Народні пісні
Історичні Коломийки
Родинно-побутові
Календарно-обрядові Соціально-побутові
про кохання
колискові
веснянки жартівливі чумацькі
колядки весільні кріпацькі
щедрівки про родинне життя бурлацькі
зажнивні рекрутські
обжинкові стрілецькі
купальські трудові
русальні козацькі
петрівочні
Пісня – невеликий усний віршований твір, який має мелодію і співається.
Історична пісня – ліро-епічний твір героїчного характеру про події минулого та відомих історичних осіб. Історична конкретизація є основною ознакою цих пісень. Розрізняють три види історичних пісень:
а) про боротьбу проти татаро-турецького поневолення («Зажурилась Україна»);
б) про боротьбу проти польської шляхти («Чи не той то Хміль»);
в) про народних месників і боротьбу проти соціального і національного гніту («Максим козак Залізняк», «За Сибіром сонце сходить»).
Пісні Марусі Чурай - «Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри, віють буйні», «Ой не ходи, Грицю…»
Дума – великий пісенно-розповідний твір переважно героїчного змісту, який виконується речитативом у супроводі бандури, кобзи чи ліри.(«Маруся Богуславка», «Дума про козака голоту», «Дума про Самійла Кішку», «Буря на Чорному морі»)
Історичні пісні
За Сибіром Сонце сходить
За Сибіром Сонце сходить... Хлопці, не зівайте:
Ви на мене, Кармалюка, всю надію майте! | (2)
Повернувся я з Сибіру, та не маю долі:
Хоч, здаєцця, не в кайданах, та все ж не на волі. | (2)
Маю жінку, маю діти, та я їх не бачу!
Як згадаю про їх долю — гірко сам заплачу! | (2)
Асесори, і поліцаї справники за мною ганяють, —
Більше ж вони людей вбили, як я гріхів маю! | (2)
За Сибіром Сонце сходить... Хлопці, не зівайте:
Ви ж на мене, Кармалюка, всю надію майте! | (2)
****
За Сибіром сонце сходить... Хлопці, не зівайте:
Ви на мене, Кармалюка, всю надію майте!
Повернувся я з Сибіру, та не маю долі:
Хоч, здається, не в кайданах, а все ж не на волі.
Маю жінку, маю діти, та я їх не бачу!
Як згадаю про їх долю — сам гірко заплачу!
Куди піду, подивлюся — скрізь багач панує,
У розкошах превеликих і днює й ночує.
Убогому, нещасному — тяжкая робота,
А ще гіршая неправда — вічная скорбота!
Зібрав собі славних хлопців... Що ж кому до того?
Засідаєм при дорозі ждать подорожнього.
Чи хто іде, чи хто їде, Так час нудно ждати,
Що не маю пристанища ані свої хати.
Асесори, ісправники за мною ганяють, —
Більше ж вони людей вбили, як я гріхів маю!
Зовуть мене розбійником, що людей вбиваю, —
Я багатих убиваю, бідних награждаю.
З багатого хоч я візьму — убогому даю:
А так гроші розділивши, гріха я не маю.
Зажурилась Україна
Зажурилась Україна,
Що нігде прожити:
Гей, витоптала орда кіньми
Маленькії діти.
Котрі молодії -
у полон забрато;
Як заняли, то й погнали
До пана, до хана.
Годі тобі, пане-брате,
Гринджоли малювати,
Бери шаблю гостру, довгу
Та йди воювати!
Ой, ти станеш на воротях,
А я в закаулку.
Дамо тому стиха лиха
Та вражому турку!
Ой, ти станеш з шабелькою,
А я з кулаками,
Ой, щоб слава не пропала
Проміж козаками,
Ой, козак до ружини,
Бурлака до дрюку:
Оце ж тобі, вражий турчин
З душею розлука!
Максим, козак, Залізняк
Максим, козак, Залізняк,
Козак з Запорожа,
Як виїхав на Вкраїну,
Як повная рожа, рожа.
Зібрав війська, сорок тисяч
В місті Жаботині,
Обступили город Умань
У одній годині.
Обступили город Умань,
Поробили шанці;
Як вдарили з семи гармат
У середу вранці.
Як вдарили з семи гармат
У середу вранці,
Накидали у годині
Ляхів повні шанці.
Не одная лядськая вдова
З города втікала;
Не одная бідна мати
Із дітьми прощалась.
Козака несуть
|
Козака несуть і коня ведуть Кінь головоньку клонить
А за ним за ним Його Дівчина Білі Рученьки ломить
Ой ломи ломи Білі Рученьки До єдиного пальця
А не знайдеш Ти та Дівчинонько Над Козака Коханця ________________________________ Відміна:
Ой Лугом іду Голосок веду А ти Луже розвивайся | (2)
Ой умер умер та Козаченько У Неділоньку уранці | (2)
Козака несуть і Коня ведуть Кінь голівоньку клонить | (2)
А за ним іде та Дівчинонька Білі Рученьки ломить | (2)
Ой любив Козак та Дівчиноньку Так як Мати Дитину | (2)
А тепер Її тай покидаєш Як на Полі Билину | (2)
Ой на Горі тай женці жнуть
Ой на горі тай женці жнуть | (2) А попід горою яром-долиною Козаки йдуть Гей долиною гей широкою Козаки йдуть !
