Розділ 7 Ефективність праці
7.1. Економічна сутність продуктивності праці
Для підвищення ефективності виробництва одна з центральних проблем, що вивчаються економікою праці, - розгляд показників ефективності праці. В результаті трудової діяльності проводяться товари і надаються послуги, які характеризуються, з одного боку їх кількістю і ринковою вартістю, з іншою - витратами праці на їх виробництво
Таким чином, узагальнюючим показником ефективності і результативності праці є його продуктивність, що характеризує об'єми випущеної продукції або проведених послуг на одиницю витрат праці.
Продуктивність праці — це виготовлення продукції одним працівником за певний період. Або це кількість праці, яка витрачається, на виготовлення одиниці продукції.
Продуктивність праці є вирішальним чинником підвищення ефективності виробництва. Економічна суть продуктивності праці полягає в тому, що вона виражає співвідношення між кількістю виробленої продукції і витратами праці на її виготовлення. Отже, вона характеризує ефективність цих витрат в процесі суспільного виробництва.
Залежно від ступеня розвитку умов виробництва одна і та сама кількість праці протягом певного часу може дати більшу або меншу кількість продукту. І справді, чим краще оснащене підприємство, тим ефективніше воно використовує техніку і застосовує нові технології, чим вищий на ньому рівень соціального забезпечення робітників, тим вищою буде продуктивність праці, і навпаки.
В економічній теорії розрізняють продуктивність індивідуальної і загальної праці. Продуктивність індивідуальної праці визначає продуктивність конкретної живої праці і вимірюється кількістю продукції яка, виробляється за одиницю часу (виробітка), або кількістю роботи, яка витрачена на виготовлення продукції (трудомісткість).
Проте для економіки в цілому важливим є показник, який характеризує ефективність загальної праці — продуктивність загальної праці. Він визначається відношенням виробленого за розрахунковий період (в основному за рік) національного валового доходу до кількості працівників, зайнятих у сфері виробництва:
;
(7.1)
де ППо - загальна продуктивність праці;
НВД — національний валовий дохід країни;
Чм— чисельність працівників, зайнятих у сфері матеріального виробництва.
Підвищення продуктивності праці полягає в зменшенні частки витрат живої праці у виробництві і зменшенні суми загальних витрат праці в продукції.
На рівень продуктивності праці суттєво впливають величина екстенсивного використовування праці, інтенсивність праці, а також технико-технологічний стан виробництва.
Екстенсивність праці відображає ступінь використання робочого часу і його тривалість в зміну при незмінності інших характеристик. Чим повніше використовується робочий час, тим менше простоїв, непродуктивних втрат часу, чим триваліша робоча зміна, тим вище продуктивність праці. Екстенсивна характеристика праці має видимі межі: законодавчо встановлену тривалість робочого дня і робочого тижня. Якщо в продовж робочого дня, тривалість якого рівна законодавчо встановленій величині, робочий час повністю використовується на продуктивну працю, то це буде межею можливої величини екстенсивного використовування праці.
Інтенсивність праці характеризує ступінь його напруженості за одиницю часу і вимірюється кількістю витраченої за цей час енергії людини. Чим вище інтенсивність праці, тим вище його продуктивність. Максимальний рівень інтенсивності визначається фізіологічними і психічними можливостями людського організму, а це означає, що інтенсивність праці має фізіологічні межі і не може бути необмеженою. Нормальна праця припускає і нормальну його інтенсивність, тобто таку витрату життєвої енергії протягом робочого часу в зміну, яка забезпечує, при діючій системі охорони здоров'я, реально доступну якість життя і раціональне використання вільного від роботи часу, умов для повноцінного життя і повного відновлення працездатності до початку нового трудового дня.
Інтенсивність праці — важливий чинник пыдвищення продуктивності, але він має фізіологічну межу і вимагає дотримання фізіологічних норм витрат людської енергії.
Джерелом зростання продуктивності праці, яка практично не має меж є науково-технічний прогрес, технико-технологічне вдосконалення виробництва, поява нових матеріалів, видів енергії і ін. Все це згідно К. Марксу, формує продуктивну силу праці — його здатність проводити у міру зростання технічної оснащеності виробництва все більше і більше продукції.
Проте сучасна економічна теорія виходить з того, що процес виробництва продукції є результат сукупної дії праці, капіталу, землі і підприємництва. Роль і частку кожного з цих чинників виробництва в процесі створення продукції точно встановити неможливо. Отже, віднесення об'єму випущеної продукції до трудовитрат, пов'язаних з цим випуском, при підрахунку продуктивності праці зовсім не означає, що тільки праця є джерелом продукції, а представляє лише один із способів визначення ефективності виробництва і не більш того.
Зростання продуктивності праці на підприємствах виявляється у вигляді:
збільшення маси продукції, створюваної в одиницю часу при незмінній якості;
підвищення якості продукції при незмінній її масі, створюваній в одиницю часу;
скорочення витрат праці на одиницю виробленої продукції;
скорочення часу виробництва і обігу товарів;
збільшення маси і норми прибутку.
Очевидно, що можуть бути різні комбінації вказаних видів прояву зростання продуктивності праці. Кожний з них окремо і в поєднанні свідчать про велике значення рівня продуктивності праці, її приросту для економіки підприємств, що знаходяться під впливом конкуренції, яка весь час посилюється на ринках товарів, послуг і праці.
Зростання продуктивності праці забезпечує підприємствам і суспільному виробництву розвиток і сприятливі перспективи, що веде до підвищення рівня життя населення.