4.5. Методи оцінки соціально-економічної ефективності організації праці

Економічним результатом вдосконалення організації праці є зниження собівартості продукції і отримання додаткового прибутку за рахунок:

1) зростання продуктивності праці в результаті зниження трудомісткості продукції, відносного скорочення чисельності працюючих, поліпшення використовування фонду робочого часу, підвищення кваліфікації і працездатності виконавців;

2) збільшення випуску і об'єму реалізації продукції;

3) зниження витрат заробітної плати на 1 грн. продукції (зниження зарплато ємкості продукції);

4) скорочення браку і підвищення якості продукції;

5) скорочення матеріальних витрат.

Економія від зниження трудомісткості продукції може бути визначений за формулою:

Е_фзп=(Т_Н1*С_Ч1-Т_Н2*С_Ч2)*А₂*I_д.з.*I_соц; ( 4.1)

де Е_фзп — умовно-річна економія фонду заробітної плати і пов'язаних з ним соціальних відрахувань, грн.;

Т_Н1, Т_Н2 — відповідно нормована трудомісткість виробу до і після здійснення заходу, нормо-г;

С_Ч1, і С_Ч2 — відповідно середня годинна тарифна ставка (заробітна плата) до і після здійснення заходу, грн.;

А₂ — випуск виробів після здійснення заходу, од.;

I _д.з.— індекс, що враховує додаткову заробітну плату;

I_соц — індекс, що враховує соціальні відрахування від заробітної плати.

Економію від скорочення чисельності працюючих можна обчислити по формулі:

Е_фзп=Е_ч*З_ср2*I_соц, (4.2)

де Еч — реальне або умовне вивільнення чисельності працюючих;

Зср — середньорічна заробітна плата після проведення заходу.

Економію, одержувану в результаті поліпшення використовування робочого часу, підвищення кваліфікації і працездатності виконавців, можна оцінити через показник зростання продуктивності праці.

Приріст продуктивності праці унаслідок скорочення втрат робочого часу розраховується за формулою:

, (4.3)

де ∆ПТ — приріст продуктивності праці;

Ф_рв1 і Ф_рв2 — річний ефективний фонд робочого часу одного середньооблікового працівника відповідно до і після скорочення втрат, ч.

Приріст продуктивності праці в результаті підвищення кваліфікації можна оцінити виходячи із збільшення відсотка виконання норм:

; (4.4)

де ВН₁ і ВН₂ — середнє виконання норм працівниками відповідно до і після підвищення кваліфікації

d — частка працівників, що підвищили кваліфікацію в їх загальній чисельності.

Результатом підвищення продуктивності праці може з'явитися скорочення чисельності працюючих, а також збільшення випуску і реалізації продукції.

В останньому випадку джерело ефекту - відносне зниження собівартості в частині умовно-постійних витрат і додатковий прибуток.

Зниження собівартості в частині умовно-постійних витрат може бути розраховано по формулі:

; (4.5 )

де - економія по умовно- постійних витратах, грн.;

А - випуск продукції до здійснення заходу, грн.;

- частка витрат в 1 гривні продукції до здійснення заходу;

- частка умовно-постійних витрат в собівартості.

Інший варіант розрахунку:

(4.6.)

де ПР — умовно-постійні витрати, грн.

Додатковий прибуток (Прдоп ) може бути визначений по формулі:

(4.7)

Зниження зарплато ємності продукції має місце в тому випадку, якщо в результаті здійснення заходу продуктивність праці росте швидше, ніж середньорічна заробітна плата. Тоді зміну (зниження) собівартості продукції можна обчислити за формулою:

(4.8)

де - зниження собівартості продукції, %;

- індекс зміни середньорічної заробітної платні;

- індекс зміни середньорічної продуктивності праці;

— частка заробітної плати в собівартості продукції до проведення заходу %.

Економія від зниження браку і підвищення якості продукції складається з скорочення доплат за виправлення браку, допущеного не з вини працівників; скорочення вартості непоправного браку в собівартості продукції; збільшення об'єму реалізації продукції і прибутку в результаті підвищення якості; скорочення витрат, пов'язаних з поверненням і гарантійним ремонтом продукції, та ін.

Економія від скорочення матеріальних витрат визначається як зміна вартості витрачених на фактичний випуск продукції сировини, матеріалів, палива, енергії.

В деяких випадках, коли продукція однорідна або її асортимент невеликий і достатньо стабільний і можливо точно розрахувати собівартість одиниці продукції до і після упровадження заходу, економію можна визначити, використовуючи наступну формулу:

Е_с=(С₁-С₂)А₂ (4.9)

де Е_с — економія від зниження собівартості продукції, грн.;

C₁ і C₂ — собівартість одиниці продукції відповідно до і після здійснення заходу;

А₂ — випуск продукції після здійснення заходу [11].