Попереду Дорошенко | (2) Веде своє військо військо запорізьке хорошенько Гей долиною гей широкою хорошенько !
Посеpединi/посереду пан хоpунжий | (2) Пiд ним кониченько, пiд ним воpоненький сильно дужий Гей долиною гей широкою сильно дужий !
А позаду Сагайдачний | (2) Що проміняв жінку на тютюн та люльку необачний Гей долиною гей широкою необачний !
Гей вернися Сагайдачний | (2) Візьми свою жінку віддай тютюн-люльку необачний Гей долиною гей широкою необачний !
З жінкою в поході не возиться | (2) А тютюн та люлька Козаку в дорозі знадобиться ! Гей долиною гей широкою знадобиться !
Гей хто в лісі озовися | (2) Та викришем вогню та затягнем люльку не журися! Гей долиною гей широкою не журися
Ой на горі вогонь горить Ой на горі вогонь горить, А в долині козак лежить.
Постріляний, порубаний, Китайкою накриваний.
Накрив очі китайкою Червоною козацькою.
Не стій, коню, наді мною, Не бий землі під собою.
Біжи, коню, дорогою, Степовою широкою.
Щоб татари не зайняли, Сіделечка не здійняли.
Сіделечка золотого З тебе, коня вороного.
Як прибіжиш під батьків двір, Стукни, грюкни об частокіл.
Вийде батько – розгнуздає, А матінка – розпитає.
"Ой ти коню вороненький, А де ж син мій молоденький?"
Візьми ж мати піску жменю, Посій його на каменю.
А коли той пісок зійде, Тоді син твій з війська прийде.
Нема піску, нема сходу, Нема сина із походу.
Нема піску, вода змила, Нема сина, куля взяла.
"Не плач, мати, не журися: Бо вже син твій оженився.
Взяв він собі паняночку – В чистім полі земляночку".
Стоїть явір над водою
Стоїть явір над водою, В воду похилився, На козака пригодонька: Козак зажурився.
Не хилися, явороньку, Ще ж ти зелененький, Не журися, козаченьку, Ще ж ти молоденький!
Не рад явір хилитися - Вода корінь миє! Не рад козак журитися, Так серденько ниє. *
Ой поїхав з України Козак молоденький - Оріхове сіделечко Ще й кінь вороненький.
Ой поїхав на чужину Та там і загинув, Свою рідну Україну Навіки покинув.
Звелів собі насипати Високу могилу, Звелів собі посадити Червону калину.
"Будуть пташки прилітати, Калиноньку їсти, Будуть мені приносити З України вісті!"
Стоїть явір над водою, В воду похилився, На козака пригодонька: Козак зажурився.
Не хилися, явороньку, Ще ж ти зелененький, Не журися, козаченьку, Ще ж ти молоденький!
Не рад явір хилитися - Вода корінь миє! Не рад козак журитися, Так серденько ниє. *
Ой поїхав з України Козак молоденький - Оріхове сіделечко Ще й кінь вороненький.
Ой поїхав на чужину Та там і загинув, Свою рідну Україну Навіки покинув.
Звелів собі насипати Високу могилу, Звелів собі посадити Червону калину.
"Будуть пташки прилітати, Калиноньку їсти, Будуть мені приносити З України вісті!"
Чи не той то хміль Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється. Чи не той то хміль, Що по пиві грає?.. Ой той то Хмельницький, Що ляхів рубає. Чи не той то хміль, Що у пиві кисне? Ой той то Хмельницький, Що ляшеньків тисне. Гей, поїхав Хмельницький К Золотому Броду, — Гей, не один лях лежить Головою в воду. «Не пий, Хмельницький, дуже Золотої Води, — Їде ляхів сорок тисяч Хорошої вроди». «А я ляхів не боюся І гадки не маю — За собою великую Потугу я знаю, Іще й орду татарськую За собой веду, — А все тото, вражі ляхи, На вашу біду». Ой втікали вражі ляхи — Погубили шуби... Гей, не один лях лежить Вищеривши зуби! Становили собі ляхи Дубовії хати, — Ой прийдеться вже ляшенькам В Польщу утікати. Утікали вражі ляхи, Де якії повки, — Їли ляхів собаки І сірії вовки. Гей, там поле, А на полі цвіти — Не по однім ляшку Заплакали діти. Гей, там річка, Через річку глиця — Не по однім ляшку Зосталась вдовиця...
