3.7. Захворювання та ушкодження хребта, спинного мозку і таза

3.7.1. Вади розвитку хребта

Аномалії розвитку хребців

Аномалії розвитку хребців виникають внаслідок порушень ембріонально­го розвитку хребта, інколи відбувається зрощення декількох його сегментів. Так, злиття першого шийного хребця (атланта) з потиличною кісткою нази­вається окципіталізацією, злиття декількох шийних або верхньогрудних в єдину масу викликає синдром Кліппеля-Фейля, який характеризується вкороченням шиї ("жаб'ячою шиєю"), низьким розміщенням межі росту волосся, обмеже­ною рухливістю голови, кривошиєю й асиметрією обличчя.

При розростанні поперечних відростків п'ятого поперекового хребця (L₅) і зрощенні їх із крижовою кісткою виникає люмбалізація. При сакралізації на­впаки: S, не зливається з куприком, а відділяється від нього хрящовим прошар­ком, на рентгенограмі спостерігають 6 крижових хребців. При таких аномалі­ях хребців можуть стискатись нервові корінці спинного мозку і викликати силь­ний біль у попереку, нижніх кінцівках. Діагностика вищенаведених порушень розвитку хребців проводиться на основі скарг хворих, огляду та рентгенологіч­ного дослідження. Слід відмітити, що інколи ці аномалії виявляються тільки випадково при рентгенологічному дослідженні.

Лікування. Хворим із вродженими аномаліями хребців і неврологічними розладами в основному проводять консервативне лікування, з цією метою використовують фізіотерапевтичні процедури, знеболюючі препарати. При відсутності ефекту виконують оперативне лікування. У хворих із люмбалізацією видаляють патологічно змінені поперечні відростки.

Spina bifida

Spina bifida - незрощення дужок хребців. Воно буває двох видів: 1) через дефект дужок випинається вміст спинного мозку (spina bifida aperta); 2) випи­нання вмісту не настає (spina bifida occulta). Переважно спостерігається не­зрощення хребцевих дужок (spina bifida posterior), розколина тіл хребців - рідко (spina bifida anterior). Незрощення дужок хребців буває на всьому протязі хреб­та, але частіше в його поперековому і крижовому відділах. Розрізняють декіль­ка форм spina bifida:

1. Meningocele - підшкірне випинання через щілину в дужках хребців обо­лонок спинного мозку, внаслідок скупчення рідини в замкнутому підпавутин-ному просторі. Локалізується виключно в крижовому відділі хребта. Величи­на коливається від розмірів вишні до голови дитини (рис.3.7.1).

Рис. 3.7.1. Спинномозкова грижа.

2. Myelocystocele - випинання стінки спинно­го мозку й оболонок, що його покривають, пере­важно локалізується в поперековому і грудному відділах хребта. Величина пухлини коливається від грецького горіха до розмірів кулака. Випинан­ня нагадує кісту, наповнену рідиною; під час кри­ку дитини воно збільшується, а при натискуванні на нього, у дитини спостерігають випинання тім'ячка, очних яблук, виникає занепокоєння і може настати зупинка дихання.

3. Myelomeningocystocele - випинання утво­рюється за рахунок мозку і оболонок, що його покривають, дефект дужок може охоплювати частково або повністю хребет.

У багатьох випадках при spina bifida спосте­рігають водянку головного мозку, паралічі нижніх кінцівок, випадання прямої кишки, нетри­мання сечі і калу. Досить часто spina bifida по­єднується з другими вадами розвитку плода - клишоногістю, хондродистрофією, артрогрипозом і т. ін. Слід відмітити, що у більшості випадків діти, які народилися із spina bifida aperta, помирають після народження від гнійного ме­нінгіту, який розвивається внаслідок проникнення інфекції з виразок на шкірі випинання, в деяких випадках від розриву і витікання спинномозкової рідини. Діагностика вроджених вад хребта не викликає труднощів. Одною із діаг­ностичних ознак при spina bifida occulta є волосатість, при цьому волоски роз­ташовуються навколо розколини. При пальпації на місці незрощення дужок хребців відмічається дефект. У більшості випадків при spina bifida occulta не­має ніяких клінічних ознак захворювання, і воно виявляється випадково при рентгенологічному обстеженні.

