діянь апостолів, авторство якої приписують апостолу Луці; Послань апостолів (сімох соборних послань до християн усього світу апостолів Якова, Петра, Іоанна, Іуди й чотирнадцяти послань до окремих церков та осіб апостола Павла); Апокаліпсису або Одкровення апостола Іоанна.
На відміну від Старого Завіту, власне християнська частина Біблії переходить етнічні та всі інші обмеження й адресується усім людям незалежно від походження, соціального статусу, віку, статі тощо. Всеохопність християнства виражає форма чотирьох Євангелій, кожне з яких передбачає або свого адресата (євреї - Матвій, язичники - Марк), або рівень сприйняття ("земний" - Лука, "небесний" - Іоанн). У Євангеліях описано обставини народження, земного проповідницького життя, мученицької смерті та воскресіння боголюдини Ісуса Христа, чия особа й становить центральну вісь християнської релігії. У Книзі діянь апостольських розповідається про те, як виконували свою місію посланництва учні Христа. У соборних посланнях апостоли роз'яснюють окремі аспекти вчення Христа. Чи не найвагоміший внесок у справу розповсюдження християнства по всьому світу і першої розробки християнської догматики зробив апостол Павло, який спочатку навіть брав участь у переслідуваннях перших християн, але після свого чудесного навернення подвижницьким життям здобув звання першоапостола. В Апокаліпсисі викладено майбутню долю церкви Христової та розповідається про кінець цього світу, друге пришестя Ісусове, Страшний Суд і Небесний Ієрусалим, для райського життя в якому воскреснуть усі праведники.