Ой, Морозе, Морозенку Ой, Морозе, Морозенку, Ой, да Ти славний козаче! За тобою, Морозенку, | Вся Вкраїна плаче. | (2)
Ой, не так же Україна, Як те горде військо. Заплакала Морозиха, | Ідучи на місто. | (2)
Ой, не плач же, Морозихо, Не плач, не журися, Піди з нами, козаками, | Меду-вина напийся. | (2)
"Чогось мені, козаченьки, Мед-вино не п'ється: Десь мій син Морозенко | З татарами б'ється". | (2)
Із-за гори, з-за кручі Удале військо виступає, Попереду Морозенко | Сивим конем виграває. | (2)
Та схилив вже голівоньку Сиву коню аж на гриву, Та й розпустив чорні кудрі | Сиву коню до копитів. | (2)
То ж не грім в степу горгоче, То ж не хмара світ закрила - То ж татар велика сила | Козаченьків обступила. | (2)
Бились з ранку козаченьки До ночі глухої, Козаків лягло чимало, | А татар - утроє. | (2)
Ні один козак не здався Живим у неволю, Полягли всі, | Не вернувся ні один додому. | (2)
Не вернувся Морозенко, Голова завзята, - Замучили молодого | Вороги прокляті. | (2)
Вони ж його не стріляли Й на четі не рубали, Тільки з його, молодого, | Живцем серце виривали. | (2)
Взяли його, поставили На Савур-могилу: "Дивись тепер, Морозенку, | На свою Вкраїну!" | (2)
Гомін, гомін по діброві Гомін, гомін, гомін, Гомін по діброві, Туман поле покриває; Мати сина виганяє:
"Іди, сину, іди, сину, Пріч од мене - Нехай тебе орда візьме, Нехай тебе орда візьме!" -
"Мене, мати, мене, мати, Орда знає - В чистім полі об'їжджає, В чистім полі об'їжджає". -
"Іди, сину, іди, сину, Пріч од мене - Нехай тебе ляхи візьмуть, Нехай тебе ляхи візьмуть!" -
"Мене, мати, мене, мати, Ляхи знають - Пивом-медом напувають, Пивом-медом напувають". -
"Іди, сину, іди, сину, Пріч од мене - Нехай тебе турчин візьме, Нехай тебе турчин візьме!" -
"Мене, мати, мене, мати, Турчин знає - Сріблом-злотом наділяє, Сріблом-злотом наділяє". -
"Іди, сину, іди, сину, Пріч од мене - Нехай тебе москаль візьме, Нехай тебе москаль візьме!" -
"Піду, мати! Піду, мати! Москаль мене добре знає - Давно уже підмовляє, Давно мене підмовляє.
У москаля, у москаля Добре жити: Будем татар-турків бити, Будем татар-турків бити!"
Гомін, гомін, гомін, Гомін по діброві, Туман поле покриває, Мати сина призиває:
"Вернись, синку, вернись, синку, Додомоньку - Змию тобі головоньку, Змию тобі головоньку!" -
"Мене, нене, мене, нене, Змиють дощі, А розчешуть густі терни, А висушать буйні вітри!"
|
|
Родинно-побутові пісні
В кінці греблі шумлять верби, В кінці греблі шумлять верби, Що я насадила... Нема того козаченька, Що я полюбила. Нема того козаченька, Що я полюбила. Ой немає козаченька - Поїхав за Десну; Рости, рости, дівчинонько, На другую весну! Рости, рости, дівчинонько, На другую весну! Росла, росла дівчинонька Та й на порі стала; Ждала, ждала козаченька Та й плакати стала. Ждала, ждала козаченька Та й плакати стала. Ой не плачте, карі очі, - Така ваша доля: Полюбила козаченька, При місяці стоя! Полюбила козаченька, При місяці стоя!
За городом качки пливуть
За городом качки пливуть,
Каченята крячуть...
Вбогі дівки заміж ідуть,
А багаті плачуть.
Вбогі дівки заміж ідуть
З чорними бровами,
А багаті дівки сидять
З кіньми та волами.
"Чи ти чула, дівчинонько,
Як я тебе кликав,
Через твоє подвір'ячко
Сивим конем їхав?" -
"Ой хоч чула, хоч не чула,
Не обзивалася:
Темна нічка-петрівочка, -
Вийти боялася!" -
"Ой не бійся, дівчинонько,
Не бійся нічого,
Бо я хлопець молоденький
Не зрадив нікого!" –
"Ой не хоче твоя мати
Мене, бідну, знати,
Хоче собі багатую
Невістку шукати!" -
"Нащо мені на подвір'ї
Воли та корови,
Як не буде в моїй хаті
Любої розмови!"
Ой десь гуде, ой десь грає,
Скрипка витинає:
Оце вдова своїй доні
Весілля справляє.
Нехай знають, нехай знають,
Де музики грають,
Нехай знають, нехай знають,
Як бідні гуляють!