
- •Розділ 4 органІзація праці та соціальне середовище
- •4.1. Мета і задачі організації праці
- •4.2. Вдосконалення організації праці
- •4.3. Виробниче середовище. Умови праці: поняття, основні елементи, їх класифікація
- •4.4 Шкідливі і небезпечні виробничі чинники. Класифікація умов важкості і праці
- •4.5. Методи оцінки соціально-економічної ефективності організації праці
- •Контрольні питання:
4.5. Методи оцінки соціально-економічної ефективності організації праці
Економічним результатом вдосконалення організації праці є зниження собівартості продукції і отримання додаткового прибутку за рахунок:
1) зростання продуктивності праці в результаті зниження трудомісткості продукції, відносного скорочення чисельності працюючих, поліпшення використовування фонду робочого часу, підвищення кваліфікації і працездатності виконавців;
2) збільшення випуску і об'єму реалізації продукції;
3) зниження витрат заробітної плати на 1 грн. продукції (зниження зарплато ємкості продукції);
4) скорочення браку і підвищення якості продукції;
5) скорочення матеріальних витрат.
Економія від зниження трудомісткості продукції може бути визначений за формулою:
Ефзп=(ТН1*СЧ1-ТН2*СЧ2)*А2*Iд.з.*Iсоц; ( 4.1)
де Ефзп — умовно-річна економія фонду заробітної плати і пов'язаних з ним соціальних відрахувань, грн.;
ТН1, ТН2 — відповідно нормована трудомісткість виробу до і після здійснення заходу, нормо-г;
СЧ1, і СЧ2 — відповідно середня годинна тарифна ставка (заробітна плата) до і після здійснення заходу, грн.;
А2 — випуск виробів після здійснення заходу, од.;
I д.з.— індекс, що враховує додаткову заробітну плату;
Iсоц — індекс, що враховує соціальні відрахування від заробітної плати.
Економію від скорочення чисельності працюючих можна обчислити по формулі:
Ефзп=Еч*Зср2*Iсоц, (4.2)
де Еч — реальне або умовне вивільнення чисельності працюючих;
Зср — середньорічна заробітна плата після проведення заходу.
Економію, одержувану в результаті поліпшення використовування робочого часу, підвищення кваліфікації і працездатності виконавців, можна оцінити через показник зростання продуктивності праці.
Приріст продуктивності праці унаслідок скорочення втрат робочого часу розраховується за формулою:
,
(4.3)
де ∆ПТ — приріст продуктивності праці;
Фрв1 і Фрв2 — річний ефективний фонд робочого часу одного середньооблікового працівника відповідно до і після скорочення втрат, ч.
Приріст продуктивності праці в результаті підвищення кваліфікації можна оцінити виходячи із збільшення відсотка виконання норм:
;
(4.4)
де ВН1 і ВН2 — середнє виконання норм працівниками відповідно до і після підвищення кваліфікації
d — частка працівників, що підвищили кваліфікацію в їх загальній чисельності.
Результатом підвищення продуктивності праці може з'явитися скорочення чисельності працюючих, а також збільшення випуску і реалізації продукції.
В останньому випадку джерело ефекту - відносне зниження собівартості в частині умовно-постійних витрат і додатковий прибуток.
Зниження собівартості в частині умовно-постійних витрат може бути розраховано по формулі:
;
(4.5 )
де
-
економія по умовно- постійних витратах,
грн.;
А - випуск продукції до здійснення заходу, грн.;
- частка
витрат в 1 гривні продукції до здійснення
заходу;
-
частка умовно-постійних витрат в
собівартості.
Інший варіант розрахунку:
(4.6.)
де ПР — умовно-постійні витрати, грн.
Додатковий прибуток (Прдоп ) може бути визначений по формулі:
(4.7)
Зниження зарплато ємності продукції має місце в тому випадку, якщо в результаті здійснення заходу продуктивність праці росте швидше, ніж середньорічна заробітна плата. Тоді зміну (зниження) собівартості продукції можна обчислити за формулою:
(4.8)
де
- зниження собівартості продукції, %;
- індекс
зміни середньорічної заробітної платні;
- індекс
зміни середньорічної продуктивності
праці;
—
частка
заробітної плати в собівартості продукції
до проведення заходу %.
Економія від зниження браку і підвищення якості продукції складається з скорочення доплат за виправлення браку, допущеного не з вини працівників; скорочення вартості непоправного браку в собівартості продукції; збільшення об'єму реалізації продукції і прибутку в результаті підвищення якості; скорочення витрат, пов'язаних з поверненням і гарантійним ремонтом продукції, та ін.
Економія від скорочення матеріальних витрат визначається як зміна вартості витрачених на фактичний випуск продукції сировини, матеріалів, палива, енергії.
В деяких випадках, коли продукція однорідна або її асортимент невеликий і достатньо стабільний і можливо точно розрахувати собівартість одиниці продукції до і після упровадження заходу, економію можна визначити, використовуючи наступну формулу:
Ес=(С1-С2)А2 (4.9)
де Ес — економія від зниження собівартості продукції, грн.;
C1 і C2 — собівартість одиниці продукції відповідно до і після здійснення заходу;
А2 — випуск продукції після здійснення заходу [11].