Лікування. Лікування spina bifida aperta оперативне і полягає у видаленні спинномозкового випинання і закриття дефекту дужок за рахунок м'яких тка­нин або за допомогою кісткової пластинки. Оперативне лікування здійсню­ють за умови відсутності паралічів нижніх кінцівок і при нормальній функції прямої кишки, сечового міхура.

Викривлення хребта

Під викривленням слід розуміти збільшення нормального вигину, сплощення та викривлення в сторону хребетного стовбура.

Кіфоз дугоподібне викривлення грудного відділу хребта із випуклістю, направленою назад. Причиною кіфозу може бути рахіт, туберкульоз, остеомаляція хребта. Кіфоз може бути спадковим (конституційним), у вигляді су­тулості. У людей старшого віку кіфоз може розвинутись внаслідок остеопорозу або спондильозу (рис. 3.7.2).

Рис. 3.7.2. Старечий кіфоз (бокова рентгенограма).

У підлітків і юнаків при неправильному по­ложенні за партою може розвинутись так звана "кругла спина". При цьому вершина вигину знаходиться на середині грудного відділу хреб­та, голова нахилена допереду, плечі опущені і теж нахилені допереду, лопатки випинаються, як крила, грудна клітка звужена спереду, а зза­ду розширена. Діагностика кіфозу не складає труднощів.

Лікування. Хворим пропонують лікувальну фізкультуру, комплекс спеціальних гімнастич­них вправ для виправлення осанки, фізіотера­пію у вигляді масажу, гальванофарадизацію м'язів спини, витягнення на похилій поверхні, використання редресуючих корсетів. В окремих випадках виконують оперативне лікування, яке полягає в остеотомії хребта, резекції міжхреб-цевих суглобів і дисків і т. ін.

Лордоз - викривлення поперекового відділу хребта в сагітальній площині із випуклістю до

переду. Як самостійна деформація спостерігається рідко. Частіше лордоз но­сить вторинний, компенсаторний характер при двобічному вродженому виви­ху стегна, анкілозі кульшових суглобів або сповзанні V поперекового хребця з поверхні І крижового хребця (спондилолістезі). Характерною ознакою лор­дозу є поперечна складка на поясниці, при спондилолістезі виникає біль у по­переку з іррадіацією в нижні кінцівки. На бокових рентгенограмах визначається часткове або повне сповзання V поперекового хребця допереду.

Лікування. Всі лікувальні заходи повинні бути спрямовані на ліквідацію основного захворювання. Рекомендують проведення лікувальної фізкульту­ри, виконання фізіотерапевтичних процедур. При спондилолістезі застосову­ють витягнення на похилій поверхні, здійснюють масаж поясниці, пропонують носіння корсетів. При значному зміщенні хребців виконують кістковопластич-ну фіксацію нижньопоперекового і крижового відділів хребта.

Сколіоз - викривлення хребта у фронтальній площині. Суть сколіозу поля­гає в дугоподібних бокових викривленнях в протилежні сторони суміжних відділів хребта (грудного, поперекового) і повороті хребців по осі на рівні вик­ривлення. Досить часто сколіоз поєднується з кіфозом (кіфосколіоз). Причина­ми сколіозу можуть бути: рахіт, сирингомієлія, параліч м'язів спини і живота в результаті поліомієліту. Розрізняють сколіоз професійний, статичний (шкільний), при вкороченні нижньої кінцівки (функціональний) і т. ін. Сколіоз може супроводжуватись деформацією грудної клітки, зміною положення і функції серця, легень, великих судин і т. ін.

Основними ознаками сколіозу є: асиметрія шийно-плечової лінії, нетипічне положення лопаток, S-подібна форма лінії остистих відростків, деформація грудної клітки.

Лікування. Основними методами лікування сколіозу є лікувальна фізкуль­тура, масаж м'язів спини, витягнення хребта на похилій поверхні. У запущених випадках призначають спеціальні корсети. Оперативне лікування малоефектив­не. Важливе значення має профілактика сколіозу: усунення шкідливих профе­сійних факторів, носіння ортопедичного взуття, профілактика рахіту та ін.