7.2. Методи визначення продуктивності праці

Рівень продуктивності праці визначається через прямі і зворотні показники.

До прямих показників належить виробытка продукції або безпосередньо продуктивність праці. Продуктивність праці визначається в натуральних, вартісних і нормативних показниках.

До зворотних показників належить трудомісткість, яка ділиться на планову, фактичну і нормативну.

Загальне вироблення продукції — ця та кількість продукції, яку випустило підприємство за розрахунковий період. Але для докладного економічного аналізу ефективності діяльності підприємства треба визначити, скільки продукції виробив окремий працівник, скільки продукції виготовлено за одиницю часу і скільки продукції за певний період виготовляє одиниця устаткування. Перш за все визначимо продуктивність індивідуальної праці.

1. Визначення продуктивності праці в натуральних показниках

Показник, який характеризує продуктивність окремого працівника:

; (7.2)

де А - кількість випущеної продукції в натуральних одиницях по підприємству або його структурному підрозділу;

- середньооблікова численность працюючих на цьому підприємстві.

Показник, який характеризує, скільки продукції можна виготовити за одиницю часу на підприємству:

; (7.3)

де Т — час, затрачений на виготовлення всього об'єму продукції

Визначення продуктивності праці в натуральних показниках є самим простим методом, але він має обмежене застосування, оскільки не дає можливості порівняти продуктивність різного устаткування і по різних видах робіт, виконаних в неоднакових умовах, а також в цілому по підприємству. Щоб позбутися цього недоліку, застосовується інший метод.

2. Визначення продуктивності праці у вартісних показниках

Згідно цьому методу:

; (7.4)

(7.5)

де ВД — загальний об'єм випущеної підприємством продукції (виконаних робіт) у вартісних одиницях (валовий дохід);

Т – витрати праці на виготовлення всього обсягу продукцыъ, люд-год.

Застосування цього методу дає можливість узагальнити в одному показнику продуктивність праці при виконанні різних робіт і виготовленні різноманітної продукції. Але він має один істотний недолік. Річ у тому, що показник продуктивності праці залежить від величини валового доходу підприємства. Одним з чинників зростання валового доходу може бути збільшення витрат виробництва. Іншими словами, зростання валового доходу можна досягти, застосувавши на виробництво продукції більш дорогу сировину і матеріали, не збільшуючи віддачі виробництва. Щоб уникнути цього недоліку, можна застосовувати третій метод.

Приклад. У звітному році обсяг продукції підприємства склав 66,4 млн. грн, а чисельність працюючих - 5000 чоловік. Через чотири роки планується довести обсяг продукції до 82,8 млн. грн., а чисельність працюючих - до 4880 чол. Визначити середньорічний приріст продуктивності праці.

66,4 ÷ 5000 = 13280 грн

82,8 ÷ 4880 = 16967 грн

16967 ÷ 13280 = 1,2776

27,76 %

Середньорічний індекс росту продуктивності праці:

%.