3.13. Запальні захворювання шиї

Фурункул шиї

Фурункул в основному локалізується на потилиці. Появі його сприяє механічне втирання патогенних збудників у шкіру комірцем, пітливість, забруд­неність робочих місць, недотримання гігієни, діабет і т. ін. Запальний процес перебігає з утворенням великих розмірів інфільтрату, в центрі якого виникає некроз шкіри і підшкірно-жирової клітковини. Поряд із цим, збільшуються регіонарні лімфатичні вузли, спостерігаються ознаки інтоксикації: гарячка, го­ловний біль, тахікардія.

Лікування фурункула шиї повинно бути комплексним: 1) коротка новокаї­нова блокада 0,25 % розчином новокаїну з антибіотиком широкого спектра дії; 2) фізіотерапія (УФ-опромінення); 3) загальнозміцнююча терапія. Якщо перераховані лікувальні заходи є неефективними, проводять розріз і дрену­вання фурункула з наступним призначенням антибіотиків, сульфаніламідних препаратів і т. ін.

Карбункул шиї

Карбункул зустрічається також переважно на потилиці. Етіологічні фактори виникнення карбункулів ті ж, що і у фурункулів.

Клініка. У ослаблених людей і людей похилого віку запальний процес у ділянці потилиці може швидко збільшуватись і призводити до сепсису. Розрізняють кар­бункули обмежені, з доброякісним перебігом і карбункули з прогресуючим не­сприятливим перебігом, які швидко викликають великі некрози шиї і спини.

Лікування. Для лікування обмеженого карбункула застосовують той же комплекс лікувальних заходів, що і при фурункулі. Для лікування прогресуючого карбункула, який не піддається вищенаведеному комплексу лікувальних заходів, рекомендують провести хрестоподібний розріз із наступним дренуван­ням гнійника та використанням розсмоктуючих мазей на гідрофільній основі.

Флегмона шиї

Флегмона шиї виникає як ускладнення при остеомієлітах нижньої щелепи, некротичних ангінах, наявності каріозних зубів, при пораненнях або нагноєнні гематоми, лімфаденітах. Залежно від джерела інфікування флегмона може ло­калізуватися на підборідді, підщелепній, задньощелепній ділянках, у навколо-глотковому просторі. Флегмони можуть розповсюджуватись по судинному пуч­ку в глибокі відділи шиї, переднє середостіння і викликати гнійний медіастиніт.

Клініка. Флегмона шиї супроводжується швидким і бурхливим розвитком, у хворих виникає висока температура (39-40° С), частий і слабий пульс, за­дишка. При огляді шкірні покриви гіперемовані, набряклі, відмічається бо­лючість при пальпації. У хворих виникає утруднення з ковтанням, може по­гіршуватися дихання. Флегмона шиї іноді ускладнюється тромбозом передньої лицьової і внутрішньої яремної вен, сепсисом, гнійним медіастенітом.

Лікування флегмони шиї повинно бути строго індивідуальним у кожного кон­кретного хворого і розпочинатись зі застосування антибіотиків широкого спект­ра дії та сульфаніламідів. При відсутності ефекту, погіршенні стану хворого або при появі розм'якшення в ділянці флегмони, показано її розкриття і дренування.

Гострий лімфаденіт

Це гостре запалення лімфатичних вузлів шиї. Найбільш частими причина­ми його є ангіни, періостити зубного походження, запальні процеси шиїта трав­матичні пошкодження шкіри голови й обличчя. Причиною шийного лімфаден­іту може бути туберкульоз.

Клініка. Запалення лімфатичного вузла розпочинається з припухання од­ного з лімфатичних вузлів, до якого можуть приєднуватись і сусідні вузли. Збільшені лімфатичні вузли різко болючі при пальпації і рухах шиєю. Запалені лімфатичні вузли, як правило, зберігають свою рухомість, консистенція вузлів еластична, вони можуть збільшуватись до розмірів 1,5-2 см у діаметрі, часто шкіра над ними залишається незмінною. Поряд із цим, у хворих з'являється загальна слабість, підвищення температури тіла, лихоманка, тахікардія. Фун­кція нижньої щелепи обмежена. Нагноєння лімфатичних вузлів із втягненням прилеглої клітковини призводить до утворення аденофлегмони шиї, з'являєть­ся набряк тканин, гіперемія шкірних покривів, підсилюється біль, температура тіла сягає 39 °С, виникають ознаки загальної інтоксикації.

Лікування гострого лімфаденіту доцільно проводити одночасно з лікуван­ням первинного джерела. Для лікування гострого лімфаденіту використовують: 1) антибіотики широкого спектра дії (офлоксацин, клоферан, амоксилін тощо), сульфаніламіди (бактрим, ентеросептол, сульфален тощо); 2) місцево - УВЧ; 3) зігрівальний компрес; 4) комплекс вітамінів; 5) протизапальні засоби (індометацин, месулід, доліпран, бутадіон тощо). При сприятливому перебізі лімфаденіту зменшується біль, набряклість у ділянці лімфатичного вузла, а сам він змен­шується у розмірах. При несприятливому перебігу лімфаденіту стан хворого погіршується, з'являється флуктуація, що свідчить про нагноєння лімфатично­го вузла. При гнійному розплавленні лімфатичного вузла показано розкриття гнійника. Операцію проводять під наркозом. Розкриття і дренування гнійника виконують дуже обережно, так як можна пошкодити великі судини шиї.