
- •Розділ 4 органІзація праці та соціальне середовище
- •4.1. Мета і задачі організації праці
- •4.2. Вдосконалення організації праці
- •4.3. Виробниче середовище. Умови праці: поняття, основні елементи, їх класифікація
- •4.4 Шкідливі і небезпечні виробничі чинники. Класифікація умов важкості і праці
- •4.5. Методи оцінки соціально-економічної ефективності організації праці
- •Контрольні питання:
4.4 Шкідливі і небезпечні виробничі чинники. Класифікація умов важкості і праці
В процесі праці на працівника і оточуючих може впливати цілий ряд шкідливих і небезпечних чинників.
Шкідливим називається чинник, дія якого на працівника може привести до його захворювання, небезпечним - дія якого може привести до травми або іншого раптового різкого погіршення здоров'я.
Шкідливі виробничі чинники підрозділяються на хімічні, біологічні, фізичні і психофізіологічні.
До хімічних чинників відносяться речовини: загально токсичні (здатні викликати гостре або хронічне отруєння), дратівливі, канцерогенні, мутагенні (які впливають на репродуктивну функцію людини і здатні викликати спадкові зміни).
Біологічні чинники включають мікроорганізми і препарати, що містять їх живі клітини і спори, здатні викликати розвиток різних захворювань.
До фізичних чинників відносяться:
- шум, вібрація загального і місцевого (при роботі з ручним віброінструментом) характеру, ультразвук, інфразвук;
- запорошення і загазованість повітря робочої зони, наявність аерозольних суспензій в ньому;
- електростатичні і електромагнітні поля, ультрафіолетове і інфрачервоне випромінювання, лазерне випромінювання;
- підвищення і зниження температури, вогкість, швидкість руху повітря (в сукупності - мікроклімат), барометричний тиск;
- іонізуючі випромінювання;
- недостатня освітленість, підвищена яскравість світла, пульсація освітленості, відсутність або недолік природного освітлення. Психофізіологічні чинники характеризують важкість і напруженість трудового процесу. До них відносяться:
- фізичні, динамічні і статичні навантаження;
- інтелектуальні навантаження;
- сенсорні навантаження (тривалість зосередженого спостереження, об'єм спостереження, кількість сигналів і повідомлень за 1 годину роботи, навантаження на зоровий і слуховий аналізатор);
- емоційні навантаження (ступінь ризику, відповідальності);
- монотонність праці;
- особливості режиму роботи (фактична тривалість робочого дня і змінність).
При певних значеннях шкідливі чинники можуть стати небезпечними. Так, висока концентрація шкідливих речовин може привести до розвитку гострих отруєнь, хімічних травм (наприклад, опікам); пил, особливо органічного походження, може бути пожежо- і вибухонебезпечної; підвищений рівень шуму заважає розчути попереджувальний сигнал.
Крім цього до небезпечних чинників можна віднести; машини і механізми, підйомно-транспортні пристрої і переміщувані вантажі, що рухаються; незахищені рухомі частини устаткування, відлітаючи частинки оброблюваного матеріалу, електричний струм, підвищена температура оброблюваних матеріалів і устаткування, відкрите полум'я і т.п.
Шкідливі виробничі чинники нормуються за допомогою санітарних норм і гігієнічних нормативів, що визначають їх гранично допустимі рівні і концентрації (ГДР і ГДК).
Регламентація небезпечних чинників здійснюється правилами безпеки, пристрою і безпечної експлуатації техніки, інструкціями по безпеці і охороні праці.
Ступінь відповідності фактичних параметрів виробничого середовища нормативним значенням є основою класифікації видів праці по важкості і умовам.
Важкість праці характеризує сукупну дію всіх елементів умов праці на працездатність людини, його здоров'я, життєдіяльність, відновлення робочої сили. Це поняття застосовується, як до фізичної, так і до розумової праці. Під впливом сукупності умов праці в організмі людини формується певний функціональний стан (нормальне, прикордонне між нормою і патологією, патологічне), що визначаються медико-фізеологічними і техніко-економічними параметрами.
З метою класифікації праці по важкості виділяють шість категорій важкості праці:
- перша - роботи, які виконуються в оптимальних умовах зовнішнього середовища, при яких трудове навантаження відповідає психофізіологічними можливостями людини;
- друга - роботи, які виконуються в умовах, відповідних ГДР і ГДК шкідливих виробничих чинників, фізіологічним нормативам;
- третя - роботи, які виконуються в не цілком сприятливих умовах, при підвищених нервовому, м'язовому, психічному навантаженнях;
- четверта - роботи, які виконуються в несприятливих (шкідливих і небезпечних) умовах;
- п'ята - роботи, які виконуються у вельми несприятливих (екстремальних) умовах;
- шоста - роботи, які виконуються в особливо несприятливих, понад екстремальні критичних умовах.
Класифікація видів праці за умовами складається з 4-х класів:
- перший клас — оптимальні умови праці, тобто такі, при яких не тільки зберігається здоров’я працівника, але і створюються передумови для підтримки високого рівня працездатності.
- другий клас — допустимі умови праці, що характеризуються такими рівнями чинників середовища і трудового процесу, які не перевищують рівень, встановлених санітарно-гігієнічними нормативами для робочих місць, а можлива зміна функціонального стану організму відновлюється під час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни. Ці чинники не повинні надавати несприятливої дії в найближчому і віддаленому майбутньому на стан здоров'я працюючих і їх нащадків.
В сукупності оптимальні і допустимі умови можуть характеризуватися як безпечні умови праці.
- третій клас — шкідливі умови праці, що характеризуються наявністю шкідливих виробничих чинників, що перевищують гігієнічні нормативи, і надаючи несприятливу дію на організм працівника. Виділяють чотири ступеня відхилення від гігієнічних нормативів: перша — такі відхилення від гігієнічних нормативів, які, як правило, викликають оборотні функціональні зміни і обумовлюють ризик розвитку захворювань; друга — відхилення, що можуть викликати стійкі функціональні порушення, що призводять в більшості випадків до зростання захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, появі початкових ознак професійної патології; третя — такі рівні шкідливих чинників, які, як правило, призводять до розвитку професійної патології в легких формах в період трудової діяльності, зростанню хронічної загально соматичної патології, включаючи підвищений рівень захворюваності; четверта — умови праці, при яких можуть виникнути виражені форми професійних захворювань, наголошується значне зростання хронічної патології і високий рівень захворюваності.
- четвертий клас — небезпечні (екстремальні) умови праці, що характеризуються такими рівнями виробничих чинників, дія яких протягом зміни або її частини створює загрозу життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних захворювань.