Розділ 13 форми і системи оплати праці
13.1. Форми оплати праці та сруктура заробітної плати
Тарифна система встановлює лише нормативи для оцінки різних видів праці, але не визначає порядок розрахунку заробітної плати працюючих. Тому необхідна розробка ефективних форм і систем оплати праці, що встановлюють певний порядок розрахунку заробітної плати по кожній групі і категорії працюючих залежно від кількості і якості праці і його кінцевих результатів.
Встановлення безпосередньої залежності розміру оплати праці від його кількості і якості, від виконання тих або інших показників, які відображають інтереси підприємства досягається застосуванням форм і систем оплати праці, що встановлюють оцінку праці в цілому і певне співвідношення між його кількісною і якісною стороною.
Форми і системи оплати праці визначають порядок розрахунку заробітної плати з урахуванням результатів роботи. Для вимірювання і обліку праці, що затрачується на виробництво продукції, використовуються два показники: витрати робочого часу і кількості випущеної продукції. У зв'язку з цим розрізняють дві основні форми оплати праці — погодинну і відрядну. Можливе застосування інших форм оплати праці, наприклад контрактної та безтарифної.
Система заробітної плати визначається певним взаємозв'язком елементів заробітної платні: тарифної частини, доплат, надбавок, премій.
Існують десятки систем заробітної плати:
погодинно – преміальна
відрядно – преміальна
погодинна з нормованим завданням
акордна і т.п.
Підприємство самостійно вибирає форму і систему заробітної плати для кожної конкретної ділянки виробництва. Залежно від особливостей організації праці, системи заробітної плати підрозділяються на індивідуальні і бригадні.
Розробка і використання різних форм і систем оплати праці дозволяють застосувати в кожній групі і категорії працюючих певний порядок обчислення заробітку. Цим забезпечується більш точний облік кількості і якості праці, вкладеної працівниками в кінцеві результати виробництва. Заробітна плата є основним джерелом доходу працівників підприємства, що значною мірою обумовлює рівень їх добробуту. Для того, щоб працівники були зацікавлені в підвищенні ефективності виробництва, необхідно постійно удосконалювати форми і системи оплати праці. Зростання заробітної плати повинне знаходитися в певному співвідношенні із зростанням продуктивності праці.
Згідно Закону України «Про оплату праці» оплата праці включає основну і додаткову заробітну плату.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітки, обслуговування, посадових обов'язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) та відрядних розцінок для робочих і посадових окладів для службовців.
До складу основної заробітної плати входять:
- винагороди за виконану роботу за тарифними ставками, відрядними розцінками і посадовими окладами;
- оплата при переведенні працівника на нижчеоплачувану роботу у випадках і розмірах, передбачених чинним законодавством, а також при невиконанні норм виробітку і виготовлення продукції, яка виявилася браком не з вини працівника;
- оплата праці працівника за час перебування у відрядженні;
- вартість продукції, виданої працівником при натуральній формі оплати праці;
- оплата праці працівників, які не перебувають в штаті підприємства, за виконання робіт за договорами та ін.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за роботу понад встановлену норму, за трудові успіхи і винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Рис. 13.1 - Структура заробітної плати
Інші заохочувальні і компенсаційні виплати. До них відносяться виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премій за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні і інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які проводяться понад встановленої вказаними актами норми. Структура заробітної платни представлена на рис. 13.1.